ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 380/10696/21

адміністративне провадження № К/990/16641/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бучик А.Ю., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року (ухвалене у складі головуючого судді Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У липня 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - ГУПФ у Львівській області, відповідач, скаржник), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №913080193911 від 28 травня 2021 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою ТУ ДСА України в Донецькій області № 04-997 від 5 травня 2021 року станом на 19 лютого 2020 року;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді: роботу слідчим прокуратури Совєтського району м. Макіївки Донецької області з 14 грудня 1970 року по 9 листопада 1971 року - 10 місяців 27 днів; строкову військову службу за період з 16 листопада 1971 року по 3 листопада 1972 року - 11 міс. 18 днів; роботу помічником прокурора Совєтського району м. Макіївки Донецької області з 28 листопада 1972 року по 27 червня 1973 року - 7 місяців; роботу помічником прокурора Центрального міського району м. Макіївки Донецької області з 28 червня 1973 року по 12 грудня 1973 року - 5 міс. 15 днів; роботу прокурором відділу по нагляду за розглядом в судах кримінальних справ прокуратури Донецької області з 13 грудня 1973 року по 12 квітня 1976 року - 2 роки 4 місяці оформлених листом від 22 червня 2021 року №7533-6355/3-52/8-1300/212.

визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 78% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно протоколу перерахування пенсії від 16 лютого 2021 року і оформлених листом від 22 червня 2021 року 7533-6355/3-52/8-1300/21;

зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді попередньо зазначені вище періоди;

зобов`язати здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА України в Донецькій області №04-997 від 5 травня 2021 року станом на 19 лютого 2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді;

зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 недоплачене щомісячне грошове утримання, починаючи з 19 лютого 2020 по теперішній час в розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області №913080193911 від 28 травня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; визнано протиправними дій ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді: роботу слідчим прокуратури Совєтського району м. Макіївки Донецької області з 14 грудня 1970 року по 9 листопада 1971 року; строкову військову службу в армії за період з 16 листопада 1971 року по 3 листопада 1972 року; роботу помічником прокурора Совєтського району м. Макіївки Донецької області з 28 листопада 1972 року по 27 червня 1973 року; роботу помічником прокурора Центрального міського району м. Макіївки Донецької області з 28 червня 1973 року по 12 грудня 1973 року; роботу прокурором відділу по нагляду за розглядом в судах кримінальних справ прокуратури Донецької області з 13 грудня 1973 року по 12 квітня 1976 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді: роботу слідчим прокуратури Совєтського району м. Макіївки Донецької області з 14 грудня 1970 року по 9 листопада 1971 року - 10 місяців 27 днів; строкову військову службу в армії за період з 16 листопада 1971 року по 3 листопада 1972 року - 11 міс. 18 днів; роботу помічником прокурора Совєтського району м. Макіївки Донецької області з 28 листопада 1972 року по 27 червня 1973 року - 7 місяців; роботу помічником прокурора Центрального міського району м. Макіївки Донецької області з 28 червня 1973 року по 12 грудня 1973 року - 5 міс. 15 днів; роботу прокурором відділу по нагляду за розглядом в судах кримінальних справ прокуратури Донецької області з 13 грудня 1973 року по 12 квітня 1976 року - 2 роки 4 місяці; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року з врахуванням його стажу роботи, який дає право на відставку: слідчим прокуратури Совєтського району м. Макіївки Донецької області з 14 грудня 1970 року по 9 листопада 1971 року; помічником прокурора Совєтського району м. Макіївки Донецької області з 28 листопада 1972 року по 27 червня 1973 року; помічником прокурора Центрального міського району м. Макіївки Донецької області з 28 червня 1973 року по 12 грудня 1973 року; прокурором відділу по нагляду за розглядом в судах кримінальних справ прокуратури Донецької області з 13 грудня 1973 року по 12 квітня 1976 року та строк проходження військової служби за період з 16 листопада 1971 року по 3 листопада 1972 року, та довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ТУ ДСА України у Донецькій області № 04-997 від 5 травня 2021 року станом на 19 лютого 2020 року і фактично виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

3. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 19 лютого 2020 року у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), оскільки фактично відбулась зміна, по відношенню до позивача, розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, що в свою чергу є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Суди попередніх інстанцій вказали, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів роботи (служби), зазначених у позовній заяві. Також зазначили, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Крім того вказали, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів та слідчих і календарного періоду проходження строкової військової служби. З огляду на вказане суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів та слідчих, календарного періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним. Разом з тим, Суди зазначили, що визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у відсотковому розмірі заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді та у фактичному розмірі, з врахуванням наявного у позивача спеціального стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, належить до повноважень відповідача і вимоги позову про визначення такого розміру до встановлення його органом пенсійного фонду на виконання вказаного судового рішення, презюмуючи неправильність таких дій, є помилковим, а вимоги - передчасними.

4. При цьому судами попередніх інстанцій були враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17 про те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті без дотримання судами положень статті 142 Закону №1402-VIII.

7. Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів та слідчих, календарного періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним. Крім того, скаржник також вважає помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанції, що визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці у відсотковому розмірі заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді та у фактичному розмірі, з врахуванням наявного у позивача спеціального стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, належить до повноважень відповідача і вимоги позову про визначення такого розміру до встановлення його органом пенсійного фонду на виконання вказаного судового рішення, презюмуючи неправильність таких дій, є помилковим, а вимоги передчасними.

8. Управління у касаційній скарзі наголошує, що суди попередніх інстанцій помилково не звернули увагу на те, що необхідною умовою для здійснення перерахунку є факт зміни складових суддівської винагороди.

9. У зв`язку з цим, скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без урахування висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а, відповідно до яких правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позиція інших учасників справи

10. 23 серпня 2022 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

11. Позивач зазначає, що відповідач не наводить обґрунтованих доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, зокрема не наводить доводів щодо застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

12. Касаційна скарга надійшла до Суду 1 липня 2022 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №380/10696/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.

14. З касаційною скаргою Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було подано клопотання про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2022 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 8 вересня 2022 року.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

16. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, стаж роботи на посаді судді складає 34 роки 08 місяців 21 день, звільнений із займаної посади та відрахований зі штату суду у зв`язку з виходом у відставку згідно з пунктом 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.

17. З 1 вересня 2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському відділі обслуговування громадян в м. Львова (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Львівській області і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

18. На підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року у справі №380/5137/20 і відповідно до довідки ТУ ДСА України у Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 375 від 17 березня 2020 року позивачу проведено перерахунок суддівської винагороди з 19 лютого 2020 року у відповідності з рішенням Конституційного суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

19. Щомісячне грошове утримання ОСОБА_1 обчислено у розмірі 78 % грошового утримання судді та становить 83617,56 грн з врахуванням загального страхового стажу 45 років 01 місяць 03 днів, у т.ч. спеціального стажу, що дає право на щомісячне грошове утримання суддям у відставці 34 роки 08 місяців 21 день (зараховано до спеціального стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період роботи з 11 квітня 1976 року по 31 грудня 2010 року на посаді судді Гірницького районного суду м. Макіївки).

20. 26 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою про врахування до стажу роботи на посаді судді: роботи слідчого прокуратури Совєтського району м. Макіївки Донецької області з 14 грудня 1970 року по 9 листопада 1971 року; строкової військової служби в армії за період з 16 листопада 1971 року по 3 листопада 1972 року; роботи помічником прокурора Совєтського району м. Макіївки Донецької області з 28 листопада 1972 року по 27 червня 1973 року; роботи помічником прокурора Центрального міського району м. Макіївки Донецької області з 28 червня 1973 року по 12 грудня 1973 року; роботи прокурором відділу по надзору за розглядом в судах кримінальних справ прокуратури Донецької області з 13 грудня 1973 року по 12 квітня 1976 року та здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді згідно з довідкою ТУ ДСА України у Донецькій області №104-997 від 5 травня 2021 року станом на 19 лютого 2020 року.

21. Рішенням № 913080193911 від 28 травня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402, оскільки після прийняття рішення Конституційним судом України від 18 лютого 2020 року будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді не відбулось.

22. Листом Управління від 22 червня 2021 року №7533-6355/3-52/8-1300/21 повідомлено ОСОБА_1 , що зарахування періодів перебування на строковій службі та роботи слідчим прокуратури, помічником прокурора, прокурором до суддівського стажу Законом № 1402-VІІІ не передбачено. Вказано, що загальний страховий стаж становить 45 років 01 місяць 03 дні, в т.ч. спеціальний стаж, що дає право на щомісячне грошове утримання суддям у відставці становить 34 роки 08 місяців 21 день.

23. Вважаючи рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не мотивованим, безпідставним, таким, що грубо порушує конституційні права і законні інтереси, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

27. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

29. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятні з огляду на наступне.

30. Предметом спору у цій справі є здійснення позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Донецькій області №04-997 від 5 травня 2021 року та з урахуванням певних періодів роботи/служби позивача.

31. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 19 лютого 2020 року у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII, оскільки у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 фактично відбулась зміна, по відношенню до позивача, розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, що в свою чергу є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Також зазначили, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Крім того вказали, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів та слідчих і календарного періоду проходження строкової військової служби.

32. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.

33. Спірні у цій справі правовідносини регулюються, зокрема Законом №1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

34. Так, пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

35. Згідно зі статтею 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

36. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

37. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

38. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

39. Водночас пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

40. Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року №193-IX, який набрав чинності 7 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

41. Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було установлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

42. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

43. Так, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

44. У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу.

45. Колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

46. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У пунктах 15-17 вказаного Рішення зазначено наступне: «згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України».

47. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

48. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

49. Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

50. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

51. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №240/8156/19 робив правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

52. Водночас, колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Отже, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

53. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20).

54. З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 у справі № 2-р/2020, у позивача, якому довічне грошове утримання судді призначено відповідно до Закону № 2453-VI, виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

55. Отже, у цьому випадку, перерахунок, який проведено відповідачем на підставі довідки ТУ ДСА України в Донецькій області № 04-997 від 5 травня 2021 року, обумовлений відновленням раніше порушених прав позивача з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020.

56. Також колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом №2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання.

57. Як було зазначено вище, положеннями частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

58. Вказаною нормою визначено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, ніж той, з якого виходив позивач (а саме за Законом №2453-VI).

59. Колегія суддів звертає увагу на статтю 2 Рекомендації Ради Європи CM/Rec (2007) 7 Комітету міністрів державам - членам щодо належного адміністрування (Council of Europe Recommendation CM/Rec(2007)7 of the Committee of Ministers to member states on good administration), згідно з якою адміністративні органи повинні діяти відповідно до закону; вони не повинні вживати довільних заходів, навіть застосовуючи свій розсуд.

60. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що у контексті принципу законності загальноприйнято вважати, що незастосування закону можливо лише за умови:

1. встановлення судом ознак неконституційності такого закону в цілому або окремих його положень (частина четверта статті 7 КАС України): якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії; у такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України;

2. подолання судом встановлених колізій та застосування іншого акта вищої або такої ж юридичної сили (частина третя та п`ята статті 7 КАС України): у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України; якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України;

3. встановлення судом, що окремі положення закону не відповідають критерію «якість закону».

61. Аналогічний підхід був застосований Верховним Судом у постановах від 27 вересня 2021 року у справі №580/585/21, від 8 листопада 2021 року у справі №580/492/21, від 24 грудня 2021 року у справі №260/4377/20, від 11 травня 2022 року у справі № 420/6617/20 та від 1 вересня 2022 року у справі №380/10419/21.

62. Крім того, відповідно до Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (Opinion no.11 (2008) of the Consultative Council of European Judges (CCJE) to the attention of the Committee of Ministers of the Council of Europe on the quality of judicial decisions) суддівські рішення в основному ґрунтуються на законах, прийнятих законодавчими органами, або, якщо це країни загального права, на законах та на принципах, встановлених судовим прецедентом.

63. У цій справі Суд також бере до уваги позицію Європейської комісії за демократію через право (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law, пункт 23), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року), що стосується формули «accordance to the law» («відповідність закону»), згідно з якою суд загалом вимагає лише того, щоб владна дія держави спиралася на юридичну норму. Це також відповідає принципу ex lege (у відповідності із законом; згідно з прямою дією норми права).

64. Також колегія суддів зазначає, що частина третя статті 142 Закону №1402-VIII неконституційною не визнавалась, а також вказана норма повною мірою відповідає критерію якості закону та не вступає в колізію з іншими нормами законів, що дозволяло б відповідачу не застосувати її стосовно позивача (у протилежному випадку рішення відповідача прямо б суперечило вимогам частини другої статті 19 Конституції України).

65. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно з положеннями Закону № 2453-VI, наявне право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII, про що правильно було зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

66. Тобто, у цьому випадку при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин.

67. В контексті зазначеного питання, колегія суддів звертає увагу на те, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

68. Зокрема, у Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

69. У Рішенні від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

70. Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

71. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

72. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Відповідно до позиції Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).

73. Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 липня 2021 року у справі №200/9113/20-а, у якій предмет спору стосувався призначення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів.

74. Вказаний підхід повинен застосовуватися і стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у справі, яка розглядається. Тобто, особи, яким щомісячне довічне грошове утримання призначено на підставі Закону № 2453-VI, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі та у порядку, визначеному чинним на час здійснення такого перерахунку закону. У цій справі такими нормами є положення Закону №1402-VIII.

75. Вищезазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постановах від 29 вересня 2021 року у справі №160/9739/20, від 25 листопада 2021 року у справі №200/941/20-а, від 24 грудня 2021 року у справі №260/4377/20, від 11 травня 2022 року у справі №420/6617/20 та від 1 вересня 2022 року у справі №380/10419/21.

76. З огляду на вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не має право на перерахунок довічного грошового забезпечення відповідно до статті 142 Закону №1402-VIII у зв`язку із тим, що не відбулося зміни складових суддівської винагороди, які можуть бути підставою для перерахунку позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом №2453-VI.

77. Крім того, виходячи із вищезазначених мотивів, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що у вказаній справі суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а, відповідно до яких правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки такі висновки не суперечать усталеній практиці Верховного Суду, та окрім того, спір у вказаних справах стосувався відносин, які виникли та існували до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

78. Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо включення відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів та слідчих, календарного періоду проходження строкової військової служби, виходячи із наступного.

79. Статтею 137 Закону України №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

80. Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

81. Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

82. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постанові від 8 листопада 2021 року у справі №580/492/21.

83. Також колегія суддів зауважує, що Верховним Судом неодноразово висловлювалася позиція щодо обрахунку стажу судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, у постановах від 9 листопада 2018 року справі №243/4794/17, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, Суд зазначив, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI/призначення позивача на посаду, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

84. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції та зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалюючи судові рішення врахували позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, з огляду на що, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо необхідності обрахунку стажу позивача, з якого обраховується його щомісячне довічне грошове утримання, тільки відповідно до статті 137 Закону України №1402-VIII.

85. Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо визначення конкретного розміру щомісячного грошового утримання позивача у відставці у відсотковому розмірі заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, та повноважень відповідача щодо визначення такого розміру, оскільки суди попередніх інстанцій відмовили у вказаній частині позовних вимог з огляду на їх передчасність. Відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норма матеріального права під час прийняття рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог позивача (розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці).

86. З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, а доводи касаційної скарги відповідача вказаних висновків судів не спростовують.

87. Таким чином, доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 142 Закону № 1402-VIII та неврахування висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 6 березня 2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

88. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

90. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

91. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

92. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: А.Ю. Бучик

Т.Г. Стрелець