Історія справи

Постанова КАС ВП від 05.06.2024 року у справі №200/4950/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 200/4950/21

адміністративне провадження № К/990/31880/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 200/4950/21

за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року (суддя Стойка В.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року (головуючий суддя - Гайдар А.В., судді: Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в неврахуванні грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - грошова винагорода) під час нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 30 календарних років служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в неврахуванні грошової винагороди під час нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпустки у кількості 336 діб;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористанні відпустки у кількості 336 діб з урахуванням грошової винагороди, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпустки у кількості 336 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористанні відпустки у кількості 336 діб з урахуванням кратності 3,8 календарних дня за кожен невикористаний день відпустки відповідно до вимог п. 3 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 - з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період служби з 01.03.2018 року по 21.08.2020 року, а також відмові у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпустки з урахуванням посадового окладу за військовим званням полковник юстиції, обрахованого у спосіб та в розмірі, передбаченому приміткою до Додатку 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова № 704);

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період служби з 01.03.2018 року по 21.08.2020 року, а також перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби та компенсацію за невикористанні відпустки з урахуванням посадового окладу за військовим званням полковник юстиції обрахованого у спосіб та в розмірі, передбаченому приміткою до Додатку 14 Постанови № 704;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII) за період служби з 26 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивачу відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII, з урахуванням положень: п. 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 (далі - Порядок № 1090) , додатку 16 до Постанови № 704, п. 2-1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 (далі - Положення №414), Додатку 14 до Постанови № 704 (з урахуванням приписів примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів за період служби з 26 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року - з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпустки з урахуванням грошового забезпечення, обрахованого в порядку та в розмірах, передбачених у статті 81 Закону № 1697-VII;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані відпустки позивачу виходячи з грошового забезпечення, обрахованого в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону № 1697-VII, з урахуванням положень: п. 3-1 Порядку № 1090, додатку 16 до Постанови № 704, п. 4- 1 Положення № 414, Додатку 14 до Постанови № 704 (з урахуванням приписів примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум за період служби.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач під час його звільнення з військової служби безпідставно не включив усі складові, що входять до грошового забезпечення військовослужбовців при звільненні, зокрема, додаткову грошову винагороду за участь в АТО/ООС, яку він отримував понад 5 років щомісячно під час проходження служби, і вона входила до складу його грошового забезпечення.

Указане призвело до порушення його прав на належне матеріальне забезпечення при звільнені.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Позивач з 02 квітня 1998 року по 21 серпня 2020 року, включно, безперервно проходив службу в органах прокуратури України, послідовно обіймаючи посади слідчих та прокурорів у її структурних підрозділах.

4. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.10.2015 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

5. Наказом Міністра оборони України від 14 липня 2020 року № 319, відповідно до пункту 18 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ) та пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) полковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

6. Наказом Військової прокуратури об`єднаних сил № 501к від 14 серпня 2020 року

- полковника юстиції ОСОБА_1 звільненого з військової служби у запас на підставі пункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), із 21 серпня 2020 року звільнити з посади начальника режимно-секретної частини військової прокуратури об`єднаних сил та з органів прокуратури, виключити із списків особового складу, усіх видів забезпечення.

- виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відстоків місячного грошового забезпечення за 30 повних календарних років служби.

- провести повний розрахунок у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з військової служби до його виключення зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил.

Підстава: наказ Міністра оборони України від 14 липня 2020 року № 319.

7. Вважаючи, що при звільненні з військової служби, відповідачем був проведений з позивачем розрахунок не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпустки у кількості 336 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпустки у кількості 336 діб з урахуванням кратності 3,8 календарні дні за кожен невикористаний день відпустки відповідно до вимог п. З розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону № 1697-VII за період служби з 26 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII, з урахуванням положень: п. 3-1 Порядку № 1090, додатку 16 до Постанови № 704, п. 2-1 Положення № 414, Додатку 14 до Постанови № 704 (з урахуванням примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів за період служби з 26 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року - з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпустки з урахуванням грошового забезпечення, обрахованого в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону № 1697-VII.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпустки ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, обрахованого в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону № 1697-VII, з урахуванням положень: п. 3-1 Порядку № 1090, додатку 16 до Постанови № 704, п. 4- 1 Положення № 414, Додатку 14 до Постанови № 704 (з урахуванням примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум за період служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

9. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, а тому вважав що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

10. У своєму рішенні суд першої інстанції послався на врахування ним висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 02 червня 2021 року у справі № 240/11441/19, від 10.06.2021 у справі №126/2383/16-а, від 17.06.2021 у справі № 423/2139/17.

11. Суди установили, що відповідачем на користь позивача було виплачено компенсацію за невикористану відпустку у кількості 336 діб, а тому ключовим предметом спору в цьому випадку є невиплата грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

12. Суд першої інстанції зауважив про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у неврахуванні розрахунку суми відповідно до вимог п. 3 ХХХІ Розділу наказу Міністерства оборони України № 260, відповідно до якого, грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється за такими розрахунками: тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарні дні.

13. Суд також, задовольнив позовні вимоги щодо виплати позивачу винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з урахуванням вже проведених виплат, та компенсації за невикористанні відпустки у кількості 336 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України № 260 - з урахуванням раніше виплачених сум.

14. Цей суд вважав, що позовні вимоги про перерахунок та виплату грошового забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень Постанови №704 та її додатку 14 задоволенню не підлягають.

15. За висновком суду, видатки пов`язані з реалізацією Постанови № 704, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, і відповідно керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надається право надавати один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

16. Урахувавши позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 11 липня 2019 року у справі № 807/1920/16 (адміністративне провадження № К/9901/29489/18) та від 21 травня 2020 року у справі № 807/1652/16 (адміністративне провадження № К/9901/23090/18) Суд першої інстанції дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

17. У своєму рішенні суд першої інстанції щодо позовних вимог про виплату позивачу грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)2020р, зазначив, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18), втратила чинність 26 березня 2020 року, відтак грошові кошти, які були недоотримані позивачем, підлягають перерахунку та виплаті з урахуванням приписів вказаного рішення Конституційного Суду України.

18. Перший апеляційний адміністративний суд погодився із такими висновками суду першої інстанції повністю.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

19. Не погодившись із рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати їх частково, в частині відмови судами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неврахуванні грошової винагороди під час нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 30 календарних років служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неврахуванні грошової винагороди під час нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки у кількості 336 діб;

- зобов`язати відповідача виплатити компенсацію за невикористані відпустки у кількості 336 діб з урахуванням грошової винагороди, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум.

У цій частині задовільнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

20. Як на підставу оскарження судових рішень ОСОБА_1 послався, на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, а саме: частини другу, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), а також пункт 2 Постанови № 704 - без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 820/3719/18, від 18 травня 2023 року у справі № 640/6874/20, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/9821/2020, а також висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17.

21. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано системний характер додаткової грошової винагороди за участь в АТО/ООС, яку позивач отримував щомісячно понад 5 років, та помилково віднесено винагороду за участь в АТО/ООС до одноразових видів грошового забезпечення, які не включаються до складу грошового забезпечення позивача.

22. Як указує скаржник, за висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 640/6874/20, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

23. З огляду на викладене розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні позивача повинен був проводитися з урахуванням цієї винагороди.

24. Позовна вимога щодо необхідності включення додаткової грошової винагороди при розрахунку компенсації за невикористанні дні відпустки складових грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини, є аналогічною попередній вимозі за своїм правовим обґрунтуванням.

25. Такі висновки щодо застосування норм права викладено, зокрема, у постановах № 820/3719/18 від 14 квітня 2020 року, № 240/4954/18 від 14 травня 2019 року, № 415/6132/16а від 30 листопада 2018 року, № 420/1232/16а від 26 червня 2018 року.

26. Ці висновки підтверджують той факт, що до розрахунку одноразової грошової винагороди військовослужбовцю при звільнені та при обчисленні компенсації за невикористанні відпустки повинна бути включена додаткова грошова винагорода та винагорода за участь в АТО/ООС.

27. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 05 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

28. У зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В., здійснено перерозподіл цієї справи та визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів - Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.

29. Від відповідача відзив не надходив. Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

30. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 31 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

33. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

34. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

35. Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з 21 серпня 2020 року (звільнений з військової служби наказом № 319) звільнено з посади начальника режимно-секретної частини військової прокуратури об`єднаних сил та з органів прокуратури. Позивач вважає, що при звільненні йому не в повному обсязі проведено розрахунок.

36. Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для урахування грошової винагороди за участь в АТО/ООС під час розрахунку одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні.

37. Так, наказом Генеральної прокуратури України від 26 липня 2018 року № 152 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям військових прокуратур винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок № 152).

38. Пунктом 1 розділу II Порядку № 152 передбачено, що військовослужбовцям за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода в розмірі до 100 відсотків місячного грошового забезпечення у межах бюджетних призначень.

39. Пунктом 3 та 5 розділу II Порядку № 152 визначено, що винагорода виплачується пропорційно часу участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі у цих заходах до дня завершення такої участі, на підставі відповідних наказів керівництва штабу антитерористичної операції, Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України та інших оперативних штабів про включення (виключення) військовослужбовців до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, з метою виконання службових завдань.

40. За час звільнення від виконання службових обов`язків, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (крім випадків безперервного стаціонарного лікування після отриманих поранень (контузії, травми, каліцтва), у щорічній основній, щорічній додатковій відпустках, відпустці за сімейними обставинами, відрядження за межі районів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи проведення антитерористичній операції, інших заходів в умовах особливого періоду виплата винагороди не здійснюється.

41. Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку № 152 винагорода виплачується військовослужбовцям за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу керівника органу прокуратури, підготовленого кадровим підрозділом та погодженого бухгалтерською службою цього органу прокуратури.

42. У разі звільнення військовослужбовця з органів військової прокуратури з метою своєчасного і повного розрахунку з військовослужбовцем винагорода виплачується за поточний місяць пропорційно часу участі у розмірі, визначеному наказом Генерального прокурора за попередній місяць, про що зазначається у наказі про звільнення.

43. Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

44. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

45. Частиною четвертою цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

46. Також пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

47. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Водночас вважали, що відсутні підстави для врахування винагороди за участь в АТО при нарахуванні та виплаті вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки.

48. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, дійшли висновку про те, що винагорода за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду не включена до Порядку №260, а тому така винагорода не включається до розрахунку розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

49. За висновками суду першої та апеляційної інстанцій винагорода за участь в антитерористичній операції не є постійною і не має системного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. Така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення.

50. При вирішенні спірного питання суди зазначили, що такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 02 червня 2021 року у справі № 240/11441/19, від 10 червня 2021 року у справі № 126/2383/16-а, від 17 червня 2021 року у справі № 423/2139/17.

51. Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, що така позиція судів не відповідає висновку щодо застосування частин другої, третьої статті 9 Закону 2011-XII, а також пункт 2 Постанови № 704 у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 820/3719/18, від 18 травня 2023 року у справі № 640/6874/20, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/9821/2020, з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17.

52. У зазначених постановах Суд висловив правову позицію, відповідно до якої щомісячна додаткова грошова винагорода за участь в АТО/ООС входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців Військової прокуратури об`єднаних сил, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

53. Так у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 820/3719/18 Суд вказав, що частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем. При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

54. Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 825/997/17. Приймаючи постанову від 10 листопада 2021 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: «встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. . Нормами Закону № 2011-XII також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди. Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась постійно щомісяця з 01 червня 2015 року до дня звільнення особи із військової служби. Тому обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що розрахунок грошової допомоги при звільненні позивачки повинен був проводитися з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. Водночас висновок суду апеляційної інстанції про те, що щомісячна грошова винагорода має тимчасовий характер, незважаючи на її виплату щомісяця, залежить від певних умов та порядку, а також не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права».

55. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також врахувала, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, при прийнятті постанови від 6 лютого 2019 року, відповідно до висновків якої також підтверджено той факт, що до розрахунку одноразової грошової винагороди військовослужбовцю при звільненні та при обчисленні компенсації за невикористанні відпустки повинна бути включена додаткова грошова винагорода ) та винагорода за участь в АТО/ООС.

56. Отже, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо порядку обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, визначивши, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

57. У силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

58. Оскільки питання складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні у подібних правовідносинах вже вирішено Великою Палатою Верховного Суду, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати.

59. Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17.

60. Отже, немає підстав для застосування висновків із цього правового питання, сформульованих Верховним Судом у справах, на які у своїх рішеннях послалися суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цього питання.

61. З огляду на викладене розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні позивача повинен був проводитися з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

62. В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суть якого розкрита в частині четвертій статті 9 КАС України.

63. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

64. Згідно із частиною третьою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

65. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

66. Отже, для правильного вирішення цієї позовної вимоги судам необхідно установити характер виплати винагороди за участь в АТО, дослідити наявні у матеріалах справи лист Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 в операції об`єднаних сил (АТО), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечені їх здійснення, розрахункові листи виплат, здійснених позивачу, та залежно від встановленого, зробити розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, що є процесуальним обов`язком суду.

67. Таким чином, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що щомісячна грошова винагорода має тимчасовий характер, залежить від певних умов та порядку, а також не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без з`ясування її виплати (періодичності), ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

68. Позовна вимога щодо необхідності включення додаткової грошової винагороди при розрахунку компенсації за невикористанні дні відпустки складових грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини, є аналогічною попередній вимозі за своїм правовим обґрунтуванням.

69. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини, установи має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням та має право на отримання грошової компенсації за всі дні невикористаних відпусток.

70. Так, відповідачем на користь позивача було виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки.

71. Оспорюваним у цьому випадку є невключення при розрахунку такої компенсації грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

72. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що ця позовна вимога щодо складових грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини, є аналогічною попередній вимозі за своїм правовим обґрунтуванням, а тому підлягає вирішенню з огляду на викладене вище.

73. Такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 640/6874/20.

74. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, питання включення виплат ОСОБА_1 залишається спірним, без додаткового з`ясування обставин справи не може бути вирішено.

75. При касаційному розгляді ураховано висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, 31 липня 2019 року справа №826/3398/17, 22 жовтня 2019 року справи № 826/2447/18 та № 520/3505/19, 31 жовтня 2019 року у справі №826/3397/17.

76. Отже, доводи відповідача про неврахування під час розгляду цієї справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 820/3719/18, від 18 травня 2023 року у справі № 640/6874/20, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/9821/2020, а також, висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.

77. За змістом частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

78. Верховний Суд позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не встановив та не оцінив обставини справи для правильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції таких процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

79. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

80. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині наявності/відсутності підстав для урахування грошової винагороди за участь в АТО/ООС під час розрахунку одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

81. В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до правил статті 350 КАС України підлягають залишенню без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат та зупинення виконання судових рішень

82. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі № 200/4950/21 у частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, через неврахування грошової винагороди при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані 336 діб відпустки, та щодо нарахування й виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані 336 діб відпустки з урахуванням грошової винагороди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі № 200/4950/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк