Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа №819/2389/15

адміністративне провадження №К/9901/12116/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 819/2389/15

за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді: Гуляк В.В.,Коваль Р.Й.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанови державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції № 46984590 від 02.04.2015 року «Про стягнення з боржника виконавчого збору».

2. Позовна заява мотивована тим, що оскаржувана постанова винесена із порушенням статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем не вчинено жодних дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, а саме по собі невиконання позивачем у встановлений строк судового рішення не є безумовною підставою для стягнення виконавчого збору.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року позов задоволено. Постанову державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції № 46984590 від 02.04.2015 року «Про стягнення з боржника виконавчого збору» скасовано.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржувана постанова винесена лише у зв'язку з тим, що сплинув строк добровільного виконання рішення суду, при цьому відповідач в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення, відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», не вчиняв взагалі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що підставою для стягнення виконавчого збору є саме невиконання боржником виконавчого документа у строк, встановлений для самостійного його виконання, а тому оскаржувана постанова державного виконавця є такою, що прийнята у відповідності до чинного законодавства і підстави для її скасування - відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга аргументована тим, що позивачем було у добровільному порядку виконано рішення суду, про що свідчить заява стягувача від 03.07.3015 року, а тому, враховуючи, що державним виконавцем не було вчинено будь-яких фактичних дій, спрямованих на примусове виконання рішення, відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року.

10. Верховний Суд ухвалою від 3 жовтня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

11. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. 23.03.2015 року на адресу Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції надійшла заява ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 607/7887/14-ц Тернопільського міськрайонного суду від 08 грудня 2009 р.

13. Постановою державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 26.03.2015 р. відкрито виконавче провадження і надано строк до 01.04.2015 р. для добровільного виконання рішення суду.

14. Вищезазначена постанова 26.03.2015 р. направлена ОСОБА_1 рекомендованим листом.

15. Зважаючи на те, що в установлений строк позивач не виконав у добровільному порядку рішення суду, державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову № 46984590 від 02.04.2015 року «Про стягнення з боржника виконавчого збору».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Конституція України.

16.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Кодекс адміністративного судочинства України.

17.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV

18.1. Стаття 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

18.2. Стаття 12. Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

18.3. Стаття 25. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

18.4. Стаття 27. У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

18.5. Стаття 28. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

18.6. Частина 1 статті 31. Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

19. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

19.1. Підпункт 3.7.1 пункту 3.7 розділу III. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

22. Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

23. Аналіз статей 25, 27, 28, 31 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що виконавче провадження розпочинається з моменту винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

24. У такій постанові боржника повідомляється про необхідність виконання рішення суду та надається строк для його добровільного виконання.

25. Законом передбачено, що така постанова надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

26. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження ним не була отримана, оскільки він не проживає за адресою, на яку надсилалось рекомендоване повідомлення. Вищевказане, на думку касатора, свідчить про неналежне виконання відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині повідомлення його, як боржника, про відкриття виконавчого провадження та, в свою чергу, є підставою для визнання незаконною і скасування постанови про накладення штрафу за невиконання ним рішення суду у добровільному порядку.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» до обов'язків сторін виконавчого провадження, серед іншого, належать письмове повідомлення державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження.

Відповідно, доводи касатора про те, що державним виконавцем не було належним чином виконано свій обов'язок щодо вжиття заходів, спрямованих на встановлення місця проживання позивача, що унеможливило добровільне виконання ним рішення суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки саме на боржника закон покладає обов'язок щодо повідомлення державного виконавця про зміну місця свого проживання.

Крім того, статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник вважається повідомленим належним чином про відкриття виконавчого провадження з моменту направлення йому такого листа на адресу, зазначену у виконавчому документі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлена йому на адресу: АДРЕСА_1. Саме ця адреса зазначена у виконавчому листі від 08.12.2009 року №607/7887/14-ц, що є виконавчим документом по даній справі у розумінні статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» .

Отже, зважаючи на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена державним виконавцем рекомендованим листом із повідомленням на адресу, зазначену у виконавчому документі, то, відповідно до статті 31 вищезазначеного Закону, позивач вважався повідомленим про відкриття виконавчого провадження з 26.03.2015 року, тобто, з моменту такого направлення. Саме з цього моменту розпочинається відлік строку на добровільне виконання рішення суду.

Крім того, факт належного ознайомлення позивача із постановою про відкриття виконавчого провадження підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою про відстеження пересилання поштових повідомлень та заявами представника позивача ОСОБА_3 про поновлення строку на добровільне виконання рішення суду та про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження (а.с. 40-45).

27. Добровільне виконання боржником судового рішення у строк, встановлений статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для звільнення його від сплати виконавчого збору та інших витрат , пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Дана норма спрямована на стимулювання добровільного виконання рішень суду та підвищення ефективності виконавчого провадження.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, в свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме - стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження.

При цьому Закон не ставить можливість застосування таких санкцій у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Зважаючи на те, що рішення суду позивачем виконане поза межами встановленого статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» строку, про що свідчить заява стягувача від 03.07.3015 року, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що постанова державного виконавця №46984590 від 02.04.2015 року «Про стягнення з боржника виконавчого збору» винесена на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та відповідає йому, а тому підстав для її скасування немає.

28. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

30. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

31. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх