Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №812/980/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №812/980/16

адміністративне провадження №К/9901/4661/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2017 року

у справі №812/980/16

за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області

про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Луганське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося з позовом в Луганський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ДПІ), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.07.2016 №401/1302.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2017 року, позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 401/1302 від 12.07.2016;

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (93120, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. В. Сосюри, 347, код 39890557) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17, код 21785643) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 378, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідальність у вигляді штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, що перебувають на обліку і здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, не застосовуються.

20 листопада 2017 року відповідач звернувся в Верховний Суд України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2017 року, в якій просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні адміністративного позову з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, в якій відповідач просить скасувати зазначене судове рішення.

В якості підстав для перегляду судового рішення податковий орган посилається на випадки неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», зокрема у справі № 805/1209/15-а (К/800/29249/15), в якій Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску , з огляду на ненадання Товариством сертифікату Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що була чинною після 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

16 січня 2018 року заяву передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року відкрито провадження за заявою Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2017 року у справі №812/980/16.

З урахуванням наведеного, розгляд заяви відповідача здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.09.2014 року позивачем до контролюючого органу подано звіт про нарахування єдиного внеску за серпень 2014 року, відповідно до якого Фонд соціального страхування зобов'язаний сплатити єдиний внесок у сумі 9 947, 38 грн. до 22 вересня 2014 року, фактично вказані кошти сплачено лише 01.10.2014 року, згідно платіжного дорученням № 243. Також, відповідно до звіту про нарахування єдиного внеску за вересень 2014 року позивач зобов'язаний сплатити єдиний внесок у сумі 15 465, 92 грн. до 20 жовтня 2014 року, проте фактично кошти сплачено ним лише 31.10.2014, згідно платіжного дорученням № 275 на суму 28 657, 76 грн.

Факт наявності прострочення термінів сплати єдиного внеску позивачем не заперечувався.

12 липня 2016 року контролюючим органом прийнято рішення № 401/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2 541, 33 грн. та нарахована пеня у сумі 259, 66 грн.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм права, на які посилається відповідач, Верховний Суд виходить із такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

« 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, суд виходить з того, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Місто Лисичанськ Луганської області входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

У межах спірних відносин накладення штрафу та нарахування пені відбулося за період з 23.09.2014 по 31.10.2014, тобто період проведення антитерористичної операції, за умови перебування позивача, як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 23.09.2014 по 31.10.2014 є протиправним.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Суд виходить з того, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ є чинним на цей час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення або викладення в новій редакції тощо пункту 9-4 розділу VIII цього Закону не внесені, чим спростовуються доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту.

Доводи податкового органу щодо ненадання позивачем контролюючтому органу сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску в період 2014-2015 років, є неприйнятними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії, а саме пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ, який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону. Потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні.

Така ж сама правова позиція викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду під час розгляду зразкової справи №812/292/18 у рішенні від 30.03.2018.

З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає правильними висновки суду касаційної інстанцій про те, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2017 року ухвалена відповідно до закону.

За таких обставин, заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2017 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І.А. Васильєва

Р. Ф. Ханова