Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2018 року

Київ

справа №804/4905/17

касаційне провадження №К/9901/60528/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018 (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді - Чумак С.Ю, Юрко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) до Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2017, ухваленою у відкритому судовому засіданні за участі представника відповідача, позов задовольнив.

Інспекція оскаржила це рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 17.01.2018 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам частин п'ятої, шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), а саме - відсутності документа про підтвердження повноважень в.о. начальника Інспекції на підписання довіреностей та відсутності документа про сплату судового збору, а ухвалою від 26.02.2018 - відмовив у задоволенні клопотання Інспекції про продовження строку для усунення недоліків, апеляційну скаргу Інспекції повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.

15.05.2018 Інспекція вдруге звернулась до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також Інспекція подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що вперше Інспекція подала апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, який податковий орган не міг сплатити у зв'язку з відсутністю фінансування, у зв'язку з чим Інспекція повторно звернулась до суду із апеляційною скаргою після сплати судового збору.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.05.2018 визнав неповажними наведені Інспекцією підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки згідно наданого скаржником платіжного доручення № 69 судовий збір був сплачений Інспекцією 23.03.2018, тоді як апеляційну скаргу подано лише 15.05.2018 без надання будь-яких переконливих доказів на підтвердження неможливості подання апеляційної скарги усього періоду від дня сплати судового збору. Апеляційну скаргу Інспекції було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам, зокрема, частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2018) та запропоновано Інспекції у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати суду, зокрема, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №4900059928738 вказана ухвала була отримана Інспекцією 07.06.2018.

В межах встановленого судом строку Інспекція подала до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій зазначила, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення апеляційної скарги не позбавляє Інспекцію права повторного звернення до адміністративного суду в установленому порядку, якщо загальний строк не перевищує один рік з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення. Також Інспекція послалась на те, що податковий орган був позбавлений можливості сплатити судовий збір при первинному зверненні з апеляційною скаргою у зв'язку з відсутністю фінансування.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.07.2018 відмовив відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Інспекція не вказала будь-яких інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а наведені Інспекцією підстави вже були визнані Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом неповажними (ухвала від 25.05.2018).

Інспекція оскаржила ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 18.10.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Інспекція посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. Також Інспекція зазначає, що намір здійснення процесуальної дії у строк (навіть зав умови порушення порядку здійснення такої дії) є безумовною підставою для визначення пропуску процесуального строку таким, що відбувся із поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.11.2018 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 06.11.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 02.07.2018) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Інспекцією не було вказано інших підстав для поновлення строку, а зазначені скаржником підстави для поновлення строку були визнані Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом неповажними згідно ухвали від 25.05.2018.

Також колегія суддів зазначає, що Інспекція є територіальним органом ДФС, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2018 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.Я.Олендер

В.В. Хохуляк