Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

Київ

справа №823/3540/14

адміністративне провадження №К/9901/10582/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року (головуючий суддя Орленко В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді - Гром Л.М., Міщук М.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

6 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в якому просив: поновити позивача на посаді помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2014 року до дня поновлення на роботі; стягнути з Кіровоградського окружного адміністративного суду відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 28000 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення із позовною заявою; далі - КАС України).

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Кіровоградський окружний адміністративний суд надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Просив відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, вказуючи на те, що позовних вимог не визнає та підтримує раніше подані заперечення, які знаходяться в матеріалах справи.

Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 2 червня 2014 року згідно наказу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року №66-к призначено на посаду помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Момонт Г.М. на час виконання нею повноважень судді цього ж суду, за її згодою, як такого, що успішно пройшов стажування, за переведенням з посади судового розпорядника цього ж суду. Позивачу встановлено випробувальний термін тривалістю 6 місяців. Підставами для прийняття вказаного наказу зазначено заяву ОСОБА_2 від 2 червня 2014 року, подання судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Момонт Г.М., погодження у встановленому порядку.

Згідно наказу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року №118-к позивача звільнено з 27 серпня 2014 року, як такого, що не пройшов випробувальний термін. Підставою для видання наказу слугувало подання судді Момонт Г.М. від 27 серпня 2014 року, погодження в установленому порядку.

Вважаючи звільнення з посади протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Разом з позовною заявою подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку, встановленого для звернення до суду, позивач зазначав, що копію наказу про звільнення ним отримано 4 вересня 2014 року, що підтверджується відповідною відміткою про отримання на супровідному листі. З позовом про поновлення на посаді ОСОБА_2 звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда, який 30 вересня 2014 року відкрив провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 про поновлення на посаді. Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24 жовтня 2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградського окружного адміністративного суду закрито, у зв'язку з тим, що спір у цій справі стосується звільнення з публічної служби, а тому не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції адміністративного суду. На підставі зазначеного, 6 листопада 2014 року позивач звернувся з цим позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду. Крім того, в обґрунтування клопотання позивач зазначив, що проходив службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині польова пошта В4533 з 1 вересня 2014 року по 20 жовтня 2015 року та займав посаду офіцера юридичної групи. ОСОБА_2 вважає, що строк звернення до суду з вказаним позовом був пропущений ним з поважних причин.

Суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. У задоволенні позову відмовив, дійшовши висновку про правомірність звільнення позивача із займаної посади.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 пропущено місячний строк звернення до суду з позовом, встановлений частиною третьою статті 99 КАС України. Причини пропуску строку звернення до суду зазначені у заяві про поновлення цього строку, суд визнав не поважними, вказавши на те, що позивач не навів обставин, які б давали підстави для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду. В обґрунтування ухвали зазначив, що відповідачем позивача звільнено 27 серпня 2014 року, з наказом про звільнення ОСОБА_2 ознайомлений 4 вересня 2014 року, проте, до суду з позовом про поновлення на посаді звернувся 6 листопада 2014 року. Також в ухвалі зазначено, що на виконання Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607/2014 «Про часткову мобілізацію» позивач 31 серпня 2014 року призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України. ОСОБА_2 проходив службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині польова пошта В4533 з 1 вересня 2014 року (наказ по особовому складу від 1 вересня 2014 року №35) по 20 жовтня 2015 року (наказ по особовому складу від 20 вересня 2015 року №296) та займав посаду офіцера юридичної групи. Разом з тим, суд вказав, що проходження служби на посаді офіцера юридичної групи не є підставою, яка належним чином підтверджує неможливість звернутися до суду у строк, встановлений частиною третьою статті 99 КАС України, оскільки згідно довідки Кіровоградського міського військового комісаріату №3/6 від 14 січня 2016 року, позивач приймав безпосередню участь у проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей лише з 6 листопада 2014 року по 15 січня 2015 року та з 26 січня 2015 року по 20 жовтня 2015 року, а тому зазначена обставина, на думку суду, не підтверджує поважність причин пропуску місячного строку для звернення до адміністративного суду. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що позивач, вперше звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з цим позовом у жовтні 2014 року у порядку цивільного судочинства. Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24 жовтня 2014 року провадження у справі закрито, так як справа стосується звільнення з публічної служби та не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Позивач працював на посаді помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду. У матеріалах справи міститься копія диплома спеціаліста відповідно до якого позивач у 2012 році закінчив «Класичний приватний університет» і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції зазначив, що юридична необізнаність позивача не може визнаватися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду критично ставиться до таких висновків суду апеляційної інстанції та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду й ухвалення оскаржуваних судових рішень, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частин першої, другої статті 99 зазначеного Кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Так, постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду, суд апеляційної інстанції вказав, що з наказом про звільнення останній ознайомлений 4 вересня 2014 року, проте, вперше з позовом про поновлення на посаді до Кіровського районного суду міста Кіровограда звернувся лише у жовтні 2014 року, який ухвалою від 24 жовтня 2014 року провадження у справі закрив, так як справа стосується звільнення з публічної служби та не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Крім того, зазначив, що позивач працював на посаді помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду, має повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» кваліфікація - юрист, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції зазначив, що юридична необізнаність позивача не може визнаватися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Разом з тим, Київський апеляційний адміністративний суд при розгляді справи залишив поза увагою те, що позивач вперше з позовом про поновлення на посаді до Кіровського районного суду міста Кіровограда звернувся 25 вересня 2014 року, тобто в межах місячного строку, визначеного статтею 99 КАС України, який ухвалою від 30 вересня 2014 року відкрив провадження у справі. Після отримання 29 жовтня 2014 року, ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24 жовтня 2014 року про закриття провадження у справі, ОСОБА_2 6 листопада 2014 року з цим позовом звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року матеріали адміністративної справи № П/811/3924/14 передано на розгляд Черкаському окружному адміністративному суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно пункту 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За приписами частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

При встановленні наведених фактів судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець