Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №671/1236/17

адміністративне провадження №К/9901/6301/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 13 вересня 2017 року (суддя Ніколова С.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (судді: Курко О.П. (головуючий), Драчук Т.О., Совгира Д.І.) у справі №671/1236/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Львівська митниця ДФС) про скасування постанови №3513/20900/17 від 7 серпня 2017 року за якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 470 Митного кодексу України (далі - МК України) з накладенням штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувана ним постанова є незаконною, оскільки за теж ж саме адміністративне правопорушення позивача вже було притягнуто до відповідальності Чернівецькою митницею ДФС 30 червня 2017 року відповідно до постанови №0889/40800/17 та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також на те, що при винесенні оскаржуваної постанови №3513/20900/17 від 7 серпня 2017 року не було враховано надані ним заперечення про обставини притягнення позивача до відповідальності згідно постанови Чернівецької митниці ДФС від 30 червня 2017 року та про незаконність повторного притягнення відповідальності за одне і теж адміністративне правопорушення.

Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 13 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Львівською митницею Державної фіскальної служби України було надано належні та допустимі докази правомірності на обґрунтування своїх дій та прийняття оскаржуваної постанови №3513/20900/17 від 7 серпня 2017 року.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити. У касаційній скарзі позивач посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз обставин справи, незаконність повторного притягнення до адміністративної відповідальності за одне і те саме адміністративне правопорушення, а також на те, що судами невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

Львівська митниця Державної фіскальної служби України надіслала заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач 27 червня 2017 року о 16 год. 42 хв. ввіз в Україну через пункт пропуску Сокиряни Чернівецької митниці ДФС в митному режимі транзит автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами статті 95 МК України для автомобільного транспорту 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб). Станом на 18 липня 2017 року позивач не вивіз вказаний автомобіль за межі митної території України, що було виявлено в зоні митного контролю пункту проопуску Шегині митного поста «Мостинська» Львівської миттниці ДФС в ході митного контролю транспортного засобу під керуванням громадянина ОСОБА_6, разом з яким в якості пасажира з Польщі в Україну в'їхав ОСОБА_2.

За порушення позивачем митних правил, передбачених ч. 2 ст. 470 МК України, було складено протокол № 3513/20900/17, в якому ОСОБА_2 під підпис повідомлено про дату і місце розгляду справи та 18 липня 2017 року вручено копію протоколу. Особою, яка складала протокол, було взято до уваги медичну довідку Волочиської районної лікарні № 261 від 08.07.2017, згідно якої позивач перебував на амбулаторному лікуванні в період з 26.06.2017 по 08.07.2017. Також позивачем були надані письмові пояснення про те, що позивач вчасно не виїхав з митної території у зв'язку з оскарженням до суду складеного на нього Чернівецькою митницею ДФС протоколу.

Оскільки було встановлено порушення позивачем строку перебування автомобіля на митній території України, а саме недоставлення транспортного засобу до митного органу призначення терміном більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб, постановою Львівської митниці ДФС № 3513/20900/17 від 7 серпня 2017 року, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 470 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400,00 грн.

Відповідно частини першої статті 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого, товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України, або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями статті 95 МК України передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до частини другої статті 470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 470 МК України доведена і адміністративне стягнення накладено на нього уповноваженою на те особою з дотриманням вимог чинного законодавства, тому Львівською митницею ДФС було правомірно винесено постанову №3513/20900/17 від 7 серпня 2017 року у справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_2 та визнано його винним у вчинені порушення митних правил, передбачених ч. 2ст. 470 МК України.

Крім того, пояснення позивача про те, що він двічі був притягнутий до адміністративної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення є необґрунтованими та не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки постановою в справі про порушення митних правил № 3513/20900/17 від 7 серпня 2017 року та постановою в справі про порушення митних правил № 0889/40800/17 від 30 червня 2017 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за різні правопорушення.

Щодо доводів ОСОБА_2, що він вчасно не виїхав з митної території у зв'язку з оскарженням постанови Чернівецької митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0889/40800/17 від 30.06.2016, то колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що дана обставина не може свідчити про поважність причин порушення таких строків вивезення транспортного засобу за межі митної території України та не може бути підставою для звільнення позивача Львівською митницею ДФС від відповідальності за ч. 2 ст. 470 МК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №671/1236/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду