Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №751/1484/17

адміністративне провадження №К/9901/39081/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради

на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 7 квітня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Маслюк Н.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Шелест С.Б. та суддів Кузьмишина О.М., Пилепенко О.Є.)

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

14 березня 2017 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради (далі також - УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради, відповідач), у якому просив:

визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо відмови позивачу у підтверджені статусу інваліда війни, як особі, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, та видачі посвідчення інваліда війни;

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради встановити позивачу статус інваліда війни відповідно до пункту 9 статті сьомої Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення інваліда війни.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 7 квітня 2017 року залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був залучений до складу формувань Цивільної оборони відповідно до довідок, розпорядчих документів, де зазначено, що особа залучалась до складу формувань Цивільної оборони, як це визначено у пункті 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що довідка ВАТ «Вишгороденергобудтранс» від 14 червня 2006 року, надана позивачем, не підтверджує того, що підприємство, на якому працював ОСОБА_1 , було у складі формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню, та не підтверджує того, що роботи, які виконував позивач належать до завдань Цивільної оборони.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №751/1484/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 5 травня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №751/1484/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 6 травня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладки до нього, виданих 30 січня 2017 року Чернігівською облдержадміністрацією.

25 грудня 2016 року позивач звернувся до УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення.

Листом №04/643 від 19 січня 2017 року відповідач відмовив у наданні статусу інваліда війни, з посиланням на відсутність розпорядчого документа щодо залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 квітня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Водночас, ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ. Разом з цим, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон №3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Довідка ВАТ «Вишгороденергобудтранс» від 14 червня 2006 року, яку надав позивач для підтвердження того, що він дійсно брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони є не достатнім підтвердженням, адже згідно з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли до передчасного висновку, що позивач є особою, яка має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню позивач не надав, тому суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Висновки у цій справі узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 10 травня 2018 року у справі №279/12162/15-а, від 7 червня 2018 року у справі №377/797/17, від 7 жовтня 2019 року у справі №676/1505/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №826/5572/17 та від 20 грудня 2019 року у справі №315/594/15-а(2-а/315/29/15).

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Зважаючи на те, що особа, яка подає касаційну скаргу, звільнена від сплати судового збору, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради задовольнити.

Постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 7 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін