ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 810/3429/16

адміністративне провадження № К/9901/33979/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 810/3429/16

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1880 про визнання протиправним та скасування наказу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Виноградова О.І.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Собківа Я.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. 26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1880 (далі - відповідач) в якому просив:

1.1 визнати протиправним та скасувати наказ від 23 вересня 2016 року "Про результати службового розслідування" № 428 в частині накладення стягнення на позивача.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем оскаржуваний наказ винесено протиправно, оскільки розслідування перед притягненням позивача до відповідальності не проводилося, причини, умови та ступінь вини позивача не досліджувалися, вину доведено не було.

3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що наказ від 23 вересня 2016 року № 428 відповідачем видано в межах наданих йому повноважень та за результатами службового розслідування, яким встановлено неналежне виконання позивачем своїх службових обов`язків.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 10 червня 2011 року набрав чинності контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посаді заступника командира батальйону з виховної роботи військової частини А 1975, укладений між позивачем та Міністерством оборони України в особі командувача Повітряних Сил Збройних Сил України. Строк дії контракту п`ять років.

5. Після закінчення дії контракту позивач продовжував перебувати у трудових правовідносинах із Збройними Силами України, отримувати грошове та інші види забезпечення.

6. З 5 березня 2015 року позивач проходив військову службу на посаді заступника командира батальйону по роботі з особовим складом у військовій частині А 1975.

7. 12 вересня 2016 року головою комісії ОСОБА_2 та членами комісії: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складено акт про перевірку організації виховної роботи, планування проведення заходів морально-психологічного забезпечення та усунення недоліків, що були виявлені при роботі попередньої комісії 27 липня 2016 року у військовій частині А 1975, у якому було запропоновано призначити повторну перевірку усунення виявлених порушень. Названий акт було направлено на адресу командира військової частини А 1975.

8. 13 вересня 2016 року командиром відповідача видано наказ «Про призначення службового розслідування» № 418, яким наказано провести службове розслідування по факту виявлених недоліків.

9. За результатами службового розслідування головою комісії ОСОБА_5 та членами комісії: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складено Акт службового розслідування, затверджений 23 вересня 2016 року командиром військової частини А 1880 полковником Гниря В.В. (далі - Акт службового розслідування), в якому встановлено, що внаслідок неналежного виконання службових обов`язків позивачем у військовій частині А 1975 та її підпорядкованих підрозділах: - не здійснюється належним чином добір, допуск особового складу до несення бойового чергування, несення служби зі зброєю; - через відсутність періодичної роботи з особовим складом військової частини існує ризик спалаху суїцидальної поведінки серед військовослужбовців; - військовослужбовці, що прибувають із зони проведення АТО адаптацію не проходять, їх подальший супровід не здійснюється, що призводить до підвищення пияцтва у військовій частині, порушення військової дисципліни та неможливості здійснювати контроль за даним особовим складом; - особовий склад психологічно не підготовлений до дій в екстремальних умовах мирного і воєнного часу; - знижується рівень морально-психологічного забезпечення бойової готовності, бойової підготовки та повсякденної діяльності батальйону; - замість того, щоб виховувати особовий склад батальйону в дусі свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, проводити роботу спрямовану на виховання у військовослужбовців батальйону відданості Українському народу, формування у особового складу високих морально-психологічних якостей своїми діями, зокрема - неналежним виконанням службових обов`язків, позивач підриває авторитет влади командира, демонструє військовослужбовцям можливість уникнути відповідальності за вчинення правопорушення (показовим є той факт, що даний військовослужбовець будь яким шляхом намагався уникнути відбуття скарання за вчинення військового адміністративного правопорушення); - через відсутність аналізу морально-психологічної обстановки в підрозділах, неможливо керувати процесами морально-психологічного забезпечення під час бойового застосування підрозділів; - патріотичне виховання військовослужбовців знаходиться на низькому рівні, мотивація у особового складу до проходження служби відсутня; - особовий склад не володіє ситуацією щодо розвитку Збройних Сил України, підвищення обороноздатності країни, надбань Українського народу на шляху до захисту територіальної цілісності України.

9.1. Разом з тим, у вказаному акті зазначено, що у діях позивача наявний склад дисциплінарного правопорушення - неналежне виконання службових обов`язків. Своїми діями вказаний позивач порушив вимоги абзаців 2,5 статті 11, статті 16, абзацу 1 статті 107, абзаців 1,2,4,5,6 статті 108 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV та абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV.

10. З Актом службового розслідування позивача ознайомлено 22 вересня 2016 року, що підтверджується його підписом та у цей же день у нього відібрано пояснення.

11. 23 вересня 2016 року командиром Військової частини А1880 Гниря В.В. видано наказ № 428 «Про результати службового розслідування», пунктом 1 якого на позивача за неналежне виконання службових обов`язків (порушення вимог абзаців 2,5 статті 11, статті 16, абзацу 1 статті. 107, абзаців 1,2,4,5,6 Статуту внутрішньої служби, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України), враховуючи систематичність порушення військової дисципліни (сім не знятих дисциплінарних стягнень) накладено стягнення у виді: «Попередження про неповну службову відповідність» (далі - Оскаржуваний наказ).

12. Факт неналежного виконання позивачем службових обов`язків підтверджується також: рапортами діловода ОСОБА_9 та начальника штабу батальйону ОСОБА_28, заступника командира відповідача ОСОБА_3; поясненнями командира військової частини А 1975 ОСОБА_10 , начальника штабу батальйону ОСОБА_28, заступника з озброєння - начальника технічної частини військової частини А-1975, начальника командного полку - заступника начальника штабу з бойового управління ОСОБА_32, начальника РЛС РЛВ ОСОБА_31, начальника автомобільної служби військової частини А1975 ОСОБА_30, начальника вузла зв`язку ОСОБА_11 , оперативного чергового командного пункту ОСОБА_29, начальника Р . Л . відділення - начальника радіотехнічного вузла ОСОБА_33, командира військової частини А2306 ОСОБА_34, командира військової частини А1525 ОСОБА_35, заступника командира військової частини А1525 по роботі з особовим складом ОСОБА_14 , телефоніста ОСОБА_15 , планшетиста ОСОБА_16 , старшого радіотелеграфіста ОСОБА_17 , планшетиста ОСОБА_18 , радіотелеграфіста ОСОБА_19 , планшетиста ОСОБА_20 , грамотометника ОСОБА_21 , стрільця ОСОБА_22 , старшого солдата ОСОБА_23 , оператора РЛС-П18 ОСОБА_24 водія-електрика ОСОБА_25 , оператора П-18 ОСОБА_26 ; службовою характеристикою позивача.

13. З службової картки позивача вбачається, що за 2016 року до нього було застосовано дисциплінарні стягнення у виді догани та суворої догани 8 разів та з 2012 року не було застосовано жодного заохочення.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

14. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

15. Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскаржуваний наказ відповідає всім вимогам щодо його форми та порядку накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

ІV Касаційне оскарження

16. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 05 вересня 2017 року.

17. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так позивач зазначає, що відповідач відібрав від нього пояснення після того, як було складено акт проведення службового розслідування.

17.1. Також заявник касаційної скарги звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що відповідачем не надано беззаперечних фактів провини позивача, та не зазначено в яких саме діях чи бездіяльності відповідач вбачає порушення позивачем службової дисципліни.

17.2. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

18. 24 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Мойсюка М.І. відкрито касаційне провадження та витребувано із Київського окружного адміністративного суду справу № 810/3429/16.

19. 14 листопада 2017 року справа № 810/3429/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20. Також до Вищого адміністративного суду України 22 лютого 2018 року надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу. В якому представник відповідача спростовуючи доводи касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін. Проте, вказаний відзив не підписано особою, яка його подала, отже вказані доводи викладені у відзиві не приймаються судом касаційної інстанції.

21. 05 березня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

22. 05 березня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю: Бевзенка В.М., суддів: Шарапу В.М., Данилевич Н.А.

23. 28 квітня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року № 688/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

25. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

27. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

28. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

29. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

32. Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (у редакції чинній до 16 квітня 2017 року, далі - Дисциплінарний статут):

32.1. Відповідно до статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

32.1.1. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

32.2. Згідно з абзацом 2 статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бути пильним, зберігати державну та військову таємницю.

32.3. Статтею 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

32.3.1. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

32.4. Відповідно до статті 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

32.5. Згідно з статтею 83 Дисциплінарного статут на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

32.6. Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

32.7. Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

32.8. Згідно з вимогами статті 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

32.8.1. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

32.9. Згідно з вимогами статті 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

33. Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV (далі - Статут).

33.1. Згідно з абзацом 2, 5 статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

33.2. Відповідно до статті 16 названого Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил країни, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

33.3. Абзацом 1 статті 107 Статуту, заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з виховної роботи в мирний і воєнний час відповідає за організацію і проведення виховної роботи, за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності батальйону (корабля), за гуманітарну підготовку, інформаційну і культурно-виховну роботу, дозвілля військовослужбовців, за їх соціальний захист.

33.4. Заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з виховної роботи підпорядковується командирові батальйону (корабля 3 рангу) і є прямим начальником усього особового складу батальйону.

33.5. Згідно з вимогами абзаців 1, 2, 4, 5, 6 статті 108 Статуту внутрішньої служби заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з виховної роботи зобов`язаний:

брати участь у розробленні плану бойової підготовки батальйону (корабля);

33.5.1. забезпечувати виконання рішень командира батальйону (корабля) з питань виховної роботи, подавати допомогу командирам рот та їх заступникам з виховної роботи у поліпшенні морально-психологічного стану особового складу;

33.5.2. виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі, Бойовому Прапорові, традиціям дружби і військового товариства, любові до своєї частини, постійної пильності і бойової готовності;

33.5.3. проводити роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової підготовки, бойових завдань, підвищення боєздатності батальйону (корабля), зміцнення єдиноначальності, поліпшення морального стану особового складу;

33.5.4. вживати конкретних заходів для зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів.

VІ Позиція Верховного Суду

34. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

35. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірки правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

36. З аналізу приписів статті 107 Статуту вбачається, що заступник командира батальйону з виховної роботи є прямим начальником усього особового складу батальйону та відповідає за організацію і проведення виховної роботи, за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності батальйону (корабля), за гуманітарну підготовку, інформаційну і культурно-виховну роботу, дозвілля військовослужбовців, за їх соціальний захист.

37. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 10 червня 2011 року набрав чинності контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посаді заступника командира батальйону з виховної роботи військової частини А 1975, укладений між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командувача Повітряних Сил Збройних Сил України. Строк дії контракту п`ять років.

38. Відповідно до приписів пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (в редакції на момент виникнення правовідносин) у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

39. Судом апеляційної інстанції зауважено, що після закінчення дії контракту позивач продовжив перебувати у трудових правовідносинах із Збройними Силами України, отримувати грошове та інші види забезпечення.

39.1. З 5 березня 2015 року позивач проходить військову службу на посаді заступника командира батальйону по роботі з особовим складом у військовій частині А 1975.

40. Судами попередніх інстанції також встановлено, що Актом службового розслідування встановлено, що внаслідок неналежного виконання службових обов`язків позивачем у військовій частині А 1975 та її підпорядкованих підрозділах при організації і проведенні виховної роботи допущено певний перелік порушень, а саме: не здійснюється належним чином добір, допуск особового складу до несення бойового чергування, несення служби зі зброєю; - через відсутність періодичної роботи з особовим складом військової частини існує ризик спалаху суїцидальної поведінки серед військовослужбовців; - військовослужбовці, що прибувають із зони проведення АТО адаптацію не проходять, їх подальший супровід не здійснюється, що призводить до підвищення пияцтва у військовій частині, порушення військової дисципліни та неможливості здійснювати контроль за даним особовим складом; - особовий склад психологічно не підготовлений до дій в екстремальних умовах мирного і воєнного часу; - знижується рівень морально-психологічного забезпечення бойової готовності, бойової підготовки та повсякденної діяльності батальйону; - замість того, щоб виховувати особовий склад батальйону в дусі свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, проводити роботу спрямовану на виховання у військовослужбовців батальйону відданості Українському народу, формування у особового складу високих морально-психологічних якостей своїми діями, зокрема - неналежним виконанням службових обов`язків, позивач підриває авторитет влади командира, демонструє військовослужбовцям можливість уникнути відповідальності за вчинення правопорушення (показовим є той факт, що даний військовослужбовець будь яким шляхом намагався уникнути відбуття скарання за вчинення військового адміністративного правопорушення); - через відсутність аналізу морально-психологічної обстановки в підрозділах, неможливо керувати процесами морально-психологічного забезпечення під час бойового застосування підрозділів; - патріотичне виховання військовослужбовців знаходиться на низькому рівні, мотивація у особового складу до проходження служби відсутня; - особовий склад не володіє ситуацією щодо розвитку Збройних Сил України, підвищення обороноздатності країни, надбань Українського народу на шляху до захисту територіальної цілісності України.

40.1. Актом службового розслідування також встановлено, що своїми діями вказаний позивач порушив вимоги абзаців 2,5 статті 11, статті 16, абзацу 1 статті 107, абзаців 1,2,4,5,6 статті 108 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV та абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV.

41. Також судами попередніх інстанції встановлено, що факт неналежного виконання позивачем службових обов`язків підтверджується також: рапортами діловода ОСОБА_9 та начальника штабу батальйону ОСОБА_28, заступника командира відповідача ОСОБА_3; поясненнями командира військової частини А 1975 ОСОБА_10 , начальника штабу батальйону ОСОБА_28, заступника з озброєння - начальника технічної частини військової частини А-1975, начальника командного полку - заступника начальника штабу з бойового управління ОСОБА_32, начальника РЛС РЛВ ОСОБА_31, начальника автомобільної служби військової частини А1975 ОСОБА_30, начальника вузла зв`язку ОСОБА_11 , оперативного чергового командного пункту ОСОБА_29, начальника Р .Л. відділення - начальника радіотехнічного вузла ОСОБА_33, командира військової частини А2306 ОСОБА_34, командира військової частини А1525 ОСОБА_35, заступника командира військової частини А1525 по роботі з особовим складом ОСОБА_14 , телефоніста ОСОБА_15 , планшетиста ОСОБА_16 , старшого радіотелеграфіста ОСОБА_17 , планшетиста ОСОБА_18 , радіотелеграфіста ОСОБА_19 , планшетиста ОСОБА_20 , грамотометника ОСОБА_21 , стрільця ОСОБА_22 , старшого солдата ОСОБА_23 , оператора РЛС-П18 ОСОБА_24 водія-електрика ОСОБА_25 , оператора П-18 ОСОБА_26 ; службовою характеристикою позивача.

42. Додатково суди першої та апеляційної інстанції звернули увагу, що з службової картки позивача вбачається, що за 2016 року до нього було застосовано дисциплінарні стягнення у виді догани та суворої догани 8 разів та з 2012 року не було застосовано жодного заохочення.

43. Верховний Суд зауважує, що доводи заявника касаційної скарги, що відповідачем не зазначено в яких саме діях чи бездіяльності відповідач вбачає порушення позивачем службової дисципліни спростовуються зазначеними вище порушеннями, які були встановленні судами попередніх інстанцій з висновку службового розслідування, якому надано належно оцінку під час розгляду справи.

44. Також Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 341 КАС України Верховний Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що відповідач відібрав від позивача пояснення після того, як було складено Акт службового розслідування, Верховний Суд зазначає.

46. Приписами статті 86 Дисциплінарного статуту визначено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

47. Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з Актом службового розслідування позивача ознайомлено 22 вересня 2016 року, що підтверджується його підписом та у цей же день у нього відібрано пояснення.

48. Отже, затвердження Акта службового розслідування командиром військової частини А 1880 полковником Гниря В.В. та прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення (оскаржуваний наказ) відбулося вже після ознайомлення позивача із вказаним Актом службового розслідування та надання ним пояснень, тобто 23 вересня 2016 року.

49. Таким чином Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що пункт 1 наказу командира Військової частини А1880 Гниря В.В. від 23 вересня 2016 року № 428 «Про результати службового розслідування», прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

50. Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

51. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи позивача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.

52. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, в справі № 810/3429/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: О.В. Кашпур

М.І. Смокович