Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №818/1259/16

провадження №К/9901/30160/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Голова Державної фіскальної служби України Насіров Роман Михайлович, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (судді Опімах Л.М., Гелета С.М., Соп`яненко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (судді Курило Л.В., Присяжнюк О.В., Бартош Н.С.),

І. Суть спору

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), в якому просив визнати протиправними та скасувати наказ від 23.06.2016 №81-ДС про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та наказ від 25.08.2016 №129-ДС про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани в частині, що стосується ОСОБА_1

2. Свої вимоги обґрунтував тим, що спірні накази видано з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки службового розслідування суперечать вимогам Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230. Зокрема зазначив, його не залучили до участі у службовому розслідуванні, не ознайомили з письмовими дорученнями про проведення службових розслідувань, особи, які проводили службові розслідування не вивчили отриманої інформації, не звернули уваги на його пояснення та факти, які підтверджують відповідність його дій вимогам закону; низка обставин, викладених у висновках комісій, не відповідають дійсності. Зазначив, що завдання, поставлені на особливий період керівництвом ДФС України оперативними підрозділами територіальних органів ДФС Сумської області виконані у повному обсязі, Присягу працівника органів внутрішніх справ України, державну таємницю він не порушував, при цьому в самих наказах не конкретизовано, який саме пункт статті 7 Дисциплінарного статуту ним порушено. Крім того, відповідач наказом від 25.08.2016 №129-ДС притягнув його до відповідальності в тому числі за період роботи січень-березень 2016 року, який був охоплений службовою перевіркою, за результатами якої було винесено оскаржуваний наказ №81-ДС.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Позивач з 16.04.2002 проходив службу в ДПА у Сумській області, наказом від 24.07.2015 № 2217-о з 24.07.2015 призначений на посаду начальника оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області.

4. На виконання наказу ДФС України від 25.04.2016 № 372 «Про проведення службового розслідування» та п. 1.5 п. 1 протоколу оперативної наради з керівниками територіальних підрозділів податкової міліції ГУ ДФС від 13.04.2016 за результатами діяльності у січні-березні 2016 року комісія провела службове розслідування щодо позивача, під час якого було встановлено порушення вимог статей 7, 8 Закону України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут), пп. 1.165, 1.168,1.207 Положення про оперативне управління ГУ ДФС у Сумській області затвердженого наказом ГУ ДФС у Сумській області від 27.07.2015 № 348, та протоколів оперативних нарад, а саме: від 25.12.2015 № 4676/99-99-07-02-02-18, від 01.03.2016 № 672/99-99-07-02-02-18, від 17.03.2016 № 880/99-99-07-02-02-18.

5. За результатами службового розслідування, які зафіксовані у висновку та отриманого від позивача пояснення від 02.06.2016, наказом від 23.06.2016 № 81-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення» ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

6. На виконання наказу ДФС України від 27.07.2016 № 658 «Про проведення службового розслідування» та п. 6 протоколу оперативної наради з керівниками підрозділів податкової міліції територіальних органів ДФС від 14.07.2016 за результатами діяльності у січні-червні 2016 року, комісія провела службове розслідування відносно позивача, під час якого вдруге встановлено порушення вимог статей 7, 8 Дисциплінарного статуту, пп.1.165, 1.168, 1.207 Положення про оперативне управління ГУ ДФС у Сумській області, затвердженого наказом ГУ ДФС у Сумській області від 27.07.2015 № 348, та протоколів оперативних нарад, а саме: від 01.03.2016 №672/99-99-07-02-02-18, від 17.03.2016 №880/99-99-07-02-02-18, від 06.04.2016 №1238/99-99-07-02-02-18, від 21.04.2016 №1391/99-99-07-02-02-18, від 27.05.2016 №1780/99-99-07-02-02-18.

7. За результатами службового розслідування, які зафіксовані у висновку, та отриманого від позивача пояснення від 15.08.2016 наказом від 25.08.2016 за №129-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення» ОСОБА_1 притягнули до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2017 року позов задовольнив.

8.1. Визнав протиправними і скасував накази ДФС від 23 червня 2016 року № 81-ДС про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та від 25 серпня 2016 року № 129-ДС про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.

8.2. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ДФС на користь ОСОБА_1 1102,40 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

9. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 червня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

10. Суд першої інстанції зауважив, що відповідач вказав на порушення позивачем службової дисципліни, яка виявилась у порушенні вимог пп. 1.165, 1.168, 1.207 Положення про оперативне управління ГУ ДФС у Сумській області, затвердженого наказом ГУ ДФС у Сумській області від 27.07.2015 № 348. Однак, вказане Положення за наказом ГУ ДФС у Сумській області від 19.11.2015 № 520 втратило чинність, тому таке покликання є безпідставним.

11. Також суд першої інстанції зазначив, що посилаючись на порушення норм Дисциплінарного статуту та пп.1.165, 1.168, 1.207 Положення про оперативне управління ГУ ДФС у Сумській області, відповідач у висновках службових розслідувань та в спірних наказах не зазначив, в чому саме полягало невжиття позивачем належних організаційних та оперативно-розшукових заходів з попередження та викриття злочинів у сфері економіки та митної справи, які саме обов`язкові заходи не були вжиті позивачем щодо підлеглих осіб та підпорядкованих підрозділів. Як під час службових розслідувань, так і під час розгляду справи в суді відповідач не надав доказів, які б засвідчили наявність причинного-наслідкового зв`язку між незначними показниками викриття економічних злочинів та неналежної організації позивачем роботи з викриття таких злочинів.

12. На думку суду, при прийнятті спірних наказів відповідач не взяв до уваги письмових пояснень позивача, які спростовують зазначені у висновках службового розслідуванні факти, не навів мотивів відхилення доводів позивача.

13. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обидва накази були прийняті за наслідками службових розслідувань, які охоплювали один і той самий період: січень-березень 2016 року; в обох випадках ґрунтувалися на порушенні позивачем, зокрема, оперативних нарад від 01.03.2016 №672/99-99-07-02-02-18, від 17.03.2016 №880/99-99-07-02-02-18, тобто відповідач, порушивши статтю 14 Дисциплінарного статуту, двічі притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме порушення. Доказів, які б це спростовували чи на підставі яких можна було б розмежувати підстави для відповідальності відповідач не надав.

14. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції. Зауважив, що службове розслідування полягає в тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.

15. Отож, однією з обставин, які потрібно довести при службовому розслідуванні дисциплінарного проступку, є вина працівника в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього службових обов`язків. На думку апеляційного суду, вини позивача не доведено, а спірні накази відповідач видав всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, а тому позовні вимоги обґрунтовані.

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

17. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що під час службового розслідування встановлено порушення начальником оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області підполковником ОСОБА_1 службової дисципліни, які призвели до неналежної організації роботи підрозділів податкової міліції ГУ ДФС у Сумській області, відтак до низьких результатів роботи з відшкодування збитків у кримінальних провадженнях, протидії «оборудкам» з ПДВ, відпрацювання підприємств реального сектору економіки - замовників послуг конвертаційних центрів (вигодонабувачів), викриття кримінальних правопорушень у митній сфері, протидії незаконному обігу підакцизних товарів. З посиланням на статтю 8 Дисциплінарного статуту відповідач ствердив, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. На думку відповідача, рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, тому підлягають скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

19. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

20. За статтею 3 Дисциплінарного статуту начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.

21. У статті 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов`язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

22. Відповідно до абзацу 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

23. За статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

24. Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

25. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

26. За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

27. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

28. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

29. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

30. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

31. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

32. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

VI. Позиція Верховного Суду

33. У справі встановлено, що підставою для застосування до позивача дисциплінарних стягнень вказано неналежну організацію роботи оперативних підрозділів міліції ГУ ДФС у Сумській області, що призвело до нижчих (у порівнянні з попередніми звітними періодами) показників результатів роботи з викриття кримінальних правопорушень за період січень-березень 2016 року та січень-червень 2016 року.

34. Суди попередніх інстанцій з цього приводу з`ясували, що в рамках службових розслідувань відповідач не встановив, в чому саме полягали винні дії позивача як керівника щодо організації роботи очолюваного ним підрозділу, на підставі яких відповідач констатував порушення статті 7 Дисциплінарного статуту.

35. В обсязі встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки за наслідками службових розслідувань відповідач не пояснив/не зазначив в чому конкретно полягає невиконання або неналежне виконання позивачем службової дисципліни, застосування дисциплінарних стягнень є неправомірним. У цьому контексті посилання на показники щодо викриття кримінальних правопорушень за певні періоди та їх зіставлення між собою не може бути достатнім свідченням неналежного виконання службових обов`язків як підстави для накладення дисциплінарних стягнень.

36. Доводи, якими відповідач обґрунтовує касаційну скаргу, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та фактичних обставин справи; між тим відповідач навів їх в такому контексті, який вимагає з`ясувати їхню вірогідність та надати їм правову оцінку, що суд касаційної інстанції, відповідно до статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України, зробити не може.

37. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

38. Зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу треба залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

39. У цій справі судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич