Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/2939/18 820/3834/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бившевої Л.І.

суддів: Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 (суддя - Лук'яненко М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 (головуючий суддя - Старосуд М.І., суддя - Лях О.П., Яковенко М.М.) у справі за позовом Приватного підприємства «Альватрейдінг» (далі - Підприємство) до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

17.04.2015 Підприємство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 102000010/2015/000082/2 від 10.04.2015; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110000/2015/00096, прийняту Митницею.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митниця відмовила у прийнятті митної декларації з підстав того, що декларантом заявлені неповні відомості про митну вартість товарів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи карту відмови та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20.05.2015 позов задовольнив у повному обсязі: скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від № 102000010/2015/000082/2 від 10.04.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2015/00096.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.07.2015 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суди встановили, що декларант Підприємства подав до Митниці митну декларацію за формою МД-2 №102110000/2015/021779 від 10.04.2015, згідно якої митна вартість товару, придбаного на підставі контракту № AL-YBL29/08/14 від 29/08/2014, укладеного між Підприємством (покупцем) та Компанією «ZHEJLANG YABOLAN ELECTRIC APPLIANCE CO., LTD» (постачальником), була визначена позивачем за ціною контракту (метод №1). За результатом проведеного митного контролю Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2014/300058/1 від 28.04.2014, відповідно до якого здійснила коригування задекларованої Товариством митної вартості товару на підставі наявних у Митниці відомостей із застосуванням резервного методу за ціною: товари № 1,3-11 - з розрахунку 1,88 дол. США за кг., товар № 2 - 2,31 дол. США за кг. Підставою для коригування митної вартості товарів Митниця зазначила подання декларантом неповних відомостей про митну вартість товарів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також, у зазначеному рішенні Митниця вказала про неможливість відповідно до вимог частини дев'ятої статті 58 Митного кодексу України здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність цінової інформації на подібні товари; на основі віднімання вартості - відсутність основи для віднімання; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність основи для додавання. Також, Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2015/00096. Товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Судами також встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості згідно митної декларації № 102110000/2015/021779 від 10.04.2015 декларантом Підприємства до Митниці були подані усі необхідні документи для ідентифікації та визначення вартісних показників товару, розміру ціни, сплаченої за товар, для здійснення розрахунку митної вартості товарів саме за методом №1 та документи, підтверджуючі витрати на транспортування товару та повідомлення про нездійснення страхування товару з урахуванням умов контракту.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а Митниця безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за резервним методом. Також суди виходили з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 31.08.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які полягають у незастосуванні норм, викладених у частині шостій статті 53, пункті 1 частини четвертої статті 54, пункту 1 частини п'ятої статті 54, частинах сьомій - дев'ятій статті 55, частині четвертій статті 57, частині дев'ятій статті 58 Митного кодексу України, які підлягали застосуванню. Також Митниця посилається на те, що: документи, які підтверджують числові значення митної вартості, подані Підприємством, не містили відомостей та містили розбіжності; повідомлення Підприємства про нездійснення страхування товару не є належним доказом того, що страхування товару не проводилось; позивач не вжив заходів щодо доведення Митниці правильності визначення ним митної вартості товару.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство посилається на те, що ним був наданий Митниці повний пакет необхідних документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, а Митниця, порушуючи норми митного законодавства, прийняла неправомірне рішення про коригування митної вартості товару та склала карту відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.01.2018 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, ухвалою від 17.01.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, а ухвалою від 23.01.2018 призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що Підприємство одночасно з митною декларацією в повному обсязі надало до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як Митниця не довела, що подані Підприємством документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1), неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та необхідності визначення митної вартості товару заме за резервним методом. Також, суди виходили з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 та ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки рішення суду першої інстанції було залишене судом апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З огляду на те, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.08.2015 зупинив виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень поновлює їх виконання (дію).

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, ч.3 ст. 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 залишити без змін.

Поновити виконання (дію) постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна