Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.06.2019 року у справі №814/1939/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2019 року

Київ

справа №814/1939/16

адміністративне провадження №К/9901/16066/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 (головуючий суддя Бойко А. В., судді: Осіпов Ю. В., Шевчук О. А.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа, Банк, ПАТ "Дельта Банк", відповідно), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 26.01.2015 №010-14501-260115 укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 (далі - договір банківського вкладу (депозиту); зобов`язати Уповноважену особу надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 200000 гривень за рахунок коштів Фонду за договором банківського вкладу (депозиту),

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач зазначав, що у відповідача не було заснованих на законі достатніх правових підстав для віднесення договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між Банком та ОСОБА_1 , до нікчемного правочину, а тому має право на виплату йому гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду відповідно до Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноважена особа Фонду має право самостійно визначати перелік осіб, які мають право на відшкодування коштів за Законом №4452-VI, а так само й встановлювати правочини, які, в силу пункту 7 частини третьої статті 38 вказаного Закону, є нікчемними та надають перевагу, зокрема, позивачу перед іншими кредиторами банку, яка полягає у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб. Зазначав суд і про те, що укладення такого правочину є порушенням пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", затверджених рішенням ради директорів АТ "Дельта Банк" протоколом від 20.03.2013 №14 (далі - Правила банківського обслуговування), згідно з яким не допускається зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладників від третьої особи, й аналогічним чином врегульовував відносини між Банком і позивачем договір банківського вкладу (депозиту), який пунктом 1.8 встановлював порядок та умови зарахування вкладу на рахунок.

Позивач оскаржив ухвалене судом першої інстанції рішення в апеляційному порядку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 наведене вище рішення суду першої інстанції скасоване, а позов задоволено частково, а саме - визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню по договору від 26.01.2015 №010-14501-260115, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 ; зобов`язано Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, що має право на відшкодування коштів у межах гарантованої суми за вкладом за договором від 26.01.2015 №010-14501-260115, що укладений з ПАТ "Дельта Банк", для включення до реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за рахунок Фонду; провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 26.01.2015 №010-14501-260115, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 - закрите.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційний суд виходив з того, що під час розгляду справи не було встановлено доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу у досліджуваному випадку, а також не надано доказів того, що зазначений правочин порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та надає позивачу які-небудь переваги перед іншими кредиторами Банку. Апеляційний суд, також, дійшов висновку про те, що позивач є вкладником Банку у розумінні Закону №4452-VI, а тому має право на відшкодування коштів у межах гарантованої суми за рахунок Фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, Уповноважена особа подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги відповідач аргументує тим, що в силу приписів статей 37, 38 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних й обов`язок такої перевірки упродовж року до дня запровадження тимчасової адміністрації виплаває з положень законодавства, зумовлює подальше застосування наслідків нікчемності правочинів. Таким чином, на думку уповноваженої особи, позивач не набув статусу вкладника неплатоспроможного банку за нікчемним правочином (договором банківського вкладу (депозиту). Крім того, Уповноважена особа наводить мотиви стосовно того, що операції із перерахування грошових коштів з поточних рахунків одних фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб були здійснені в період дії постанови НБУ №692/БТ, якою було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. На переконання Уповноваженої особи це надало кредиторам - фізичним особам перевагу перед іншими кредиторами, яка полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб. Згідно доводів відповідача, укладаючи угоди під час дії заборони НБУ, якою було запроваджено ряд обмежень, Банк в особі відділення, діяв всупереч вимог чинного законодавства України, оскільки зазначені постанова НБУ та наказ Банку були обов`язковими для виконання. Звертає увагу відповідач і на порушення пункту 5.11 Правил банківського обслуговування, згідно з яким не допускається зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладників від третьої особи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.

Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

Копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі позивач отримав 27.06.2019, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, втім, у межах встановленого касаційним судом строку не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.01.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 , на який залучає вклад в сумі 12000 доларів США до 26.04.2015; процентна ставка становить 5,5 процентів річних.

Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 26.01.2015 року до договору №010-14501-260115, за якою сторони домовилися викласти п. 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: "Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього Договору".

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 44957255 від 26.01.2015 року ОСОБА_2 перерахував з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 кошти у розмірі 12000,00 доларів США.

Відповідно до умов п. 1.10 вище вказаного договору банківського вкладу (депозиту), вклад виплачується вкладнику у разі закінчення строку залучення вкладу, або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок позивача № НОМЕР_3 , який відкритий у ПАТ "Дельта Банк".

02.03.2015 Правлінням Національного банку України прийнято Постанову №195 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних". На підставі відповідної постанови, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким 03.03.2015 року в ПАТ "Дельта Банк" запроваджують тимчасову адміністрацію. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації призначено Кадирова Владислава Володимировича.

Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону №4452-VI. Перевірка здійснювалася на виконання наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" від 29.05.2015 №408 та на виконання рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.07.2015 №174/15.

За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ "Дельта Банк" та фізичними особами-клієнтами банку після 16.01.2015 року включно.

Постановою Правління Національного Банку України від 02.10.2015 №664 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ "Дельта Банк".

05.10.2015 року згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.10.2015 №181 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та призначено Кадирова В. В. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" строком на 2 роки з 05.10.2015 по 03.10.2017 включно.

На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів опубліковано оголошення про те, що з 08.10.2015 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк"; для отримання коштів вкладники ПАТ "Дельта Банк" з 08.10.2015 по 18.11.2015 включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Дельта Банк", АТ "Укрексімбанк", АБ "Укргазбанк".

За результатами звернення до вказаних банків позивач з`ясував, що ОСОБА_1 відсутній в списках на отримання гарантованої суми за договором банківського вкладу.

В подальшому, позивач отримав повідомлення від тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" від 23.09.2015 №8821/1634 про нікчемність правочину, в якому повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 26.01.2015 №010-14501-260115, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Відповідач, в свою чергу, надав документи про те, що наказом уповноваженої особи Фонду від 16.09.2015 №813 були застосовані наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, до переліку увійшов і договір від 26.01.2015 №010-14501-260115 між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , та повернуті кошти на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов договорів.

Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача щодо визнання нікчемним вказаного вище договору банківського вкладу (депозиту) та застосування до наслідків нікчемності правочину (договору), позивач оскаржив їх в судовому порядку, а також просив суд зобов`язати відповідача включити його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Позиція Верховного Суду

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом №4452-VI.

Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

За приписами частини четвертої статті 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних, вкладникам банку гарантується відшкодування коштів (в межах граничної суми) у розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

При цьому, Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням обставини, передбаченої частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI).

В свою чергу, частиною четвертою статті 38 Закону №4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У відповідності до приписів частини п`ятої статті 38 цього ж Закону в разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Аналіз зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить, що уповноважена особа має, як обов`язок у визначені строки, скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов`язок, протягом дії тимчасової адміністрації, забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. При цьому, повідомлення стороні, про визнання договору нікчемним, може бути направлено уповноваженою особою Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації.

У даному випадку сума банківського вкладу в розмірі 12000 доларів США була розміщена позивачем відповідно до договору банківського вкладу і станом на дату прийняття постанови Правління НБУ №150 перебувала на депозитному рахунку позивача.

При цьому, зарахування коштів на депозитний рахунок позивача шляхом їх перерахунку з рахунку іншої особи не суперечить вимогам законодавства. Оскільки положенням частини першої статті 1062 ЦК України, згідно з якою на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. Водночас, вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Відтак, суди попередніх інстанцій в межах даної справи правильно відхилили посилання відповідача на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування, як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки, як зазначено вище, закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, зокрема, щодо внесення таких виключно і безпосередньо самим вкладником.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 13.06.2019 (справа №826/5460/16).

Більше того, вказаний пункт Правил банківського обслуговування не містить абсолютної заборони на зарахування грошових сум для вкладника від третьої особи й не виключає можливість такого зарахування коштів у випадках, передбачених діючими нормами законодавства України або Продуктами банку.

Не встановлено такої заборони і умовами договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та Банком.

Суд касаційної інстанції зауважує, що можливість перерахування коштів на депозитний рахунок з поточного рахунку іншої фізичної особи також передбачена і приписами абзацу другого пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою НБУ від 12.11.2003 №492.

Натомість, уповноваженою особою позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду з підстав визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, оскільки кошти на банківський вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1 надійшли з банківського рахунку іншої особи.

Відповідач не довів, що у момент укладення договору банківського вкладу (депозиту) та здійснення транзакції ПАТ "Дельта Банк" щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Крім того, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів зазначеного Закону.

Тобто, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Посилання відповідача на те, що договір банківського вкладу (депозиту) між позивачем та Банком укладено в період дії постанови НБУ №692/БТ, відповідно до якої Банку було заборонено укладання будь-яких договорів банківського вкладу, судами правильно не прийнято до уваги, оскільки доказів винних дій саме позивача щодо укладення таких договорів та його обізнаності про існування відповідної постанови, як і відомостей про наявність судових рішень відносно посадових осіб Банку, якими б встановлювався факт їх винних дій по укладенню договорів, відповідачем суду не надано.

Також, судом касаційної інстанції сприймаються критично й посилання відповідача на те, що переваги від укладення договорів банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, оскільки фактично такі доводи є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов`язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, якій необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) у доларах США за рахунок Фонду (в межах гарантованої суми відшкодування - 200000 гривень).

Враховуючи викладене, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевірених належними доказами, дослідженими судами під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та не допустив порушень норм процесуального права.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду