Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2021 року у справі №380/6620/20
Постанова КАС ВП від 05.03.2024 року у справі №380/6620/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Київ

справа №380/6620/20

адміністративне провадження № К/9901/18636/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (суддя Брильовський Р.М.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року (колегія у складі суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П., Шинкар Т.І.)

у справі № 380/6620/20

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.01.2020 № 9 щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, як особі, інвалідність якої настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язку військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю І "Б" групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, на дату встановлення інвалідності 21.10.2019.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Суди попередніх інстанцій встановили, що в період проходження військової служби, а саме 08.08.2014 ОСОБА_1 отримав травму, що підтверджується довідкою ВЛК від 02.09.2014 №1002/1, а 06.04.2015 - захворювання, пов`язанні із проходженням військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 27.05.2015 №440/3.

3. 06.04.2015 позивач переніс ішемічний інсульт. ВЛК постановлено діагноз (довідка ВЛК №440/3 від 27.05.2015): Дисцикулярна енцефалопатія 3 стадія.

4. Дисцикулярна енцефалопатія 3 стадії - це важка стадія захворювання, коли пацієнт втрачає здатність до виконання цілеспрямованих дій і потребує постійного догляду. Характерні прояви - порушення мовлення і функцій тазових органів, судоми, рухові розлади.

5. Після інсульту позивач не в змозі був повноцінно пересуватися, в нього пошкоджена координація рухів, атрофовані мовні навики. Це підтверджується щорічними проходженням стаціонарного лікування у військово-медичних закладах та КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи», що підтверджується копією виписок: №4559 з 06.04.2015 по 30.04.2015; №5474 з 19.04.2016 по 06.05.2016; №11870 від 20.09.2018 по 02.10.2018; №8111 від 13.06.2019 по 25.06.2019.

6. Після звільнення з військової служби, 17.09.2015 під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 встановлена група інвалідності - перша «Б», захворювання пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК.

7. При повторному огляді органами МСЕК 28.09.2017 позивачу встановлено ту саму групу інвалідності - перша «Б», захворювання пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК.

8. З часу встановлення позивачу групи інвалідності, а саме з 17.11.2015 по 30.09.2017, та з 07.02.2018 по 30.09.2019 інша особа здійснювала догляд за позивачем як особою з інвалідністю. Вказані обставини підтверджуються довідкою №797 від 01.12.2020, виданою Дрогобицьким управлінням праці та соціального захисту населення Стебницького відділу надання всіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг.

9. 05.08.2019 на засіданні 16 Регіональної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв змінено причинний зв`язок травми позивача (отримана 08.08.2014) та захворювання (06.04.2015) й визнано їх такими, що пов`язані з захистом Батьківщини (протокол №311 від 05.08.2019).

10. 21.10.2019 органами МСЕК повторно проведено огляд та встановлено позивачу пожиттєво групу інвалідності - перша «Б», захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

11. У Дрогобицько-Бориславському ОРВК Львівської області, де позивач перебуває на обліку, його було проінформовано про право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності.

12. Позивач подав до Львівського обласного військового комісаріату документи для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності.

13. 27.01.2020 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення про відмову ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги (п. 14 Протоколу №9 засідання комісії від 27.01.2020).

14. Відмова мотивована тим, що згідно з п. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

15. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

16. Оскільки заявник звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги 19.12.2019, а інвалідність йому встановлена вперше 17.09.2015, він не має права на призначення одноразової грошової допомоги.

17. Згідно з п.4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності

18. Заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

19. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

20. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що законодавець пов`язує право особи на виплату одноразової грошової допомоги з датою, що зазначена у довідці МСЕК, і не позбавляє права особу отримати одноразову грошову допомогу на підставі довідки МСЕК, виданої при повторному огляді.

21. Одноразову грошову допомогу при встановленні інвалідності 17.09.2015 він не отримував, оскільки не знав про наявність у нього такого права. Водночас і стан його здоров`я після інсульту не дозволяв усвідомлювати та вчиняти будь-які дії щодо оформлення документів на отримання належної йому допомоги, про що свідчать виписки з медичних установ та довідки періодичних оглядів МСЕК, де він потребував постійного стороннього догляду.

22. Щодо посилань у рішенні на п.4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при відмові у призначенні одноразової грошової допомоги, то перша група інвалідності встановлена 17.09.2015, а при огляді 21.10.2019 вона не змінилася. Отже твердження про зміну групи інвалідності є безпідставними.

23. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Звертало увагу на те, що законом встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов`язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.

24. З моменту встановлення позивачу інвалідності І групи (17.09.2015) до подання позивачем заяв на призначення і виплату одноразової грошової допомоги (19.12.2019) минув трирічний термін, встановлений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він об`єктивно не мав можливості звернутися до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у визначений законом строк.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021, позов задоволено.

26. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що трирічний строк на звернення до відповідача про отримання допомоги позивач пропустив з поважних причин, оскільки переніс інсульт, що призвів до втрати організмом частини життєво необхідних функцій, а саме пам`яті, руху тощо.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

28. Скаржник зазначає про те, що ч. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Цей строк позивачем пропущено.

Отримання позивачем ішемічного інсульту (06.04.2015 під час проходження військової служби) і перебування позивача на лікуванні, не може братися до уваги, адже Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко передбачено термін, протягом якого особа, що має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, повинна звернутися для її отримання. Перебування на стаціонарному лікуванні позивача носило не тривалий характер, не охоплювало весь період з часу набуття права на звернення за одноразовою грошовою допомогою до його завершення, а тому не перешкоджало позивачу своєчасно звернутися з відповідною заявою до уповноваженого органу та реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги.

Позивач не надав суду доказів того, що він об`єктивно не мав можливості звернутися до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у визначений Законом строк через непереборні обставини, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

29. Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2021 відкрито касаційне провадження.

30. У відзиві позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

32. Ключовим питанням у цій справі є наявність правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із пропуском трирічного строку на звернення до уповноваженого органу.

33. Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

34. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

35. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

36. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

37. Частиною восьмою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

38. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

39. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», може бути реалізовано протягом трьох років з дня виникнення такого права.

40. Отже, законодавцем встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов`язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.

41. Встановлення обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

42. Застосування трирічного строку було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі № 161/69/17 та від 12.03.2019 у справі №760/18315/16-а Суд дійшов висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість у будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

43. Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20.06.2018 у справі № 553/1642/15-ц, від 29.08.2018 у справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.

44. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.

45. У справі, що розглядається суди встановили, що первинно І «Б» групу інвалідності позивачу встановлено 17.09.2015, а до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивач звернувся 19.12.2019, тобто позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги з суттєвим (16 місяців) пропуском трирічного строку з дня виникнення такого права. Вказаний строк, за загальним правилом, вважається преклюзивним і не підлягає поновленню, що свідчить про відсутність законодавчо передбачених умов для призначення та виплати позивачу одноразової допомоги.

46. Колегія суддів звертає увагу на те, що обставини справи свідчать про те, що позивач мав доглядальницю і упродовж трьох років міг реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги особисто або шляхом уповноваження представника.

47. Перебування на стаціонарному лікуванні позивача носило не тривалий характер, не охоплювало весь період з часу набуття права на звернення за одноразовою грошовою допомогою до його завершення, а тому не перешкоджало позивачу своєчасно звернутися з відповідною заявою до уповноваженого органу та реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги.

48. Наведені позивачем обставини, з якими погодилися суди, не свідчать про наявність виключного випадку, коли захист прав можливий без урахування спливу визначеного законом строку.

49. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

50. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

51. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

52. Рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/6620/20 скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб