ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 вересня 2018 року

справа №813/2018/17

адміністративне провадження №К/9901/52999/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у складі головуючого судді Ланкевича А.З. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2018 року у складі колегії суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., Шинкар Т.І. у справі № 813/2018/17 за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» про застосування арешту коштів на рахунках,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» (далі - Товариство, платник податків, відповідач у справі), яким просив застосувати арешт коштів на рахунках платника податків, мотивуючи позов наявністю підстави для його застосування, передбаченої підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, оскільки відповідач відмовив посадовим особам позивача у допуску до проведення перевірки.

21 березня 2018 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися на наявності законних підстав у платника податків для не допуску посадових осіб позивача до перевірки, оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року №813/1959/17, яка набрала законної сили, встановлено безпідставність наказу про проведення перевірки відповідача від 25 травня 2017 року №1147.

У червні 2018 року податковим органом подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року відкрито касаційне провадження по справі №813/1959/17 (щодо скасування наказу), та вказує на наявність обставин, які свідчить про незаконність судових рішень, прийнятих у справі №813/1959/17, зокрема наявність ухвали Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2017 року, якою скасовано постанову прокурора Харківської міської прокуратури № 1 Хірного В.О. від 20 лютого 2017 року про закриття кримінального провадження від 01 березня 2016 року №42016221090000055, матеріали кримінального провадження направлено прокурору для організації досудового розслідування.

27 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення позивачем недоліків касаційної скарги на виконання ухвали суду від 13 червня 2018 року, справа № 813/2018/17 витребувана з Львівського окружного адміністративного суду.

14 серпня 2018 року справа № 813/2018/17 надійшла до Верховного Суду.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судових рішень та вирішення справи по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 18 листопада 2016 року відповідач, на виконання ухвали про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова Ольховського С.Б. у справі №642/1365/16-к (пр.№1 в/642/308/16) від 26 жовтня 2016 року, керуючись підпунктом 20.1.1 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, та з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» (ЄДРПОУ 19170443) з питань дотримання податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями за 2015-2016 роки щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин, видав наказ №334 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник».

Наказ від 18 листопада 2016 року №334 оскаржений Підприємством в судовому порядку, за результатами якого в задоволенні позову платнику податків відмовлено (справа №813/4107/16).

Враховуючи зазначені обставини, доповідну записку заступника начальника управління-начальника відділу аудиту Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_2 та з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства, що призначена наказом податкового органу від 18 листопада 2016 року №334, податковий орган видав наказ від 25 травня 2017 року №1147, яким вніс зміни до наказу №334, визначивши інші строки проведення перевірки платника податків.

26 травня 2017 року, на виконання наказу від 25 травня 2017 року №334 та відповідно до направлень на перевірку, посадовими особами податкового органу здійснено вихід за юридичною адресою Підприємства з метою проведення перевірки.

Директор Підприємства ОСОБА_3, ознайомившись з наказом та направленнями на перевірку, відмовив посадовим особам контролюючого органу в допуску до перевірки з причин відсутності правових підстав для її проведення, що обумовило складення посадовими особами позивача акту від 26 травня 2017 року №132/28-10-48-17/19170443 про відмову у допуску до проведення перевірки, копію якого вручено директору підприємства.

Здійснюючи касаційний перегляд справи, Суд погоджується із результатом розгляду справи, однак вважає мотиви відмови, зазначених у судових рішеннях, помилковими.

При вирішенні спору Суд застосовує положення Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 568, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1839/24371 (підлягає застосуванню до 15 вересня 2017 року, далі - Порядок № 568)

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Аналогічні положення утримує пункт 2.3. розділу ІІ Порядку № 568.

Звертаючись до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках, податковий орган підставою його застосування визначив підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що ця підстава визначена для застосування адміністративного арешту майна платника податків, який застосовується рішенням керівника контролюючого органу.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

На користь такого висновку також свідчить пункту 7.3. розділу VII Порядку № 568, який встановлює, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відтак, системний аналіз норм Податкового кодексу України та Порядку № 568 щодо особливостей застосування арешту коштів на рахунку платника податків дає підстави для висновку, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна податковим органом.

Більш того, до повноважень податкового органу законодавець відніс право цього суб'єкта владних повноважень звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.33 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, свідчить про те, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Звертаючись до суду з позовом, податковий орган єдиною підставою застосування арешту коштів на рахунках платника податку визначив положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (не допуск до перевірки), яка взагалі є підставою лише для застосування адміністративного арешту майна. Жодних інших підстав (наявність боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів) податковим органом не заявлено та не доводиться.

Враховуючи визначене, Суд дійшов висновку, що спір по суті вирішений правильно, але з урахуванням мотивів наведених цією постановою.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно вирішили справу, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2018 року у справі № 813/2018/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер