Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2018 року у справі №826/1468/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №826/1468/17

адміністративне провадження №К/9901/35646/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиниринг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2017 (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (судді: Карпушова О.В. (головуючий), Епель О.В., Кобаль М.І.) у справі № 826/1468/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиниринг" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиниринг" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2017:

- № 0122615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на 39 361,00 грн;

- № 0132615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 25 935,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 20 748,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 5 187,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Товариством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються на припущеннях, натомість Товариство має в наявності всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства суди дійшли висновку, що операції між позивачем та контрагентом ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" не мали реального характеру, оскільки не підтверджені належними первинними документами, а надані позивачем документи, які містять недоліки в заповненні, в своїй сукупності не підтверджують фактичного їх здійснення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.12.2016 №224/26-15-14-07-01/39395692, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиниринг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентом ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що надані первинні документи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, за якими позивачем було сформовано об`єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит. Зокрема позивачем не було надано документи, які підтверджують переміщення товарно - матеріальних цінностей (товарно - транспортні накладні, подорожні листи), документів, які підтверджують право на отримання ТМЦ (довіреності), зберігання ТМЦ, а з наданих документів договорів поставки, видаткових та податкових накладних не вбачається за можливе встановити місце поставки (приймання), ПІБ осіб та їх посади, які передавали та приймали товар. В акті перевірки контролюючий орган також зазначав про відсутність у контрагента трудових та матеріальних ресурсів для проведення господарської діяльності.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" відбувались у межах договору купівлі - продажу, в підтвердження реальності здійснення якого, позивачем було надано копії документів: договір, специфікацію, прибуткову накладна, платіжне доручення на оплату 6 224,48 грн.

Також позивачем в підтвердження факту використання товару отриманого від ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку було надано копії документів, а саме, договір, специфікація, видаткова накладна, довіреність.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Товариство цитує норми матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи. В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі Товариством не вказано, в чому саме полягає порушення (неправильне застосування) судами норм матеріального права позивач в касаційній скарзі не наводить. Фактично Товариство просить переоцінить встановлені судами обставини справи.

9. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

10.3. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.4. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

16. При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

20. Розв`язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження належними первинними документами операцій з отримання ТМЦ (надані позивачем документи, які містять недоліки в заповненні, та в своїй сукупності не підтверджують фактичне проведення господарських операцій), а відповідно і неправомірність формування позивачем об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту за такими операціями, надали належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення) та дійшли обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати об`єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит за такими операціями, з огляду на наступне:

20.1. у наданій позивачем прибутковій накладній в графах "Здав" та "Прийняв" містяться підписи скріплені печаткою, водночас не зазначено даних осіб, які відповідні підписи вчинили, не вказано ПІБ та посад, тобто з прибуткової накладеної неможливо встановити осіб, які їх склали, крім того, Товариством не було надано і довіреності на отримання ТМЦ, з якої б вбачалось кого саме уповноважено на отримання товару;

20.2. позивачем не було надано первинні документи, оформлення яких передбачено умовами договору купівлі - продажу № 2 від 27.02.2015, укладеного з контрагентом ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп", зокрема таких як письмової заявки на поставку товару, рахунків - фактур (рахунків на оплату);

20.3. відсутні документи, які посвідчують факт транспортування товару від контрагента до позивача (товарно - транспортна накладна, подорожній лист);

20.4. щодо наданих позивачем документів на підтвердження факту використання товару отриманого від ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" у власній господарській діяльності, зокрема договору купівлі - продажу №1 від 05.01.2015, специфікації від 05.01.2015, відповідно до яких позивач поставляє ТОВ "Компанії "Енергомаш" ідентичний товар, що придбаний ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп", то суди попередніх інстанцій вказали, що з таких документів них не вбачається можливим встановити факт поставки саме за рахунок товару отриманого від ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп".

Поряд з цим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно специфікації №1 до договору купівлі - продажу, укладеного ТОВ "Компанії "Енергомаш", ціна товару, яка має бути поставлена відповідає ціні, яку позивач мав сплатити ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" за товар, тобто не вбачається в чому саме полягає економічна вигода позивача при здійсненні відповідних операцій. Крім того, як вбачається з договору, укладеного ТОВ "Компанії "Енергомаш", місцезнаходження вказаного контрагента є м.Краматорськ Донецької області, тоді як позивач знаходиться в місті Києві, відповідно товар мав бути поставлений до м. Краматорськ Донецької області, проте доказів переміщення товару позивачем також не надано. Також, з наданих позивачем документів вбачається, що передача товару від контрагента ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" позивачу, і подальша передача товару від позивача до контрагента ТОВ "Компанії "Енергомаш" проведена в один день, а саме 27.02.2015, що також ставить під сумнів реальність таких операцій з огляду на місцезнаходження суб`єктів господарювання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством було сформовано об`єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

22. Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності на підставі оцінених доказів, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів щодо неправомірного формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з контрагентом ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп". без належного документального підтвердження фактичного здійснення таких операцій.

23. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиниринг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиниринг" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі №826/1468/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду