Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №398/567/17

адміністративне провадження №К/9901/2815/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмову провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чумака С.Ю., Чабаненко С.В., Юрко І.В. від 05 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

21 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, просить скасувати постанови по справі про адміністративні правопорушення № 20/2017-Ол, № 21/2017-Ол, № 22/2017-Ол від 06 лютого 2017 року.

Позов обґрунтований тим, що розташування мобільних складів було погоджено головним архітектором проектів на стадії будівництва і відповідає відкоригованим проектам.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанови у справі про адміністративне правопорушення № 20/2017-Ол, № 21/2017-Ол, № 22/2017-Ол від 06 лютого 2017 року, якими позивача визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених частиною сьомою статті 96-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 7140 грн винесені з порушенням вимог статті 280 КУпАП і є протиправними.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2017 року скасовано, позов ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування залишено без розгляду.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду та не наведено обставин, які б вказували на поважність причин пропуску даного строку.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та залишити в силі постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення отримана скаржником 11 лютого 2017 року, а позовна заява подана 21 лютого 2017 року.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до статті 100 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані постанови по справі про адміністративні правопорушення прийняті 06 лютого 2017 року та отримані ОСОБА_2 09 лютого 2017 року, що зазначено нею особисто в позовній заяві. Таким чином, останній день звернення до суду з позовом є 20 лютого 2017 року (оскільки 19 лютого 2017 року припадає на вихідний день (неділю), останнім днем строку є перший після нього робочий день).

Разом з тим, до суду із позовом ОСОБА_2 звернулась лише 21 лютого 2017 року, що підтверджується як датою підписання позову, так і штампом вхідної кореспонденції суду, тобто з пропуском десятиденного строку, передбаченого статтею 289 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що скаржником не надано жодного доказу в розумінні статей 69-74 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), які б підтверджували поважність пропуску строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 05 жовтня 2017 року по справі № 820/2497/16.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою" (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко