ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 812/1244/17

адміністративне провадження № К/9901/19695/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 (суддя - Є. О. Кисельова) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 (колегія суддів: І. Д. Компанієць, А. В. Гайдар, Л. В. Ястребова) у справі № 812/1244/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2017 № 0001071402 на суму 390 221,36
грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що обов'язку стягувати з виплачених на користь нерезидента податку з доходів нерезидентів в нього не було, так як фактично такий нерезидент надавав йому щорічні послуги з технічної підтримки користувачів і серверів товариства за контрактами, що не відноситься до роялті.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.11.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від
11.12.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2017 року №0001071402, прийняте ГУ ДФС у Луганській області, яким ТОВ "Кларіант Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 345608,08
грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 44613,28 грн.

Рішення судів обґрунтовано тим, що отримані ТОВ "Кларіант Україна", відповідно до укладених договорів з нерезидентом (від 01.01.2013 № 192/КО, від 01.01.2014 № 131/КО, від 01.01.2015 № 131/КО), зазначені в умовах вказаних договорів послуги є послугами: по управлінню обліковими записами, технічної підтримки, послуги центру обробки даних, безпеки, управління ризиками і активами, та умовами договорів не передбачено використання або надання права на використання будь-якого об'єкта права інтелектуальної власності. Наведені договори не є договорами щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності у розумінні ст. 1107 ЦКУ та згідно визначення, наведеного у Конвенції, а тому надані ІТ-послуги не підпадають під поняття роялті. Тобто, ТОВ "Кларіант Україна" не повинно утримувати і перераховувати до Державного бюджету України податок з доходів нерезидентів на підставі того, що такі виплати на корить нерезидента - T-Systems Schweiz AG не відносяться до виплати роялті.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з'ясування обставин справи не надали правового значення виявлених фактів під час проведення перевірки не виконання позивачем обов'язку податкового агенту зі сплати податку з виплачених ним доходів нерезиденту згідно згадуваних правочинів, так як такий нерезидент не є кінцевим бенефеціаром такого доходу, а надані послуги є фактично сплаченими роялті. При цьому відповідач доводить, що послуги, які надавались позивачу міжнародним партнером щодо технічної підтримки користувачів і серверів товариства за контрактами, надавались для роботи програм, які не перебували у власності позивача.

В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду позивач просив її залишити без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27.03.2017 по 12.05.2017 ГУ ДФС в Луганській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Кларіант Україна" (код за ЄДРПОУ 31337612) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по
30.09.2016 року, податку на додану вартість за період з 01.03.2014 по
30.09.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 та правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору з 02.08.2014 по 30.09.2016, за наслідками якої складено акт від 18.05.2017 №142/12-32-14-11-31337612.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 16.08.2017 р. №0001071402 на суму 390 221,36 грн.

Зі змісту пункту 3.4 висновків акту перевірки вбачається, що ТОВ "Кларіант Україна" порушило вимог пунктів 103.2 ст.103, п.160.1, 160.2 ст.160, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України в частині не утримання та не сплати до бюджету податку на доходи нерезидентів при виплаті доходів з джерелом їх походження з України на користь нерезидента T-SYSTEM SCHWEIZ AG (Швейцарія) на загальну суму 433485,82 грн., у тому числі: за 2-й квартал 2014 року по контракту від 01.01.2013 № 192/КО - у сумі 87877,74 грн., за 3-й квартал 2015 року по контракту від 01.01.2014 № 131/КО - у сумі 167154,95 грн., за 3-й квартал 2016 року по контракту від 01.01.2015 № 2 - у сумі 178453,13 гривень.

Виявлені факти ґрунтуються на доводах перевіряючих, що надані позивачу від його міжнародного партнера послуги згідно договорів від 01.01.2013 № 192/КО, від
01.01.2014 № 131/КО, від 01.01.2015 № 131/КО є виплатою винагороди за користування роялті, тобто є доходами кінцевим бенефіціаром яких останній не являється.

Не отримавши позитивного результату від адміністративного оскарження вказаних рішень, позивач звернувся до суду, який їх скасував, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 103.1. статті 103 Податкового Кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Відповідно до пункту 103.1. статті 103 Податкового Кодексу України, -. особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно п. п. 103.3 цієї статті бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Згідно з пунктом 103.4. цієї статті підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Така довідка, відповідно до пункту 103.5. статті 103 Податкового Кодексу України видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

При цьому, пунктами 103.9. та 103.10 обумовлено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звільнення (зменшення) податковим агентом нерезидентів від оподаткування їх доходів із джерелом походження цих доходів з України є надання податковому агенту довідки передбаченої пунктом 103.4 статті 103 Податкового Кодексу України, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відсутність такої довідки через її неподання нерезидентом унеможливлює звільнення його податковим агентом від оподаткування та обумовлює оподаткування доходів нерезидента на загальних підставах відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що на час розгляду справи в суді позивачем надано довідки, які підтверджують можливість звільнення від оподаткування доходів компаній T-SYSTEM SCHWEIZ AG (Швейцарія).

Згідно із приписами п. п. "й" абз. 2 п. 160.1 ПК України (в редакції станом на 2014 рік), - "Особливості оподаткування нерезидентів" для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Станом на 2015-2016 роки особливості оподаткування нерезидентів було врегульовано статтею 141 ПК України, що за своїм правовим регулюванням, в частині спірних правовідносин, аналогічна статті 160 ПК України.

Так, судами було встановлено, що не спростовується матеріалами касаційної скарги, що між позивачем (замовник) і T-SYSTEM SCHWEIZ AG (Швейцарія, виконавець) були укладено ряд договорів на підставі яких, замовник отримує від виконавця - нерезидента на щорічній основі послуги з технічної підтримки (підтримки у робочому стані, обслуговування, налаштування та захист інформацій) користувачів і серверів товариства.

Зазначені у актах приймання-передачі послуги, це послуги щодо підтримки у робочому стані програм SAP та Microsoft. Іншими словами, T-Systems Schweiz AG надає послуги технічної підтримки, тобто внесення, зберігання і передачі даних за допомогою SAP та Microsoft на сервери глобальної компанії Clariant, а відтак є кінцевим бенефіціаром доходу, виплаченого на його ім'я позивачем.

При цьому судами було установлено, що умовами контрактів не передбачено, що отримувач послуг (товариство) використовує або отримує право на використання будь-якого об'єкта права інтелектуальної власності, що було підтверджено офіційним листуванням між позивачем і нерезидентом.

Таким чином, оскільки право позивача на застосування пільгової ставки податку з доходів нерезидентів підтверджено наявними в матеріалах справи довідками про статус компанії контрагента позивача як нерезидента, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головне управління ДФС у Луганській області на залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від
14.11.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від
11.12.2017- без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник