Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.05.2020 року у справі №826/6585/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №826/6585/17

адміністративне провадження №К/9901/40385/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.08.2017 (суддя Клименчук Н.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Лічевецький І.О., Твердохліб В.А.) у справі №826/6585/17 за позовом Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Приватного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ОДПІ, позивач) звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк», відповідач), у якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 16372,77грн.

В обґрунтування позову податковий орган посилається на те, що у зв`язку із існуванням заборгованості зі сплати узгодженого зобов`язання ОДПІ сформовано податкову вимогу від 12.08.2016 №10254-17, однак таку платником податків виконано не було. Враховуючи наведені обстави, відповідач звернувся до суду з адміністративними позовом, в якому просить суд стягнути суму заборгованості з рахунків ПАТ «Родовід банк».

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОДПІ звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ у справі №826/6585/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/6585/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 06.05.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Як вважає податковий орган, висновки судів про відсутність підстав, з урахуванням норм Закону України «Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для задоволення позову є необґрунтованими, оскільки заборгованість відповідача виникла за самостійно задекларованими зобов`язаннями. Позивач звертає увагу, що податковим органом не нараховується пеня та штраф на заборгованість. Крім того, відповідач зауважує, контролюючий орган дотримав встановлену законом процедуру по стягненню податкового боргу, необхідність звернення до суду з адміністративним позовом зумовлена невиконанням позивачем конституційного обов`язку щодо сплати податків і зборів.

Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає судовому розгляду у касаційному порядку.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, за ПАТ «Родовід Банк» обліковується заборгованість:

відповідно до поданої податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9017164709 від 15.02.2016 платником самостійно визначено суми зобов`язання, однак не сплачено - в розмірі 1068,30грн. з терміном сплати 29.07.2016, в сумі 1068,30грн. з терміном сплати 29.10.2016, в сумі 1068,30грн. з терміном сплати 29.01.2017;

відповідно до податкової декларації з плати за землю №9021021847 від 19.02.2016 платником самостійно визначено суми зобов`язання, однак не сплачено - в розмірі 1669,77грн. з терміном сплати 30.08.2016, в розмірі 1669,77грн. з терміном сплати 30.09.2016, в розмірі 1669,77грн. з терміном сплати 30.10.2016, в розмірі 1669,77грн. з терміном сплати 30.11.2016 , в розмірі 1669,77грн. з терміном сплати 30.12.2016, в розмірі 1669,77грн. з терміном сплати 30.01.2016;

відповідно до податкової декларації з плати за землю №9022649598 від 17.02.2016 платником самостійно визначено суми зобов`язання, однак не сплачено в розмірі 1769,77грн. з терміном сплати 02.03.2017, в розмірі 1769,77грн. з терміном сплати 30.03.2017.

Загальна сума заборгованості ПАТ «Родовід Банк», з урахуванням переплати, станом на 25.04.2017 склала 16 372,77грн.

У зв`язку із існування заборгованості із сплати узгодженого зобов`язання ОДПІ сформовано податкову вимогу №10254-17 від 12.08.2016, однак таку платником податків виконано не було.

Враховуючи наведені обстави, відповідач звернувся до суду з адміністративними позовом, в якому просить суд стягнути суму заборгованості з рахунків ПАТ «Родовід банк».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що стягнення з ПАТ "Родовід Банк" заборгованості, може бути вирішене лише в порядку встановлено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Як зауважено судами, законодавством встановлено заборону на стягнення заборгованості за правилами Податкового кодексу України з банківської установи в період введення тимчасової адміністрації та відповідно існування мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судами з`ясовано, що за відповідачем обліковується заборгованість з сплати узгодженого зобов`язання. На виконання вимог Податкового кодексу України ОДПІ сформовано податкову вимогу. У підсумку, слід констатувати, що податкова вимога платником не виконана.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 №107 ПАТ «Родовід Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 25.02.2016 №261 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Родовід Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 419 від 25.03.2016 року продовжено строк тимчасової адміністрації до 25.04.2016року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 610 від 25.04.2016 року продовжено строк тимчасової адміністрації до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку ПАТ «Родовід Банк».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2224 від 31.05.2017 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження тимчасового адміністратора АТ «Родовід Банк».

Згідно з пунктом 1.3 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

В силу пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 зазначеного Закону, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з частиною п`ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед кредиторами.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої вказаної статті Закону, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Таким чином, протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань перед кредиторами та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Податковим кодексом України за невиконання чи неналежне виконання банком зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

З наведених обставин, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що стягнення з ПАТ "Родовід Банк" заборгованості, може бути вирішене в порядку встановлено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доводи податкового органу в апеляційній та касаційній скаргах з приводу того, що наявність у власності ПАТ «Родовід Банк» нерухомого майна та земельних ділянок покладає на нього обов`язок щодо сплати до бюджету відповідних податків, судами не заперечуються. Крім того, стаття 67 Конституції України встановлює обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, законодавством встановлено заборону на стягнення заборгованості за правилами Податкового кодексу України з банківської установи в період введення тимчасової адміністрації та відповідно існування мораторію на задоволення вимог кредиторів. Вказані норми зумовлюють висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог податкового органу про стягнення з відповідача коштів за податковим боргом, під час знаходження відповідача у відповідному статусі у спеціальному періоді.

Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надано належну правову та обґрунтовану оцінку на підставі норм закону.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду