ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року

м. Київ

справа № 360/1947/19

адміністративне провадження № К/9901/32620/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Благоустрій міста Старобільськ" Старобільської міської ради Луганської області (далі - КП "Благоустрій м. Старобільськ") на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року (прийняте судом у складі судді Смішливої Т. В. ) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Казначеєва Е. Г., суддів: Гайдара А. В., Компанієць І. Д. ) у справі за позовом КП "Благоустрій м. Старобільськ" до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі - ГУ Держпраці) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року КП "Благоустрій м. Старобільськ" звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило:

- визнати протиправними дії ГУ Держпраці, які полягають у проведенні (здійсненні) відносно КП "Благоустрій м. Старобільськ" позапланового державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування;

- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці про накладення штрафу № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС від 22 квітня 2019 року.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 22 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що зі змісту договорів, укладених КП "Благоустрій м. Старобільськ" з фізичними особами, слідує, що у них відсутні відомості про конкретні обсяги роботи, які є предметом укладених договорів (кінцевий результат); не визначено у який спосіб замовником видаються завдання на виконання робіт; відсутні конкретні строки виконання робіт; який саме конкретний результат роботи має передати виконавець замовнику тощо. Також у більшості досліджених договорів предметом є процес праці, який фізичні особи мають систематично виконувати.

У договорах прямо вказано про постійний характер виконуваної роботи та щомісячну оплату у чітко визначеному розмірі в незалежності від обсягів виконаних робіт, крім того, зазначені працівники внесені до табелю обліку робочого часу як особи, що перебувають у трудових відносинах з позивачем.

Тому, суди дійшли висновку про те, що цивільно-правові договори на послуги, укладені між КП "Благоустрій м. Старобільськ" та працівниками: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у продовж січня - березня 2019 року, мають ознаки трудового характеру, у зв'язку із цим позивачем допущено порушення, виявлені контролюючим органом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 листопада 2019 року КП "Благоустрій м. Старобільськ" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

У скарзі зазначає, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору є допуск працівника до роботи без повідомлення територіальним органам ДФС за місцем обліку як платника ЄСВ про прийняття на роботу. Разом із тим, є витяги по всіх працівниках як застрахованих осіб. Відповідач не спростував оформлення працівників згідно з вимогами трудового законодавства.

Також зазначає, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Позивач здійснює свою господарську діяльність у місті Старобільськ Луганської області, яке визначено у Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Отже, проведення будь-яких перевірок позивача є неможливим.

Посилається на те, що відповідач склав акт перевірки за межами строку проведення такого заходу, оскільки на момент його складення направлення на проведення інспекційного відвідування втратило чинність.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що відповідач не мав права застосовувати фінансові санкції за відсутності підтвердження невиконання припису відповідача, враховуючи норми статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Йдеться у скарзі й про те, що Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" має вищу юридичну силу ніж Порядок № 295.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держпраці просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Мороз Л. Л., Стрелець Т. Г., скаргу передано судді-доповідачу.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Стрелець Т. Г. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року № 2045/0/78-19 здійснено за допомогою автоматизованої системи заміну судді Стрелець Т. Г. та визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Мороз Л. Л., Рибачук А. І.

Верховний Суд ухвалою від 05 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

05 березня 2019 року до ГУ Держпраці надійшло повідомлення Старобільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 26 лютого 2019 року № 741/16.28-34 про звернення стягувача ОСОБА_15 із заявою, що боржник ОСОБА_3 є неофіційно працевлаштованим у КП "Благоустрій м. Старобільськ".

ГУ Держпраці винесено наказ від 26 березня 2019 року № 299 "Про проведення інспекційного відвідування комунального підприємства Благоустрій м.

Старобільськ", відповідно до якого наказано здійснити інспекційне відвідування у строк з 27 по 28 березня 2019 року, в ході якого перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору.

ГУ Держпраці 26 березня 2019 року видано направлення № 01-17/346 на проведення інспекційного відвідування.

У зв'язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, інспектором праці складено акт від 27 березня 2019 року № ЛГ323/486/НД про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, згідно з яким строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 29 березня 2019 року.

Також, відповідачем складено вимогу про надання/поновлення документів від 27 березня 2019 року № 1, яку вручено посадовій особі КП "Благоустрій м.

Старобільськ". У вимозі зазначено, що у зв'язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 3 дні.

Повторно акт про неможливість проведення інспекційного відвідування складено 01 квітня 2019 року за № ЛГ323/486/НД1 та видано вимогу про надання/поновлення документів від 01 квітня 2019 року № 2, строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 1 день до 02 квітня 2019 року.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 02 квітня 2019 року № ЛГ323/486/АВ.

В акті інспекційного відвідування відображено, що у КП "Благоустрій м.

Старобільськ" працюють: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які допущені до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". Зазначено, що у наданих документах директором КП "Благоустрій м.

Старобільськ" містяться ознаки трудових відносин, які регулюються законодавством України про працю. В усіх договорах про надання послуг, укладених між директором КП "Благоустрій м. Старобільськ" і найманими працівниками предметом є процес праці, а не її кінцевий результат.

Акт підписано керівником КП "Благоустрій м. Старобільськ" та зазначено, що зауваження будуть надані 04 квітня 2019 року.

На підставі акта інспекційного відвідування інспектором праці складено припис про усунення виявлених порушень від 08 квітня 2019 року № ЛГ323/486/АВ/П, яким зобов'язано директора КП "Благоустрій м. Старобільськ" усунути виявлені інспекційним відвідуванням порушення протягом одного місяця. Припис спрямовано на адресу КП "Благоустрій м. Старобільськ" рекомендованим листом та отримано останнім 16 квітня 2019 року.

05 квітня 2019 року директором КП "Благоустрій м. Старобільськ" направлено до ГУ Держпраці заперечення на акт інспекційного відвідування, в якому директор КП "Благоустрій м. Старобільськ" просив скасувати протокол про адміністративне правопорушення № ЛГ323/486/АВ/П/ПТ від 02 квітня 2019 року. Заперечення надійшли до відповідача 10 квітня 2019 року та зареєстровані в журналі вхідних документів за № 2385.

19 квітня 2019 року представником позивача також подано до ГУ Держпраці зауваження на акт інспекційного відвідування, які листом від 19 квітня 2019 року залишені без розгляду з причин порушення строків їх надання.

Рішенням від 08 квітня 2019 року № ЛГ323/486/АВ/ПТ/ТД розгляду справи про накладення штрафу призначено на 22 квітня 2019 року об 11 год. 00 хв. в ГУ Держпраці, про що проінформовано КП "Благоустрій м. Старобільськ" шляхом направлення повідомлення. Факт отримання вказаного повідомлення та участі уповноваженого представника КП "Благоустрій м. Старобільськ" у розгляді справи позивачем визнається.

Заступником начальника ГУ Держпраці Рисухіним Д. Л. за результатами розгляду справи та на підставі акта інспекційного відвідування від 02 квітня 2019 року № ЛГ323/486/АВ щодо порушень КП "Благоустрій м. Старобільськ" законодавства про працю, а саме частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 КЗпП, на підставі статті 259, абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини 3 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, винесено постанову від 22 квітня 2019 року № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС якою накладено на КП "Благоустрій м.

Старобільськ" штраф у розмірі 1 627 470,00 грн. Постанова отримана представником позивача 22 квітня 2019 року.

Позивач не погодився із цими діями відповідача та звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до статті 3 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - ~law66~), органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Таким чином, ~law67~ встановлено мораторій щодо проведення планових та позапланових перевірок.

Частиною першою статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V визначено підстави для здійснення позапланових заходів.

~law68~ передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому ~law69~ порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Крім того, у ~law70~ наведено вичерпний перелік норм ~law71~, дотримання яких зобов'язані забезпечити Держпраця та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, серед яких відсутня ~law72~.

Проте процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (чинним на час проведення інспекційного відвідування; далі - Порядок № 295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2,4-7 цього пункту.

Отже, у даному випадку державними інспекторами було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295.

Повноваження, права та обов'язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці, ратифікованих Законами України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" та № 1986-IV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві".

Зазначені Конвенції, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, мають пріоритетне значення, оскільки статтею 15 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права, згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства, статтею 81 Кодексу законів про працю України визначено що, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що хоча стаття 3 Закону 1669-VІІ встановлює мораторій на проведення планових та позапланових перевірок, водночас відповідачем здійснено інспекційне відвідування, яке є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, проте не віднесено до вищезазначених контрольних заходів у розумінні Закону № 877, тому є помилковим твердження позивача про відсутність у відповідача права для проведення перевірки позивача внаслідок дії мораторію на проведення перевірок.

Зважаючи на викладене, оскільки Конвенцією № 81, яка має вищу юридичну силу та пріоритет у правозастосуванні порівняно з національним законодавством, зокрема Законами № 877-V, 1669-VІІ, наділено відповідача (інспекторів праці) вільним розсудом у визначенні періоду, коли має проводитися інспектування, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність права у відповідача на здійснення інспекційного відвідування у спірний період.

Слід також зазначити, що відповідно до Конвенції № 81 завданням системи інспекції праці є, зокрема забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.

Фактично діяльність інспекторів праці спрямована на забезпечення конституційного права громадян на гідні, здорові і безпечні умови праці, забезпечення дотримання їх соціальних та трудових прав і обов'язків, а такий захист працівників не може бути припинений мораторієм на проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

За приписами пункту 10 Порядку № 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

За положенням пункту 18 зазначеного Порядку, у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Така правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 360/403/19, у якій Верховний Суд зазначив, що поняття "планові та позапланові перевірки" та "інспекційні відвідування та невиїзні інспектування" згідно з приписами чинного законодавства не є тотожними за своєю суттю та врегульовані різними нормативно-правовими актами. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Згідно з Порядком №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Тобто, перевірки є однією з форм планових та позапланових заходів і інспекційні відвідування також є однією з форм планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Своєю чергою, стаття 3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" введено мораторій саме на таку форму заходів державного нагляду (контролю) як перевірки, а не інспекційні відвідування. Також Верховний Суд врахував, що на час проведення перевірки (04.12.2018) відповідачем були відсутні будь-які нормативно-правові акти, які б обмежували повноваження інспекторів праці органів Держпраці, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин), покладені на них Порядком №295, та встановлювали мораторій на проведення інспекційних відвідувань.

Отже, проведення інспекційного відвідування зупиняється на час виконання об'єктом відвідування вимоги інспектора.

Пунктами 19,20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з пунктом 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Пунктом 29 Порядку № 295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, зокрема, за використання праці неоформлених працівників, вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до пункту 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509), цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 -7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа) (пункт 3 Порядку № 509).

Пунктом 8 Порядку № 509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Таким чином, інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. Підставою для накладення штрафів є виявлені під час інспекційного відвідування суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті. При цьому, якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи до притягнення об'єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень, що спростовує посилання позивача на порушення відповідачем вимог ~law76~.

Відповідно до ~law77~ у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Водночас, норми ~law78~ відсутні у переліку норм, наведеному у частині п'ятій статті 2 Закону, дотримання яких для відповідача є обов'язковим, а тому до спірних відносин у цій справі норми ~law79~ не застосовуються.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 805/430/18-а.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли посилання позивача на порушенням строків проведення перевірки згідно з вимогами ~law80~ та втрату чинності направлення на проведення інспекційного відвідування на дату складення акта, з огляду на таке.

Згідно з ~law81~ строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів мікро-, малого підприємництва - п'яти робочих днів.

Продовження строку здійснення планового заходу не допускається.

За положенням ~law82~, посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Отже, вказані норми регулюють строки проведення здійснення планового заходу, у даному випадку відповідачем проведено заходи позапланового державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування, що регулюється нормами Порядку № 295, який був чинний на момент відвідування.

Стосовно виявлених інспекційним відвідуванням порушень слід зазначити таке.

Відповідно до статті 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

У відповідності до приписів статті 29 КЗпП до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Аналізуючи норми статті 265 КЗпП, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Відповідно до статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 23 КЗпП трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно зі статтею 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (статтею 24 КЗпП ); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України.

Так, вказаною нормою встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до Статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Статтею 627 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно частин 1 та 2 статті 928 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 902, 903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.

Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Позиція щодо різниці між трудовими та цивільно-правовими договорами була неодноразово викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що у постанові від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 Верховний Суд зазначив, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суди встановили, що між КП "Благоустрій м. Старобільськ" (Замовником) та:

- ОСОБА_1 укладений цивільно - правовий договір від 01 січня 2019 року № 9, цивільно - правовий договір від 01 лютого 2019 року №19, цивільно - правовий договір від 01 березня 2019 року № 33, за якими ОСОБА_1 надає послуги кочегара: пиляє та рубає дрова, підтримує необхідну температуру в опалювальному приміщені та інше. Згідно пункту 1.2 цивільно - правового договору робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт.

Згідно табелів обліку робочого часу за січень 2019 року ОСОБА_1 відпрацьовано 160 годин, за лютий 168 годин, за березень 159 годин;

- ОСОБА_2 укладений цивільно - правовий договір від 21 лютого 2019 року № 23, цивільно - правовий договір від 01 березня 2019 року № 34. За умовами вказаних договорів ОСОБА_2 надає послуги озеленювача: зрізає аварійні дерева, формує крони дерев, здійснює посад нових дерев та інше. Згідно пункту 1.2 цивільно - правового договору робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Згідно табелів обліку робочого часу за січень 2019 року ОСОБА_2 відпрацьовано 32 години, за березень 143 години. Штатним розписом КП "Благоустрій м. Старобільськ" передбачена посада озеленювача;

- ОСОБА_3 укладений цивільно - правовий договір від 02 січня 2019 року № 5, цивільно - правовий договір від 01 лютого 2019 року № 15, цивільно - правовий договір від 01 березня 2019 року № 29. З вказаними договорами ОСОБА_3 надає послуги, які відповідають посаді прибиральника території: прибирання дорожнього змету, погрузки гілок, прибирання стихійних свалок та інше. Згідно пункту 1.2 цивільно - правового договору робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Згідно табелів обліку робочого часу за січень 2019 року ОСОБА_3 відпрацьовано 120 годин, за лютий 100 годин, за березень 08 годин. Штатним розписом КП "Благоустрій м.

Старобільськ" передбачена посада прибиральника території у кількості 6 штатних одиниць;

- ОСОБА_4 укладений цивільно - правовий договір від 02 січня 2019 року № 4, цивільно - правовий договір від 01 лютого 2019 року № 14 та цивільно - правовий договір від 01 березня 2019 року №28, за якими ОСОБА_4 надає послуги, які відповідають посаді робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями; прибирання вулиць та тротуарів міста; прибирання дорожнього змету, прочищення канав для стоку води та інше. Згідно пункту 1.2 цивільно - правового договору робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Згідно табелів обліку робочого часу за січень 2019 року- ОСОБА_4 відпрацьовано 118 годин, за лютий 144 години, за березень 159 годин. Штатним розписом КП "Благоустрій м.

Старобільськ" передбачена посада робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями у кількості 9 штатних одиниць;

- ОСОБА_5 укладений цивільно - правовий договір від 02 січня 2019 року № 3, цивільно - правовий договір від 01 лютого 2019 року № 13 та цивільно - правовий договір від 01 березня 2019 року № 27. Вказаними договорами передбачено, що ОСОБА_5 надає послуги, які відповідають посаді робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями: прибирання вулиць та тротуарів міста; прибирання дорожнього змету, прочищення канав для стоку води та інше. Згідно пункту 1.2 цивільно - правового договору робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт.

Згідно табелів обліку робочого часу за січень 2019 року ОСОБА_5 відпрацьовано 144 години, за лютий 144 години, за березень 165 годин. Штатним розписом КП "Благоустрій м. Старобільськ" передбачена посада робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями у кількості 9 штатних одиниць. ОСОБА_5 під підпис 01 березня 2019 року ознайомлений з посадовою інструкцією прибиральника території, затвердженою директором КП "Благоустрій м.

Старобільск" 28 лютого 2019 року ОСОБА_16;

- ОСОБА_6 укладений цивільно - правовий договір від 01 березня 2019 року № 24, за яким ОСОБА_6 надає послуги, які відповідають посаді робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями: прибирання вулиць та тротуарів міста; прибирання дорожнього змету, прочищення канав для стоку води та інше. Згідно пункту 1.2 цивільно - правового договору робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт.

Згідно табелю обліку робочого часу за березень 2019 року ОСОБА_6 відпрацьовано 141 година. Штатним розписом КП "Благоустрій м. Старобільськ" передбачена посада робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями у кількості 9 штатних одиниць. ОСОБА_6 під підпис була ознайомлена з посадовою інструкцією;

- ОСОБА_7 укладений цивільно - правовий договір від 02 січня 2019 року № 1, цивільно - правовий договір від 01 лютого 2019 року № 11, цивільно - правовий договір від 01 березня 2019 року № 25. ОСОБА_7 на підставі вказаних цивільно - правових договорів надає послуги економіста. Згідно пункту 1.2 цивільно - правової угоди робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Згідно табелів обліку робочого часу за січень 2019 року ОСОБА_7 було відпрацьовано у січні 2019 року 160 годин, за лютий 168 годин, за березень 159 годин. Штатним розписом КП "Благоустрій м.

Старобільськ" передбачена посада економіста у кількості 1 штатна одиниця.

Також судом встановлено, що ОСОБА_8 працював в КП "Благоустрій м. Старобільськ" на підставі цивільно - правового договору від 02 січня 2019 року № 2, цивільно - правового договору від 01 лютого 2019 року № 12, цивільно - правового договору від 01 березня 2019 року № 26. Згідно з умовами вказаних договорів ОСОБА_17 надає послуги, які відповідають посаді прибиральника території: прибирання вулиць та тротуарів прибирання дорожнього змету, прочищення канав для стоку води та інше. Згідно табелів обліку робочого часу за січень 2019 року ОСОБА_8 було відпрацьовано 160 годин, за лютий 2019 року - 168 годин, за березень 2019 року - 159 годин. Штатним розписом КП "Благоустрій м. Старобільськ" передбачена посада робітника з прибиральника територій у кількості 6 штатних одиниць.

ОСОБА_9 працювала в КП "Благоустрій м. Старобільськ" на підставі цивільно -- правового договору від 01 січня 2019 року № 6, цивільно - правового договору від 01 лютого 2019 року № 16 та цивільно - правового договору від 01 березня 2019 року № 30. На підставі вказаних договорів ОСОБА_9 надає послуги, а саме: пиляє та рубає дрова, підтримує необхідну температуру в опалювальному приміщені та інше. Згідно пункту 1.2 цивільно - правової угоди робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Згідно табелів обліку робочого часу за січень 2019 року ОСОБА_9 відпрацьовано 160 годин, за лютий 2019 року - 160 годин, за березень 2019 року - 159 годин.

ОСОБА_10 працювала в КП "Благоустрій м. Старобільськ" на підставі цивільно - правового договору від 02 січня 2019 року № 7, цивільно - правового договору від 01 лютого 2019 року № 17 та виконувала роботи заготівника вторсировини, у березні 2019 року працювала за цивільно - правовим договором від 01 березня 2019 року № 31 та надавала послуги сторожа. Згідно пункту 1.2 цивільно - правової угоди робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Штатним розписом КП "Благоустрій м.

Старобільськ" передбачена посада сторожа.

ОСОБА_11 працював в КП "Благоустрій м. Старобільськ" на підставі цивільно - правового договору від 02 січня 2019 року № 18, цивільно - правового договору від 01 лютого 2019 року № 8, цивільно - правового договору від 01 березня 2019 року № 32. На підставі вказаних договорів ОСОБА_11 виконує роботи по складанню актів та інших документів про надання послуг (у спеціальній комп'ютерній програмі), а саме: - про надання послуг з утилізації сміття та поводження зі сміттям; - про надання послуг з технічного обслуговування системи вуличного освітлення вулиць і громадських місць; -про надання послуг з прибирання та підмітання вулиць та інші роботи, які виконує підприємство. Згідно пункту 1.2 цивільно - правового, договору робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. ОСОБА_11 під підпис був ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників КП "Благоустрій м. Старобільськ", затверджених протоколом загальних зборів трудового колективу КП "Благоустрій м. Старобільськ" від 23 березня 2016 року № 1, затверджених та введених в дію Наказом директора КП "Благоустрій м.

Старобільськ" 24 березня 2016 року № 39, погоджено протоколом уповноважених осіб трудового колективу від 23 березня 2016 року № 1.

ОСОБА_12 працював в КП "Благоустрій м. Старобільськ" на підставі цивільно - правового договору від 01 лютого 2019 року № 21, цивільно - правового договору від 01 березня 2019 року № 35. ОСОБА_12 згідно з вказаними договорами надає послуги сторожа (полігону твердих побутових відходів). Згідно пункту 1.2 цивільно - правового договору робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Згідно табелів обліку робочого часу ОСОБА_12 відпрацьовано за січень 2019 року 168 годин, за березень 2019 року - 184 години. Штатним розписом КП "Благоустрій м.

Старобільськ" передбачена посада сторожа (полігону твердих побутових відходів) у кількості 3 штатних одиниць.

ОСОБА_13 працює в КП "Благоустрій м. Старобільськ" на підставі цивільно - правового договору від 07 березня 2019 року № 36. ОСОБА_13 надає послуги бухгалтера. Згідно пункту 1.2 цивільно - правового договору робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Згідно табелів обліку робочого часу ОСОБА_13 відпрацьовано за березень 2019 року 120 годин. Штатним розписом КП "Благоустрій м. Старобільськ" передбачена посада бухгалтера у кількості 1 штатна одиниця.

За положенням статей 85, 90 КЗпП норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. При відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу).

За приписами частини 1 статті 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною та іншими системами оплати праці.

Аналогічні норми з приводу системи оплати праці встановлені і Законом України "Про оплату праці".

Як встановили суди попередніх інстанцій, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізична особа повинна була виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги), не визначено у який спосіб замовником видаються завдання на виконання робіт, відсутні конкретні строки виконання робіт.

У самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику. За виконану роботу щомісячно особи які надавали послуги отримували фіксовану суму, яка не залежала від кількості послуг.

Зазначене також підтверджується актами наданих послуг, з яких не вбачається, конкретно результат роботи виконані виконавцями.

У договорах прямо вказано про постійний характер виконуваної роботи та щомісячну оплату у чітко визначеному розмірі в незалежності від обсягів виконаних робіт.

Графіки роботи підтверджують, виходи фізичних осіб та відпрацювання по 7,8,16 годин за вихід. Тобто, роботи виконуються за визначеним позивачем графіком.

Отже, виконавець надає послуги не у зручний для нього час. Крім того, зазначені працівники внесені до табелю обліку робочого часу як особи, що перебувають у трудових відносинах з позивачем.

Отже, як вбачається зі змісту угод, працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. Крім того, відповідальність виконавця послуг не була передбачена в угодах, а передбачено лише про її наявність у відповідність до законодавства.

З огляду на встановлені обставини у їх сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відносини між позивачем та фізичними особами мали очевидний трудовий характер, проте трудового договору із ним укладено не було, що свідчить про порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 КЗпП України внаслідок допущення працівників до роботи без укладення трудового договору.

Стосовно порушення позивачем вимог законодавства, щодо неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, слід зазначити таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу" (далі - Постанова № 413), частини 3 статті 24 КЗпП, установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Отже, вказаним нормативним актом встановлено обов'язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з Додатком до Постанови № 413.

Суди встановили, що матеріали справи не містять доказів щодо повідомлення позивачем територіальних органів Державної фіскальної служби про прийняття на роботу вищезазначених працівників у формі визначеної Постановою № 413.

Суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача на витяги з реєстру застрахованих осіб по підприємству позивача, виданих пенсійним органом, оскільки зазначені витяги не свідчать про повідомлення позивачем територіальних органів Державної фіскальної служби, як це передбачено Постановою № 413 та частиною 3 статті 24 КЗпП.

Крім того, за положенням підпунктів 7, 8 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний: перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи.

Отже, позивач також повідомляє у складі звітності, що подається за вимогами підпунктів 7, 8 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", про прийняття на роботу фізичної особи. Тобто, наявність зазначених витягів та інформації в них, не може підтверджувати направлення повідомлення у відповідності до вимог Постанови № 413 та частини 3 статті 24 КЗпП.

Стосовно посилання позивача на те, що відносно директора позивача за постановою Старобільського районного суду Луганської області від 01.07.2019 по справі № 431/2799/19 було закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення за вчинення адміністративного правопорушення щодо допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП України, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначив таке.

За змістом частин 3 , 4 статті 265 КЗпП штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачено також частиною 3 статті 41 КУпАП.

Відповідно до частин 1 -3 статті 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з частин 1 -3 статті 2 КУпАП та інших законів України.

Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до частин 1 -3 статті 2 КУпАП застосовуються безпосередньо.

Положення частин 1 -3 статті 2 КУпАП поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 КЗпП і частиною 1 статті 265 КЗпП, частиною 3 статті 41 КЗпП передбачено відповідальність за порушення законодавства про працю у вигляді штрафу, зокрема, за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Диспозиції частини 2 статті 265 КЗпП та частини 3 статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення тотожні, а обставини, що послугували підставою їх встановлення - ідентичні.

Проте, частина 1 статті 265 КЗпП з частиною 3 статті 41 КУпАП, мали на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за порушення вимог трудового законодавства, зокрема, допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення.

Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за частиною 2 статті 265 КЗпП) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП, частиною 1 статті 265 КЗпП).

Тобто, позивача, який не є посадовою особою за своєю суттю, неможливо притягнути до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, непритягнення посадової особи позивача до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП, не може ставитись в залежність для можливості притягнення позивача, як юридичної особи до відповідальності за порушення законодавства про працю.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного до висновку про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення у вигляді постанови про накладення штрафу № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС від 22.04.2019

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином проаналізували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідили докази у справі, надали їм належну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення у вигляді постанови про накладення штрафу № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС від 22.04.2019.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 342, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Благоустрій міста Старобільськ" Старобільської міської ради Луганської області залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук