Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2019 року у справі №806/473/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2019 року

Київ

справа №806/473/16

касаційне провадження №К/9901/11083/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Желєзного І. В., Саприкіної І. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від
21.06.2016 (головуючий суддя: Гурін Д. М., судді: Капинос О. В., Шуляк Л. А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 (головуючий суддя: Шевчук С. М., судді: Майор Г. І., Бучик А. Ю.) у справі 806/473/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа:

Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ або відповідач), третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат (далі - Житомирський ОВК), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи з
23.06.2015 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

зобов'язати відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу, як інваліду другої групи з 23.06.2015 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС одноразової грошової допомоги у розмірах, встановлених частиною 1 статті 16-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ~law13~) та відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), з урахуванням проведених виплат із страхового відшкодування з обов'язкового особистого страхування військовослужбовців МОУ.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності за результатами повторного медогляду. У зв'язку з цим позивач подав повний перелік документів, необхідних для вирішення питання щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, однак відповідач це питання у встановленому законом порядку не вирішив, а обмежився відмовою, наданою листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 16.02.2016 №248/3/6/629.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
13.09.2016, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність МОУ щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги;

зобов'язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи відповідно до Порядку №975.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). У спірному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання. За встановлених обставин у справі та правового регулювання спірних правовідносин належним способом захисту порушених права позивача є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання його вчинити дії з розгляду порушеного ОСОБА_1 у заяві питання.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що документи щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги на розгляд Комісії при МОУ не надходили, у зв'язку з чим рішення про призначення або про відмову у призначенні ОСОБА_1 такої належним суб'єктом розгляду не приймалось. Скаржник зауважує, що Порядком №975 не встановлено механізму призначення та виплати одноразової грошової допомоги при встановленні групи інвалідності за результатами повторного огляду, а днем виникнення такого права вважається дата встановлення інвалідності вперше.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від
03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law14~), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції зга~law15~ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 29.01.2018 визначений новий склад суду: головуючий суддя: Данилевич Н. А., судді: Бевзенко В. М. та Шарапа В. М.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2019 визначений новий склад суду: головуючий суддя: Данилевич Н. А., судді: Бевзенко В. М., Шевцова Н. В.

Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2019 задоволено заяву суддів Данилевич Н. А., судді: Бевзенка В. М., Шевцової Н. В. про самовідвід, а справу передано на повторний автоматизований розподіл для визначення нового складу суду.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019 визначений новий склад суду: головуючий суддя: Чиркін С. М., судді: Саприкіна І. В., Желєзний І. В.

Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Від позивача на адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Третя особа правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом командира ВЧ А 2090 №191 проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України до
07.09.1998, під час якої виконував обов'язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно відомостей зі свідоцтва про хворобу ВЛК ВЧ 33182 від 02.06.1998 №139 встановлено, що отримане позивачем захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно інформації з довідки від 14.07.1998 №025151, виданої Житомирською обласною МСЕК №1, ОСОБА_1 з 13.07.1998 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За результатами повторного переогляду позивачу з 23.06.2015 безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка Житомирської обласної МСЕК №2 від
10.08.2015 серія 12 ААА №206599).

12.08.2015 УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира позивачу встановлений статус інваліда війни ІІ групи безтерміново.

У зв'язку з цим, позивач 22.12.2015 через Житомирський ОВК звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги оскільки йому встановлено з 23.06.2015 другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. До заяви подано перелік документів згідно додатку.

Житомирський ОВК направив документи (висновок) ОСОБА_1 до МОУ для вирішення питання щодо можливості призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

Листом від 16.02.2016 №248/3/6/629 Департамент фінансів МОУ повідомив позивача про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим повернув подані документи.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що обмежує його право на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обовязків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.

Отже, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, Верховний Суд вважає, що необхідним при вирішенні даної справи є перевірка дотримання відповідачем процедури розгляду питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

~law17~ передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з ~law18~ мають право на її отримання.

За змістом положень ~law19~ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law20~, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві врегульовано Порядком №975.

Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Другу групу інвалідності позивачу було встановлено 23.06.2015.

На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, тобто
23.06.2015 діяв Порядок № 975, а тому відповідач зобов'язаний вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до зазначеного нормативного документу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 288/349/17, від 24.04.2019 у справі №754/5986/16-а.

Зазначене спростовує доводи скаржника про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги особа набуває лише у разі отримання інвалідності вперше, а також те, що Порядок №975 не регламентує спірні правовідносини.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до абзацу 6 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі - Положення №530), документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України командир військової частини.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно пункту 4.10 Положення №530 Департамент фінансів Міноборони доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України.

Розпорядники коштів другого ступеня доводять ці рішення до командирів військових частин і здійснюють переказ коштів на реєстраційні рахунки військових частин, які через них фінансуються.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям компетентним на те органом (Міністерством оборони України) відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

У той же час, у спірному випадку, як вірно установлено судами попередніх інстанцій, відповідач одне із передбачених законодавцем рішень за результатами розгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не прийняв. Відповідь за результатами розгляду питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги надана Департаментом фінансів Міністерства оборони України листом від 16.02.2016 №248/3/6/629.

Верховний Суд звертає увагу, що Департамент фінансів є лише структурним підрозділом Міноборони, який займається оформленням та супроводженням необхідних документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, тобто виконує технічні питання та не є компетентним органом з вирішення поставленого позивачем у заяві питання.

Тобто, має місце факт ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов'язків.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від
26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Обраний судами у даному випадку спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність МОУ щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи відповідно до Порядку №975 відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 у справі 806/473/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

І. В. Желєзний

І. В. Саприкіна