ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/9474/18

провадження № К/9901/7130/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в окремій частині, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, ухвалене 20 листопада 2018 року у складі головуючого судді - Кузьменко А.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: головуючого - Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Шурка О.І.,

І. Суть спору

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила:

1.1. визнати протиправним та нечинним пункт 17 Розділу V Наказу Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5 «Про затвердження Порядку допуску до професії приватного виконавця» (далі також - Порядок №3053/5) як такий, що не відповідає частині третій статті 21 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі також - Закон №1403-VIII).

2. В мотивування позову позивач зазначає, що в період часу з 03 квітня 2017 року до 28 квітня 2017 року нею пройдено навчальні курси з отримання знань у сфері примусового виконання судових рішень та рішень інших органів в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України та отримано свідоцтво №315 від 06 травня 2017 року.

2.1. В період з 19 червня 2017 року до 19 липня 2017 року позивачем пройдено стажування на базі Лівобережного відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполя та отримано свідоцтво про проходження стажування №51 від 03 серпня 2017 року.

2.2. Листом відповідача від 12 вересня 2017 року №25871-0-33-17 позивача повідомлено, що згідно до протоколу засідання Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України від 11 вересня 2017 року №24 прийнято рішення про надання їй допуску до складання кваліфікаційного іспиту приватного виконавця, а листом від 13 вересня 2017 року за №25871-0-33-17 повідомлено про проведення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця 23 жовтня 2017 року в місті Києві.

2.3. 23 жовтня 2017 року, як вказала позивач у позовній заяві, вона прийняла участь у кваліфікаційному іспиті приватного виконавця, за результатами якого нею набрано 80,71 загальної кількості балів: за виконання тестових завдань теоретичної частини - 44 бали, за виконання ситуаційних завдань - 24 бали, за виконання практичного завдання - 12,71 бали. Іспит позивачем не складено, оскільки остання не набрала обов`язкових 15 прохідних балів за практичне завдання відповідно до пункту 17 Розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5.

2.4. В подальшому, листом від 08 травня 2018 року №25871-0-33-17 позивача повідомлено про проведення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця 04 червня 2018 року в місті Києві.

2.5. 04 червня 2018 року позивач повторно прийняла участь в кваліфікаційному іспиті приватного виконавця, за результатами якого позивачем набрано 78,66 загальної кількості балів: за виконання тестових завдань теоретичної частини - 43 бали, за виконання ситуаційних завдань - 23 бали, за виконання практичних завдань - 12,66 балів, тобто, позивач повторно не склала кваліфікаційний іспит, оскільки не набрала обов`язкових 15 прохідних балів за практичне завдання відповідно до пункту 17 Розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5.

2.6. На думку позивача, положення пункту 17 Розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5, суперечать частині третій статті 21 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», оскільки виконання практичного завдання не є автоматизованим тестуванням, оцінюється не Системою тестування, а Кваліфікаційною комісією, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

3. Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що Порядок допуску до професії приватного виконавця, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5, є підзаконним нормативно - правовим актом, тобто виданий на основі Закону, відповідно до Закону, який спрямований на його виконання шляхом конкретизації законодавчих приписів.

3.1. Вказаним Порядком, затверджено єдину процедуру допуску до професії приватного виконавця особи, яка виявила намір здійснювати таку діяльність.

3.2. Абзацом 2 пункту 17 Розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5, визначено, що оцінювання виконаного особою практичного завдання здійснюється Кваліфікаційною комісією приватних виконавців, такі повноваження надані Кваліфікаційній комісії відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Положенням про Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2430/5, передбачені повноваження Кваліфікаційної комісії щодо здійснення оцінювання практичного завдання.

3.3. Запровадження практичного завдання як складової автоматизованого анонімного тестування, не означає наявності корупційних ризиків та суб`єктивного фактору в оцінюванні осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, а проведення такого практичного завдання є одним із різновидів тестових завдань та належить до групи відкритих тестових завдань.

3.4. Тобто, на думку представника відповідача, Розділ V, зокрема пункти 13, 16, 17, 21, Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5, не суперечать вимогам Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та є нормами, прийнятими відповідно до вказаного Закону з метою його конкретизації, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Судами встановлено, що з 03 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 пройдено навчальні курси з отримання знань у сфері примусового виконання судових рішень та рішень інших органів відповідно до Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5 в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України та отримано свідоцтво №315 від 06 травня 2017 року.

5. В період з 19 червня 2017 року до 19 липня 2017 року позивачем пройдено стажування на базі Лівобережного відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполя.

6. Копією свідоцтва про проходження стажування №51 від 03 серпня 2017 року, виданого Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підтверджується, що ОСОБА_1 пройшла стажування у сфері примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, як особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

7. Листом Міністерства юстиції України від 12 вересня 2017 року №25871-0-33-17 позивача повідомлено про те, що згідно протоколу засідання Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 11 вересня 2017 року №24 прийняте рішення про надання позивачу допуску до складання кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, а листом від 13 вересня 2017 року за № 25871-0-33-17 позивача повідомлено про проведення кваліфікаційного іспиту 23 жовтня 2017 року.

8. За результатами кваліфікаційного іспиту прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 іспит не складено та відмовлено у видачі останній посвідчення приватного виконавця.

9. В подальшому, листом від 08.05.2018 за №25871-0-33-17 Міністерство юстиції України повідомило ОСОБА_1. про допуск останньої до складання кваліфікаційного іспиту, який буде проведений 04 червня 2018 року.

10. За результатами повторного кваліфікаційного іспиту прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 іспит не складено та відмовлено у видачі останній посвідчення приватного виконавця.

11. Позивач вважаючи, що практичне завдання за своєю суттю не є автоматизованим тестуванням у розумінні частини третьої статті 21 Закону №1403-VIII, оскаржила пункт 17 Розділу V Порядку №3053/5 до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року, в позові відмовлено.

13. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 17 Розділу V Порядку №3053/5 не суперечить вимогам частини третьої статті 21 Закону №1403-VIII, а спрямований саме на виконання приписів цього Закону та затверджує єдину процедуру проведення практичного завдання під час складання кваліфікаційного іспиту особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

14. Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

15. Позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

16. В обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що Кваліфікаційна комісія приватних виконавців Міністерства юстиції України наділена повноваженнями щодо проведення кваліфікаційних іспитів, які проводяться шляхом автоматизованого тестування, та затвердження їх результатів, і не наділена повноваженнями щодо оцінювання результатів їх проведення.

16.1. Відповідно до п. 4 Розділу V Порядку №3053/5 для складання кваліфікаційного іспиту використовується електронна система для проведення автоматизованого анонімного тестування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

16.2. В свою чергу, оскаржувані положення, на думку позивача, суперечать вимогам закону, а саме перетворення автоматизованого тестування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, в ручне оцінювання членами комісії, що порушує права позивача на доступ до професії приватного виконавця.

17. Відзив на касаційну скаргу представник Міністерства юстиції України не подавав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

20. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Спірні правовідносини, регулюються Конституцією України, Законом України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Порядком допуску до професії приватного виконавця, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5, зареєстрованого Міністерством юстиції України 07 листопада 2016 року №1445/29575, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

25. За приписами частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

26. У відповідності до пунктів 1, 12 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

27. В свою чергу статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

28. Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

29. Міністерство юстиції України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

30. Накази Міністерства юстиції України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (абзаци 1, 2 пункту 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02 лютого 2014 року).

31. Статтею 6 Закону №1403-VIII закріплено, що систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

32. Статтею 17 Закону №1403-VIII вбачається, що підготовку приватних виконавців забезпечує Міністерство юстиції України, для чого визначає: порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця; перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону; порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту; порядок складання кваліфікаційного іспиту, тощо.

33. Відповідно до частини першої статті 19 Закону №1403-VIII для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі - Кваліфікаційна комісія).

34. Положення про Кваліфікаційну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.

35. Частиною п`ятою статті 19 Закону №1403-VIII встановлено, що Кваліфікаційна комісія:

1) визначає дату складення кваліфікаційних іспитів;

2) розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування;

3) розглядає документи, подані особами, які мають намір отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця, на відповідність вимогам, визначеним цим Законом;

4) проводить кваліфікаційні іспити та затверджує їх результати;

5) приймає рішення про видачу посвідчення приватного виконавця.

36. Відповідно до частини третьої статті 21 Закону №1403-VIII кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

37. Наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року № 3053/5 затверджено Порядок допуску до професії приватного виконавця.

38. Наказом Міністерства юстиції України від 18 вересня 2017 року № 2905/5 внесені зміни до розділу V Порядку, зокрема, щодо порядку: оприлюднення тестових завдань, часу виконання робіт, оцінювання виконаних завдань, визначення прохідного балу по кожному із завдань та загального балу.

38.1. Наказ набрав чинності 22 вересня 2017 року, з дня його офіційного опублікування.

39. Позивач був заздалегідь обізнаний із змінами, що відбулися у процедурі допуску до професії приватного виконавця та фактично погодився із новими правилами складання кваліфікаційного іспиту, прийнявши рішення пройти автоматизоване анонімне тестування.

40. При цьому, згідно пункту 4 розділу V Порядку №3053/5, для складання кваліфікаційного іспиту використовується електронна система для проведення автоматизованого анонімного тестування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця (далі - Система тестування).

41. Генерація облікових записів (імен доступу та паролів) осіб, допущених до іспиту, та внесення їх до Системи тестування здійснюється секретарем Кваліфікаційної комісії (пункт 7 розділу V Порядку №3053/5). Перед початком іспиту особи, допущені до іспиту, отримують у секретаря Кваліфікаційної комісії на вибір запечатаний конверт з ім`ям доступу та відповідним паролем, що необхідні для реєстрації у Системі тестування. Другий примірник імені доступу та пароля скріплюється підписом особи із зазначенням її прізвища, імені та по батькові і розкривається секретарем Кваліфікаційної комісії лише після формування та роздрукування екзаменаційної відомості. Після отримання імені доступу та відповідного пароля всіма особами секретар Кваліфікаційної комісії роз`яснює порядок проведення іспиту, а також демонструє процедуру виконання автоматизованого анонімного тестування у Системі тестування.

42. Відповідно до пункту 8 розділу V Порядку №3053/5 тестові завдання (перелік тестових питань теоретичної частини, ситуаційні завдання та практичні завдання) для кваліфікаційного іспиту затверджуються Кваліфікаційною комісією. Тестові завдання та варіанти відповідей оприлюдненню не підлягають. Безпосереднє внесення до Системи тестування тестових завдань та відповідей на них здійснюється відповідальною особою, визначеною Кваліфікаційною комісією. Розподіл тестових завдань здійснюється Системою тестування індивідуально для кожної особи шляхом випадкового вибору із загального переліку тестових питань та завдань.

43. Пунктом 13 розділу V Порядку №3053/5 передбачено, що автоматизоване анонімне тестування складається з теоретичної частини, ситуаційних завдань та практичного завдання і проводиться одночасно для всіх осіб, допущених до іспиту.

44. Виконання практичного завдання полягає у вирішенні особою запропонованої їй Системою тестування практичної ситуації, що виникає під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, шляхом надання ґрунтовної відповіді та за необхідності складання проекту процесуального документа. На виконання практичного завдання відводиться одна година (пункт 16 розділу V Порядку №3053/5).

45. Згідно з пункту 17 розділу V Порядку №3053/5 практичне завдання складається державною мовою та містить набір конкретних вихідних даних у вигляді відповідних документів, на основі яких особа, використовуючи комп`ютер, повинна підготувати ґрунтовну мотивовану відповідь та за необхідності проект процесуального документа з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством.

46. Оцінювання виконаного особою практичного завдання здійснюється Кваліфікаційною комісією без присутності осіб, що виконували практичне завдання, та за відсутності у Кваліфікаційної комісії інформації про те, якою саме особою виконано практичне завдання.

47. Результат оцінювання практичного завдання вноситься до Системи тестування секретарем Кваліфікаційної комісії окремо щодо кожної особи, яка його виконувала.

48. Згідно пункту 18 розділу V Порядку №3053/5 після закінчення виконання автоматизованого анонімного тестування всіма особами або часу, відведеного для його виконання, секретар Кваліфікаційної комісії формує в Системі тестування та роздруковує екзаменаційну відомість.

49. Екзаменаційна відомість містить перелік імен доступу осіб, які проходили автоматизоване анонімне тестування, кількість набраних за кожне завдання балів, загальний підсумковий результат та вільне поле для зазначення прізвищ, імен та по батькові, яке заповнюється після ідентифікації результатів автоматизованого анонімного тестування.

50. Ідентифікація результатів автоматизованого анонімного тестування здійснюється секретарем Кваліфікаційної комісії після формування та роздрукування екзаменаційної відомості у присутності всіх членів Кваліфікаційної комісії, що беруть участь у засіданні. Прізвища, імена та по батькові осіб, що складали іспит, заносяться секретарем Кваліфікаційної комісії до роздрукованої екзаменаційної відомості, яка скріплюється підписами всіх присутніх на засіданні членів Кваліфікаційної комісії.

51. У відповідності до абзацу 2 пункту 21 розділу V Порядку №3053/5 кваліфікаційний іспит вважається складеним, якщо особою набрано прохідний бал за кожним тестовим завданням.

52. Частина третя статті 21 Закону №1403-VIII лише вказує, що кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця. При цьому, вже у пункті 13 Порядку №3053/5 зазначено які складові містить в собі таке анонімне тестування.

53. Пунктом 17 Розділу V Порядку №3053/5 визначено, що саме включає в себе практичне завдання та за якими критеріями Кваліфікаційною комісією оцінюються результати його виконання особою.

VI. Позиція Верховного Суду

54. З аналізу статті 17 Закону № 1403-VIII вбачається, що порядок складання кваліфікаційного іспиту визначається Міністерством юстиції України.

55. При цьому, як свідчить стаття 19 наведеного Закону, для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія, а Положення про неї затверджується Міністерством юстиції України.

56. Накази ж Міністерства юстиції України є обов`язковими для виконання Тимчасовою кваліфікаційною комісією приватних виконавців відповідно до приписів пункту 2 Положення про Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2430/5.

57. Так, Наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року № 3053/5 затверджено Порядок допуску до професії приватного виконавця.

58. Наказом Міністерства юстиції України від 18 вересня 2017 року № 2905/5 внесені зміни до розділу V Порядку, зокрема, щодо порядку: оприлюднення тестових завдань, часу виконання робіт, оцінювання виконаних завдань, визначення прохідного балу по кожному із завдань та загального балу.

59. Позивач був заздалегідь обізнаний із змінами, що відбулися у процедурі допуску до професії приватного виконавця та фактично погодився із новими правилами складання кваліфікаційного іспиту, прийнявши рішення пройти автоматизоване анонімне тестування.

60. Здійснивши перевірку законності п. 17 Розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця та проаналізувавши вищенаведені правові норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що запроваджуючи практичне завдання, як один із елементів, що в своїй сукупності становлять автоматизоване анонімне тестування, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, рівності громадян, не відбулося.

61. Більш того, вказане тестування забезпечує рівний доступ кандидатів до проходження іспиту, а в свою чергу дії щодо внесення до системи результатів оцінювання, як і багатоступеневий механізм оцінювання загалом, не впливають на права кандидатів, оскільки відбувається анонімно.

62. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

63. За наведених обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

64. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

65. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

66. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

67. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати в порядку статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова