ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

Київ

справа №807/1316/17

адміністративне провадження №К/9901/50691/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 (головуючий суддя: Іванчулинець Д.В.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 (головуючий суддя: Хобор Р.Б., судді: Попко Я.С., Яворський І.О.)

у справі № 807/1316/17

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000121301 про збільшення грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на 17518,13 грн. за основним платежем та на 4549,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, позов задоволено6 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 10.06.2016 № 0000121301. Висновок суду обґрунтовано тим, що прощений борг у вигляді процентів за користування кредитом та пені не є додатковим благом, отже у позивача не виникло обов'язку сплати податку на доходи фізичних осіб.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164, пункту 177.6 ст. 177 ПК, ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. За доводами касаційної скарги, до 01.01.2015 вся сума прощеної банком заборгованості позивача за кредитним договором є його доходом, з якого ним слід було сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.05.2016 № 908/13-01/НОМЕР_2. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК, занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 17518,13 грн. у зв'язку із нарахуванням ПАТ «Райффайзен банк Аваль» доходу у сумі 104667,24 грн. у вигляді анулювання (прощення) заборгованості.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000121301 про збільшення грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на 17518,13 грн. за основним платежем та на 4549,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено у судовому процесі, ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було анульовано (прощено) позивачу його заборгованість за кредитним договором у розмірі 10139,04 грн. за нарахованими процентами за користування кредитом та 94528,20 грн. за пенею, нарахованою на кредиторську заборгованість.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абзац другий пункту 164.1 статті 164 ПК).

За визначенням підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Цим підпунктом не встановлено виключний перелік доходів, які включаються до оподатковуваного доходу.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Додаткові блага, згідно з визначенням, яке дає норма підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК, - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК встановлений як вичерпний і включає, серед інших, такі додаткові блага: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (абзац «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК у редакції Закону України від 6.12.2012 № 5519-VI).

З визначення додаткових благ та видів додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, можна зробити висновок, що додаткове благо кваліфікується як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Стосовно анулювання (прощення) кредитором суми боргу, то приріст фінансових показників платника податку - боржника виникає за рахунок суми, взятої в борг. Сама по собі грошова сума, взята в борг, не збільшує доход, оскільки надається на умовах повернення. У разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, ця сума збільшує доход боржника, зокрема і його оподатковуваний доход як платника податку. Так, при списанні заборгованості у вигляді тіла кредиту особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів в силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. При цьому, однак, прощення відсотків та пені, нарахованих на основну суму боргу, не призводять до приросту показників фінансового стану платника податку, а отже така сума процентів (пені) не є додатковим благом у розумінні вищевказаних норм ПК.

Суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі обставини анулювання позивачу банком ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості за процентами та пенею у загальній сумі 104667,24 грн. (з яких: 10139,04 грн. за нарахованими процентами за користування кредитом та 94528,20 грн. за пенею, нарахованою на кредиторську заборгованість), зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про відсутність у позивача обов'язку оподаткування цієї суми. За вказаних обставин судом було правильно задоволено позов із підстав неправомірності збільшеної суми грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко