ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2020 року

Київ

справа №823/1519/16

адміністративне провадження №К/9901/41320/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 (суддя Рідзель О.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (головуючий-суддя Желтобрюх І.Л., судді: Горяйнов А.М., Бєлова Л.В.) у справі №823/1519/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» до Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило:

- визнати неправомірними дії відповідача, в частині проведення перевірки взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» з Приватним підприємством «Віва Трейдінг» та Приватним підприємством «ІН КАР»;

- скасувати податкові-повідомлення рішення від 05.10.2016 №0001632200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 332058,00грн; №0001612200, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість в розмірі 83015,00грн; №0001642200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 269698,00грн; №0001652200, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток в розмірі 67425,00грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Амінус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вальмакор», Приватним підприємством «ТОП Трейдінг» здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведених господарських операцій між сторонами, чим спростовується висновок податкового органу щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» податкової дисципліни. Також позивачем окремо наголошено про протиправність дій податкового органу щодо проведення перевірки взаємовідносин з Приватним підприємством «Віва Трейдінг» та Приватним підприємством «ІН КАР», як такої, що проведена контролюючим органом з перевищенням повноважень та порушенням положень діючого законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.10.2016 №0001632200, №0001612200, №0001642200, № 0001652200. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходили з безпідставності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішення, оскільки належними первинними документами, складеними за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амінус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вальмакор», Приватним підприємством «ТОП Трейдінг» підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача.

В іншій частині позовних вимог, суди дійшли висновку, що під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача Звенигородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, а тому підстави для визнання неправомірними дій відповідача в частині проведення перевірки взаємовідносин позивача з Приватним підприємством «Віва Трейдінг» та Приватним підприємством «ІН КАР» відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Звенигородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області звернулася до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 у справі №823/1519/16, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на підставі статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статей 81, 82 Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.07.2016 про призначення перевірки у кримінальному провадженні №3201317000000044, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою та другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною першою та третьою статті 212 Кримінального кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 07.02.2013 по 31.12.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у деклараціях з податку на додану вартість у загальному розмірі 332058,00грн; пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 269698,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 13.09.2016 №91/23-12-14-014/38573760 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.10.2016 №0001632200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 332058,00грн; №0001612200, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 83015,00грн; №0001642200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 269698,00грн; №0001652200, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток у розмірі 67425,00грн.

Фактичною підставою для проведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» вказаних донарахувань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник податковий спір, став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом господарських операцій по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю «Амінус», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальмакор» та Приватного підприємства «ТОП Трейдінг» мінеральних добрив (аміак рідкий) та агрегату тракторного для внесення в ґрунт водного аміаку. Висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток, які підлягають нарахуванню та сплаті до бюджету за період, що перевірявся, ґрунтуються виключно на даних отриманих відповідачем за результатом аналізу податкової інформації вказаних контрагентів. На думку контролюючого органу, спірні операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» та його контрагентами є такими, які не спрямовані на настання реальних правових наслідків та зміну майнового стану сторін, що свідчить про їх безтоварність.

При оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.03.2015 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амінус» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу агрегата тракторного для внесення в ґрунт водного аміаку V-2.5м3 № 10, за умовами якого продавець продає і передає, а покупець купує і приймає агрегат тракторний для внесення в ґрунт водного аміаку V-2.5м3 у складі культиватор КРН-5.6Б, ємність V-2.5м3. У підтвердження фактичного проведення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем було надано копії первинних документів, зокрема, договір, видаткову накладну, акт приймання-передачі, товарно-транспортну накладну та платіжне доручення.

Також, у періоді, в якому проводилася перевірка позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вальмакор» (продавець) на підставі договору купівлі-продажу №41 від 16.10.2015, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця мінеральне добриво (аміак рідкий ГОСТ 6221-90) в кількості 10 тон. Крім того, між вказаними сторонами укладено додаткові угоди №1 від 30.10.2015 на купівлю аміаку рідкого ГОСТ 6221-90 в кількості 20 тон, №2 від 13.11.2015 на купівлю аміаку рідкого ГОСТ 6221-90 в кількості 11 тон та №3 від 20.11.2015 на купівлю аміаку рідкого ГОСТ 6221-90 в кількості 22 тони. Позивачем, у підтвердження фактичного проведення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом було надано копії первинних документів, які також були предметом розгляду під час перевірки, зокрема, договір, додаткові угоди до договору, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Крім цього, як доказ перевезення товару за вказаним договором, позивачем було надано договір про надання послуг №78 від 01.10.2015, відповідно до умов якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав позивачу послуги з перевезення безводного аміаку, виконання якого було оформлено товарно-транспортними накладними.

У періоді, в якому проводилася перевірка позивач (покупець) такаож мав господарські взаємовідносини з Приватним підприємством «ТОП Трейдінг» (продавець) на підставі договорів купівлі-продажу мінерального добрива (аміак рідкий ГОСТ 6221-90) №7 від 22.08.2013 про купівлю аміаку рідкого в кількості 29 тон, від 27.08.2013 №12 про купівлю аміаку рідкого в кількості 100 тон, від 16.10.2013 №25 про купівлю аміаку рідкого в кількості 12 тон, від 22.10.2013 №29 про купівлю аміаку рідкого в кількості 24 тони, від 24.10.2013 №33 про купівлю аміаку рідкого в кількості 26 тон, від 31.10.2013 №41 про купівлю аміаку рідкого в кількості 20 тон, від 15.11.2013 №53 про купівлю аміаку рідкого в кількості 20 тон, від 28.11.2013 №59 про купівлю аміаку рідкого в кількості 20 тон. Позивачем, у підтвердження фактичного проведення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом було надано копії первинних документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. На час розгляду справи наявність вказаних первинних документів відповідачем не заперечувалась.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги Звенигородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Амінус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вальмакор» та Приватним підприємством «ТОП Трейдінг» у зв`язку з відсутністю реального характеру проведених господарських операцій. Відповідач вважає, що судами, при постановленні рішень, безпідставно не було враховано доводи контролюючого органу щодо ненадання позивачем до перевірки прибутково-видаткових книг (журналів) обліку агрохімікатів, а також посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача основних засобів та трудових ресурсів необхідних для ведення такого роду діяльності, що в свою чергу ставить під сумнів реальність господарських операцій з позивачем. Також відповідач зазначає, надані позивачам до перевірки юридично дефекті первинні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні не містять уточненої адреси навантаження та розвантаження товару, не можуть бути належним доказом фактичного виконання договірних відносин з його контрагентами та бути підставою для формування даних податкового обліку. На думку податкового органу, в розглядуваному випадку мало місце документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення.

8. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки дослідженими судами в процесі розгляду справи належними первинними документами, які також були надані позивачем під час перевірки, підтверджено зміст господарських операцій, рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі таких взаємовідносин. Позивач вважає, що податковим органом не доведено наявність складу порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач просить касаційну скаргу Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Конституція України.

9.1. Стаття 129.

Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1 Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

10.3. Пункту 138.1 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

10.4. Пункту 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

10.5. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.6. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.7. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.8. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.9. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

16. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії), є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вказані документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність їх здійснення.

Зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит стосуються господарських операцій за участі контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амінус», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальмакор», Приватного підприємства «ТОП Трейдінг», та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання продукції на підставі договорів укладених з метою здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

22. На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з контрагентами, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» до матеріалів справи долучено платіжні доручення про перерахування коштів за товар, що свідчить про понесення позивачем витрат на його придбання.

23. Продукція придбана у вищевказаних контрагентів, була використана позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест».

24. Верховний Суд звертає увагу, що чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суди дійшли обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарської операції, її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Крім іншого, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктами господарювання, які на момент вчинення спірних правовідносин були зареєстровані платниками податку на додану вартість, не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в органах державної фіскальної служби а податковий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

25. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості посилань податкового органу, як на підставу правомірності прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, на дефекти форми та змісту товарно-транспортних накладних, оскільки транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. А тому, наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відчутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи та були досліджені судами.

У розглядуваному випадку, транспортування придбаного у контрагентів вантажу здійснювалося за рахунок постачальників товару та найманим перевізником (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ), що підтверджується відомостями з товарно-транспортних накладних, договорів поставки та послуг, актів виконаних робіт, які наявні в матеріалах справи та були досліджені судами. До того ж, про можливість здійснювати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 перевезення небезпечних вантажів, свідчить ліцензія серії АГ від 591591 від 11.10.2011 (термін дії необмежений), в якій зазначено, що ОСОБА_1 надано дозвіл на наступний вид робіт, а саме: внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Також, під час розгляду справи судами було досліджено лист регіонального сервісного центру в Черкаській області Міністерства внутрішніх справі України від 17.11.2016 №31/23/1-1873, відповідно до якого один із автомобілів, вказаних у товарно-транспортних накладних зареєстровано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а на інші транспортні засоби, якими здійснювалися перевезення, ОСОБА_1 отримував тимчасові реєстраційні талони на право користування, що свідчить про наявність у останнього фактичної можливості здійснювати перевезення вантажу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальмакор» до підприємства позивача.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що товарно-транспортні накладні не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

26. Не заслуговують на увагу і доводи податкового органу щодо ненадання позивачем до перевірки прибутково-видаткових книг (журналів) обліку агрохімікатів, оскільки факт наявності таких книг та належного їх ведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» під час розгляду справи відповідачем не заперечувався.

27. Верховний Суд також погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

28. Посилання контролюючого органу на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, також обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

29. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції з вищезазначеними контрагентами, за результатом проведення яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, у заперечні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

30. Відповідачем у свою чергу не наведено переконливих доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а вказані у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем показників податкового обліку за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Амінус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вальмакор» та Приватним підприємством «ТОП Трейдінг».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Переконливих доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

32. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

33. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при постановленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

35. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 у справі №823/1519/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду