ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2020 року

Київ

справа №820/1151/17

адміністративне провадження №К/9901/45898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (суддя Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя Шевцова Н.В., судді: Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларіс-100" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поларіс-100" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2017/000078/2 від 07 лютого 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2017/00022 від 07 лютого 2017 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов задоволено: скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №807000011/2017/000078/2 від 07 лютого 2017 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2017/00022 від 07 лютого 2017 року.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (шостим) методом.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах, а також непідтвердженням всіх складових заявленої ним митної вартості.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 01 листопада 2016 року між позивачем (як покупцем) та резидентом Польщі Компанією "РОLSКАМР Sр.z.о.о." (як продавцем) укладено контракт №Р-1-2016, відповідно до умов якого продавець взяв на себе зобов`язання продати покупцю заморожене куряче м`ясо механічної обвалки (ММО), а покупець зобов`язався оплатити товар згідно з умовами даного контракту.

Відповідно до пункту 6 цього контракту поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в проформах-інвойсах, інвойсах чи специфікаціях, у відповідності з "Інкотермс-2010".

Пунктом 4.1 контракту зазначено, що вартість товару за 1 кг вказується в проформах-інвойсах, інвойсах та/або у специфікаціях на кожну окрему поставку товару.

Порядок оплати за товар, що визначений пунктом 5.1 контракту, передбачає 100% передплату за нього на підставі виставлених проформ-інвойсів, допускається оплата за поставлений товар протягом 90 днів з моменту його отримання покупцем.

Зовнішньоекономічна угода №Р-1-2016 укладена на строк з 01 листопада 2016 року по 31 грудня 2017 року, кількість товару (загальна за контрактом), яка поставляється за контрактом, визначається інвойсами на кожну окрему поставку.

Відповідно до специфікації №3 від 03 січня 2017 року узгоджена вартість чергової поставки товару - 0,23 євро/кг, а об`єм товару може коригуватися за домовленістю сторін, як в меншу так і в більшу сторону.

На виконання умов зазначеного контракту Компанією «РОLSКАМР Sр.z.о.о.» було поставлено заморожене м`ясо куряче (частини тушок) механічної обвалки (ММО) вагою 21 000 кг по ціні 0,23 євро/кг.

Поставка товару здійснювалася на умовах СРТ (Інкотермс 2010), відповідно до яких продавець самостійно оплачує вартість перевезення вантажу в зазначений пункт призначення.

Для митного оформлення вищезазначеного товару (митну вартість якого визначено за основним методом - ціною договору (контракту)) Товариством подано до Митниці документи відповідно до статті 53 МК України: вантажну митну декларацію; зовнішньоекономічний контракт із додатками; специфікацію; рахунки-фактури (інвойси); міжнародну транспортну накладну (СМR); книжку МДП (Саrnet ТІR);банківський документ щодо сплати за товар; проформу-інвойс; ветеринарні свідоцтва; сертифікат з перевезення (походження) товару форми ЕІЖ. 1; ветеринарні свідоцтва Ф-2; сертифікат якості; експортну декларацію країни відправника; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампа "Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено").

Разом з тим відповідачем надіслано позивачу електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, втім останній у своїй відповіді №5061 від 07 лютого 2017 року зазначив, що усі необхідні матеріали ним вже надано.

07 лютого 2017 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2017/000078/2 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2017/00022.

В рішенні про коригування митної вартості товару за резервним методом зазначено про наявність розбіжностей в поданих Товариством документах й непідтвердження всіх складових заявленої ним митної вартості, а джерелом для такого коригування була наявна в ПІК Інспектор 2006 та ЄАІС цінова інформація про митні оформлення ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено: МД №205070000/2017/4451 від 06 лютого 2017 року, інформація що офіційно доводиться ДАМП ДФС - інформація надана Асоціацією «Всеукраїнська асоціація імпортерів м`яса та м`ясопродукції».

У зв`язку із необхідністю скорішого розмитнення швидкопсувного товару й з метою уникнення простою транспорту, враховуючи специфіку товару, який має стислий строк реалізації та якому необхідні відповідні умови зберігання, Товариство подало до митного органу нову ВМД, заповнену з урахуванням митної вартості, визначеної згідно з оскаржуваним рішенням Митниці, та сплатило до бюджету 18 975,11 грн.

Також позивачем окремо із листом №2017/02/5061/1 від 10 лютого 2017 року надано відповідачу документи від виробника, що підтверджували вартість товару за ціною контракту, а саме: розрахунок ціни (калькуляцію) собівартості товару від виробника; прайс-лист від виробника; комерційну пропозицію від виробника; лист про відсутність взаємозалежності між покупцем та продавцем; висновок про вартісні характеристики товару.

Проте, митний орган відмовив позивачу в перегляді свого рішення про коригування митної вартості.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Як встановлено судами, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутні посилання на конкретні документи, що мають розбіжності або не містять всіх відомостей, підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; з переліку ж витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути.

Разом з тим, як вже зазначалось, підставою для коригування визначеної позивачем митної вартості товару митний орган в своєму рішенні вказав наявність в ПІК Інспектор 2006 та ЄАІС інформації про митне оформлення за вищою ціною ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (МД №205070000/2017/4451 від 06 лютого 2017 року), та офіційно доводиться ДАМП ДФС Асоціацією "Всеукраїнська асоціація імпортерів м`яса та м`ясопродукції".

Втім, суди прийшли до висновку, що такі відомості лише самі по собі не можуть мати першочергового значення при перевірці, порівнянні й оцінці наданих декларантом первинних документів про товар.

При цьому, посилання відповідача на те, що вказана цінова інформація була тільки причиною поглибленої перевірки повноти та достовірності доданих до декларації документів, не є спроможними, адже саме ця цінова інформація в подальшому зазначена у спірному рішенні як одна із підстав коригування заявленої декларантом митної вартості.

Що ж до доводів відповідача про те, що в документах, наданих декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару, містилися розбіжності, які не підтверджували числові значення складових митної вартості товару, а саме: в платіжному дорученні №23 від 30 січня 2017 року, яке подавалось разом з МД, вказано суму товару 4830,00 євро, а в рахунку-проформі №30.01.2017/1 від 30 січня 2017 року визначена вартість товару 19320,00 євро., то суди встановили таке.

Зовнішньоекономічний контракт №Р-1-2016 був укладений на строк з 01 листопада 2016 року по 31 грудня 2017 року, а його пунктом 4.1 встановлювалось, що вартість товару за 1 кг вказується в проформах-інвойсах, інвойсах та/або у специфікаціях на кожну окрему поставку товару, тобто, в межах укладеного контракту було передбачено не одну поставку товару.

Відповідно до специфікації №3, доданої до контракту, вартість поставки товару складала 0,23 євро/кг, а рахунок-проформа №30.01.2017/1 від 30 січня 2017 року був виданий на підставі контракту №Р-1-2016 та специфікації №3 і відображав домовленість поставки товару за ціною 0,23 євро/кг.

Згідно інвойсу ціна поставки товару також окреслена у розмірі 0,23 євро/кг.

Отже, надані декларантом документи підтверджували митну вартість партії поставляємого товару саме за ціною 0,23 євро/кг.

Посилання ж митного органу на те, що платіжне доручення №23 від 30 січня 2017 року не містило відмітки банку, тому не підтверджувало оплати товару, судами визнані безпідставними, оскільки листом ПАТ «Укрсоцбанк» від 26 травня 2017 року №10.7-186/67-7878 підтверджено перерахування Товариством коштів за договором №Р-1-2016 від 01 листопада 2016 року згідно платіжного доручення №23 від 30 січня 2017 року на суму 4830,00 євро.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №807000011/2017/000078/2 від 07 лютого 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2017/00022 від 07 лютого 2017 року ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас твердження відповідача у касаційній скарзі про застосування судами неналежного способу захисту у виді скасування картки відмови у митному оформленні товарів, випущених у вільний обіг, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в цій картці наведено вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення, - подання нової ВМД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування, тобто подання нової митної декларації не було для позивача повністю добровільним, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно.

Відтак у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України, тому, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду