Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.10.2018 року у справі №826/14916/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 грудня 2018 року

справа №826/14916/17

адміністративне провадження №К/9901/64306/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Ханової Р.Ф.,

суддів Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року у складі судді Кармазіна О.А. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у складі суддів Чаку Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. у справі №826/14916/17 за позовом Головного управління ДФС у місті Києві до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення заборгованості 10 260 053,80 грн,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року Головне управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (далі - Товариство, відповідач у справі) про стягнення заборгованості в розмірі 10 260 053,80 грн.

03 квітня 2018 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, провадження в адміністративній справі № 826/14916/17 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення у справі висновувалися на аналізі положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII), врахували те, що заявлені вимоги виникли після порушення справи про банкрутство, а тому є вимогами поточного кредитора, встановили відсутність спору боржника щодо визначення податкових зобов'язань, дійшли до висновку, що позовні вимоги, заявлені у справі що розглядається не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу на ці судові рішення, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права при ухваленні рішень, просить їх скасувати та направити справу до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на положення пункту 87.10 статті 87, пункту 95.3 статті 95, статті 102 Податкового кодексу України, статей 3, 10, 19, 23 Закону № 2343-XII, пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, аналізуючи які позивач приходить до висновку про те, що стосовно стягнення податкового боргу, який утворився після відкриття провадження про банкрутство та введення мораторію, підлягає застосуванню процедура, визначена приписами Податкового кодексу України.

14 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу № 826/14916/17 витребувано з суду першої інстанції.

22 листопада 2018 року справа № 826/14916/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю відзиву на касаційну скаргу позивача не надано, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та є платником податків.

Згідно інформаційної довідки від 22 вересня 2017 року № 14842/9/26-15-17-02-31, станом на 19 липня 2017 року за позивачем обліковується податковий борг, що виник починаючи з 30 березня 2017 року, а саме: податок на нерухоме майно - 47 902,80 грн., податок на додану вартість - 1 043 289,00 грн., рентна плата за спеціальне використання води - 181,35 грн., земельний податок - 122 688,12 грн., надходження від викидів - 8 204,84 грн., надходження від розміщення відходів 821,48 грн., орендна плата - 9 036 966,21, що в сумі становить10 260 053,80 грн.

Спірна сума виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань, згідно податкової звітності, але не сплачених у визначеному законом порядку, тобто зазначена заборгованість є безспірною.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 08 лютого 2017 року порушено провадження у справі № 910/24323/16 про визнання Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» банкрутом.

Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою від 02 серпня 2017 року про визнання кредитором у справі №910/24323/16 з грошовими вимогами в сумі 15 308,31 грн., які складаються із податкової заборгованості із земельного податку. Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою від 14 березня 2017 року про визнання кредитором по справі №910/24323/16 з грошовими вимогами в сумі 153 119 016,34 грн.

Судом апеляційної інстанції зауважено, що наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою від 22 вересня 2017 року №14842/9/26-15-17-02-31 підтверджується факт того, що податковий борг який обліковується за відповідачем виник починаючи з 30 березня 2017 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство Податкового акціонерного товариства «Мостобуд».

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Суд зазначає наступне.

За положеннями пункту 1.3. статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання зокрема погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною четвертою статті 10 Закону № 2343-XII передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною п'ятою статті 19 Закону № 2343-XII встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом) господарським судам підвідомчі, зокрема справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Пунктом 5 частиною другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Аналіз наведених положень дає підстави здійснити висновок, що спори про стягнення податкового боргу, який виник після порушення справи про банкрутство та є поточною заборгованістю, а податковий орган відповідно поточним кредитором (що встановлено судовими інстанціями та не заперечується сторонами), не охоплюється дією мораторію в рамках порушеної справи про банкрутство, а відтак на цей борг не поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про непідвідомчість зазначеного спору адміністративним судам є помилковими та не ґрунтуються на правильному застосуванні норм права.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі №826/14916/17 скасувати.

Справу №826/14916/17 направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер