Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №820/3583/17

адміністративне провадження №К/9901/2354/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. (суддя Шляхова О.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017р. (судді Спаскін О.А., Сіренко О.І., Жигилія С.П.)

у справі № 820/3583/17

за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ

У серпні 2017 року Дочірне підприємство "Харківський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі Підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі ДФС) від 30.06.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДФС під час проведення перевірки безпідставно дійшла висновку про заниження Підприємством податкових зобов'язань зі сплати податку, помилково визнавши, що у позивача існує право власності на двокімнатну квартиру, яку позивач передав у комунальну власність.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями Підприємство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права. Судами зроблено неправильний висновок про те, що право власності на двокімнатну квартиру у позивача не припинилось у зв'язку переданням приміщення до комунальної власності м. Харкова.

ДФС своїх заперечень на касаційну скаргу не надало.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 складено акт від 12.06.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу, зокрема, про те, що під час перевірки встановлено порушення п.п. 265.1.1 п. 265.1, п.п. 265.2.1,п 265.2, п.п.265.3.3 п. 265.3, п.п. 265.5.3 п. 265.5 ст. 265 ПК України (у редакції 2014 року), та п.п. 266.1.1 п. 266.1, п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.3 п. 266.3, п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об'єкт житлової нерухомості, власником якої є Підприємство, на суму 4 090грн.

На цій підставі ДФС 30.06.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000575016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно у розмірі 4090грн. за основним платежем та 1 022, 50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДФС мотивує тим, що позивачу на праві власності належить 2-кімнатна квартира, загальною площею 83,9 кв. м., жилою площею 40,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, буд. 17, корп. 2, кв. 12, проте, в порушення приписів Податкового Кодексу України Підприємство не сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову суди попередніх інстанцій послались на те, що надані позивачем документи, а саме : листи та звернення керівних органів Підприємства до Харківської міської ради із проханням прийняти до комунальної власності міста квартиру, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, буд. 17, корп. 2, кв. 12; витяг з рішення XVIII сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова" від 24.12.2003р. №255/03, де перелічена вищевказана квартира; акт приймання-передачі квартири, складений між позивачем та Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради; лист Департаменту житлового господарства виконкому Харківської міськради про те, що житловий будинок №17, корпус №2 по вул. Іскринській, в тому числі квартира №12, знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова і його обслуговування здійснює КП "Жилкомсервіс", не підтверджують перехід права власності на квартиру до територіальної громади м. Харкова, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно власником приміщення зазначено підприємство.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015р.), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Згідно з п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування, відповідно до п.п.266,2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Водночас, матеріалами справи встановлено, що у 2003 році Підприємство та Харківська міська рада дійшли згоди про прийняття у комунальну власність квартири, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, буд. 17, корп. 2, кв. 12, та відтак і щодо припинення права власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості.

Порядок і умови передачі об'єктів у комунальну власність, механізм прийняття рішень щодо такої передачі визначено Законом України від 3.03.1998 N147/98-ВР "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Законом України від 21.05.1997р. N280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакціях, що діяли на час здійснення дій щодо передачі об'єкту нерухомості.

З огляду на приписи частини 3 статті 1, частини 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", статті 59 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з моменту прийняття міською радою рішення про надання згоди на прийняття до комунальної власності приміщення та укладення відповідного акту прийому-передачі, у Харківської міської ради виник обов'язок здійснити дії щодо фактичного прийняття у комунальну власність майна та відповідного оформлення цього права.

Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про необґрунтованість адміністративного позову, не забезпечено повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суди не встановили, які дії щодо фактичного прийняття у власність та оформлення права комунальної власності на об'єкт нерухомості вчинила Харківської міської рада та не навели положень закону, які зобов'язують Підприємство після підписання акту прийому-передачі приміщення здійснювати дії, передбачені положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1.07.2004р. N 1952-IV щодо державної реєстрації переходу права власності на об'єкт нерухомості до територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. та Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017р. скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер