ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №814/60/16

адміністративне провадження №К/9901/25432/18, №К/9901/25754/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

та касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у складі судді Марича Є.В.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у складі колегії суддів Романішина В.Л., Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.

у справі №814/60/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області

про зобов'язання надати висновок про відшкодування з Державного бюджету України податок на додану вартість та стягнення пені по бюджетній заборгованості в сумі 226 925,83 грн,

У С Т А Н О В И В :

В січні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Баштанський сирзавод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - податковий орган, перший відповідач у справі, правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - орган казначейської служби, другий відповідач у справі), в якому просило суд зобов'язати податковий орган надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства податок на додану вартість за деклараціями за квітень 2008 року в сумі 226 368 грн., червень 2008 року в сумі 90 826 грн., липень 2008 року в сумі 226 435 грн., серпень 2008 року в сумі 19 448 грн. та стягнути з Державного бюджету України через орган казначейської служби на користь Товариства пеню по бюджетній заборгованості в розмірі: за квітень 2008 року в сумі 75 605,65 грн., червень 2008 року в сумі 41 730,19 грн., липень 2008 року в сумі 105 487,69 грн., серпень 2008 року в сумі 4102,30 грн.

30 травня 2016 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеного без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи спірні судові рішення, висновувалися на встановленні у Товариства права на бюджетне відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, дотриманні всіх умов для такого відшкодування, врахували обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, та визнали протиправною бездіяльність першого відповідача щодо не вжиття заходів, передбачених підпунктом 7.7.8. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

20 жовтня 2016 року органом казначейської служби (другий відповідач у справі) подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити повністю.

20 жовтня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за скаргою другого відповідача, справа з суду першої інстанції не витребувана.

03 листопада 2016 року податковим органом (перший відповідач у справі) подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити повністю.

20 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за скаргою першого відповідача, справа з суду першої інстанції не витребувана.

19 лютого 2018 року матеріали касаційних скарг №К/9901/25432/18, №К/9901/25754/18 з Вищого адміністративного суду України передані до Верховного Суду.

Ухвалами Верховного Суду від 21 лютого 2018 року та від 22 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/25432/18, №К/9901/25754/18 прийняті до провадження, справа № 814/60/16 витребувана з суду першої інстанції.

07 березня 2018 року справа № 814/60/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

25 жовтня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про здійснення процесуального правонаступництва шляхом заміни першого відповідача у справі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, яке підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зверталося до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області із заявами від 21 травня 2008 року, 17 липня 2008 року, 20 серпня 2008 року та від 19 вересня 2008 року про повернення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за деклараціями з податку на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 243 783 грн, за червень 2008 року в сумі 90826 грн, за липень 2008 року в сумі 226 435 грн та за серпень 2008 року в сумі 19448 грн.

В липні 2008 року Державною податковою інспекцією у Баштанському районі проведено виїзну позапланову перевірку Товариства достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25 липня 2008 року №489/23-00446500, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332301/0 від 28 липня 2008 року про зменшення Товариством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року на 226 950 грн, яке постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року скасовано в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з квітень 2008 року на суму 226 368 грн. Вказана постанова набрала законної сили 19 вересня 2014 року.

В серпні 2008 року Державною податковою інспекцією у Баштанському районі проведено виїзну позапланову перевірку Товариства достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період червень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14 серпня 2008 року №530/1501-00446500, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0013481501/0 від 15 серпня 2008 року про зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2008 року на 90 826 грн, яке скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року (набрала законної сили 24 квітня 2013 року).

У вересні 2008 року Державною податковою інспекцією у Баштанському районі проведено невиїзну (камеральну) перевірку Товариства достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19 вересня 2008 року № 684/1501-00446500, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0013911501/0 від 22 вересня 2008 року, яким зменшено Товариству суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року на 226 435 грн, яке в подальшому скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року (набрала законної сили 18 квітня 2013 року).

В жовтні 2008 року Державною податковою інспекцією у Баштанському районі проведено невиїзну (камеральну) перевірку Товариства достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17 жовтня 2008 року №731/1501-00446500, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0014381501/0 від 29 жовтня 2008 року про зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008 року на 19448 грн, яке скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, (набрала законної сили 05 березня 2015 року).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій висновувалися на положеннях підпунктів 7.7.6, 7.7.8 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (діяли на час звернення платника податків до податкового органу з заявами про повернення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість), а також положеннях пунктів 200.13, 200.15, 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час завершення процедури судового розгляду справ щодо оскарження податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування), аналіз яких зумовив висновок про те, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій в межах спірних правовідносин має місце процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу, прийнятих за результатом перевірки заявлених платником податків сум до бюджетного відшкодування, а відтак після завершення судових процедур, податковий орган був зобов'язаний протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Проте, цих дій податковим органом здійснено не було, що встановлено судами попередніх інстанцій та зумовило висновок про протиправну бездіяльність першого відповідача.

На підставі отриманого висновку податкового органу орган Державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що незважаючи на набрання законної сили судовими рішеннями, якими підтверджено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, податковим органом не вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо його повернення платнику податків.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи правильно застосовані положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відтак, протиправність податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування, заявлених за квітень 2008 року, за червень 2008 року, за липень 2008 року та за серпень 2008 року, визнана судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що неподання контролюючим органом після закінчення судових процедур до органів Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення, у зв'язку з цим, заборгованості бюджету з податку на додану вартість, обумовило набуття платником податку права на пред'явлення вимоги про стягнення пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, за якою суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачами у касаційних скаргах не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційні скарги відповідачів залишаються без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі №814/60/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер