ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа №316/467/16-а

адміністративне провадження №К/9901/42843/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (колегія у складі суддів Прокопчука Т.С., Сафронової С.В., Шлай А.В.)

у справі №316/467/16-а

за позовом ОСОБА_1

до виконуючого обов`язки начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Боєва Костянтина Юрійовича

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконуючого обов`язки начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Боєва К.Ю.

2. У позові просив:

- поновити строк оскарження постанови відповідача від 11.03.2016 №000026 про накладення штрафних санкцій;

- визнати протиправною та скасувати зазначену постанову виконуючого обов`язки начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Боєва К.Ю. , якого його зобов`язано сплатити у 15-ти денний строк штраф у розмірі 240 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 4 080,00 грн.

3. Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 01.06.2016 позов задоволено.

4. З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, яке подало апеляційну скаргу. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 01.06.2016 скасовано, ухвалено нову постанову; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; стягнено з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 606,32 грн.

5. ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. Просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 та залишити в силі постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 01.06.2016.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2017 відкрито касаційне провадження. Справа не розглядалася.

7. У зв`язку із припиненням діяльності Вищого адміністративного суду України справу було передано на розгляд до Верховного Суду.

8. Відповідачем подано заперечення, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. 29.02.2016 Держспоживінспекцією у Запорізькій області проведено позапланову виїзну перевірку характеристик продукції Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 магазину дрібної побутової техніки «Best», розташованого на вул. Козацька, 16в у м. Енергодарі Запорізької області, складено акт №00093.

10. За результатами перевірки виявлено порушення Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 №1149, Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №785, що полягає у не нанесенні національного знаку відповідності на товарі фен марки Magio, модель MG-154, виробник Монтенчі ЛТД КМР, постачальник ТОВ «Фірма Укргранд».

11. 11.03.2016 відповідач склав протокол про порушення вимог статті 44 Закону України від 02.12.2010 №2735-VI «Про Державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі - Закон №2735-VI), статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції », яким встановлено факт розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам.

12. Цього ж дня відповідачем винесено постанову про накладення штрафних санкцій №00002, якою зобов`язано ФО-П ОСОБА_1 сплати у 15-денний строк штраф у розмірі 240 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 4 080,00 грн.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постанова про накладення штрафних санкцій не містить обставин скоєння правопорушення та обґрунтування розрахунку штрафу.

14. Під час перевірки відповідачем не з`ясовано наявність у позивача супровідної документації, що додається до товару, не досліджено зміст етикеток, індивідуальної упаковки та маркування товарів, на яким може знаходитися необхідна інформації про товар.

15. Інспекцією перевірявся товар, виставлений на вітрину, призначений для попереднього візуального ознайомлення, що не призначався для продажу, був розпакований, а інформації з маркування перенесена на дублікат товарного ярлика; всі товари, що підлягають обов`язковій сертифікації та реалізуються в магазинах позивача сертифіковані.

16. При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем не було досліджено договір № 0202/16 про довгострокові поставки, який ним було укладено 04.01.2016 з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , видаткову накладну від 26.02.2016 №03/16 та накладну на повернення від покупця від 04.03.2016 №1.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області перевірявся товар, який не призначався для продажу, у порушення частини другої статті 279 КУпАП не досліджувалося надані позивачем договір про дострокові поставки, видаткову накладну, накладну на повернення товару. Відповідачем у порушення статті 245 КУпАП проведено формальний розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

18. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції. Цей суд дійшов висновку, що позивачем як суб`єктом господарювання у порушення пунктів 10, 14 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Міністерством економіки України від 19.04.2007 №104, не проводилося перевірки наявності маркувальних знаків на фені марки Magio, модель MG-154, зокрема, знаку відповідності технічним регламентам, здійснено розміщення цього товару у торгівельному залі, що не виключає факту розповсюдження позивачем неналежної продукції, та не спростовує правомірність застосування відповідачем до позивача штрафних санкції відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 Закону №2735-VI.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Позивач у касаційній скарзі звертає увагу на такі порушення норм процесуального права:

А) судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 185 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017): відкрито провадження та розглянуто справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, яке не приймало участі у розгляді справи у суді першої інстанції та не набуло процесуального статусу і прав сторони у справі;

Б) у порушення статті 186 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) судом апеляційної інстанції відкрито провадження за апеляційною скаргою, поданою з пропуском процесуального строку, на судове рішення, яке набрало законної сили, чим порушено принцип правової визначеності, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року;

В) суди не вирішували питання щодо дій Головного управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області. Належним відповідачем є виконуючий обов`язки начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Боєв К.Ю.;

Г) в порушення частини першої статті 195 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги, у якій Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області просило направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову;

Д) мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції не містить повного встановлення обставин скоєння правопорушення; судом не досліджено та надано оцінки доказам у справі;

Е) судом апеляційної інстанції не витребувано у відповідача за його клопотанням інформацію про дату отримання постанови Енергодарського міського суду Запорізької області;

Є) посилаючись на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.01.2009 у справі №К-24128/07, позивач зазначає, що відповідач мав надати докази на підтвердження факту продажу товару.

20. Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що:

А) Інспекцію з питань захисту прав споживачів на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №260-р «Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» приєднано до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області;

Б) судом першої інстанції не було залучено до участі справи правонаступника відповідача, ухвалено судове рішення, що впливає на права та обов`язки Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області;

В) у резолютивній частині судового рішення першої інстанції зазначено «ухвала оскарженню не підлягає», що є неконституційним;

Г) за адресою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області та Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області не надходило постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 01.06.2016, про ухвалення цього судового рішення Держпродспоживслужба довідалася при оскарженні в апеляційному порядку ухвали Енергодарського міського суду Запорізької області від 27.04.2016, з отриманого із суду листа про направлення апеляційної скарги на постанову суду від 01.06.2016, а з текстом цієї постанови Держпродспоживслужба ознайомилася 13.10.2016 у Єдиному державному реєстрі судових рішень;

Д) оскаржувана постанова про накладення штрафних санкцій прийнята у межах та підставі закону, підприємець ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце, не з`явився на розгляд справи про адміністративне правопорушення, постанову про накладення штрафних санкцій позивачу направлялося поштою.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд оцінив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2012 №2735-ІV (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №2735-ІV) передбачено, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

23. Пунктом 7 Розділу 1 «Загальні положення» Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 №104 (далі - Правила №104), передбачено, що суб`єкт господарювання повинен реалізовувати непродовольчі товари, які підлягають обов`язковій сертифікації, за наявності в документах на товари реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.

24. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону №2735-ІV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі: розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п`ятдесяти до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

25. Підприємця ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №785, та Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 №1149.

26. Пунктами 27 та 28 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 №1149, передбачено, що розповсюджувачі під час надання електрообладнання на ринку діють з належною увагою стосовно вимог цього Технічного регламенту.

Перед наданням електрообладнання на ринку розповсюджувачі перевіряють, що на таке електрообладнання нанесено знак відповідності технічним регламентам, воно супроводжується необхідними документами, а також інструкціями та інформацією про безпечність, складеними згідно з вимогами закону про порядок застосування мов, а також що виробник та імпортер виконали вимоги, визначені відповідно у пунктах 11, 12 і 20 цього Технічного регламенту.

27. Відповідно до пункту 19 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2009 №785 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2012 №631), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними згідно з правилами застосування національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1599.

28. Сторони не оспорювали ту обставину, що фен марки Magio, модель MG-154 підлягав сертифікації з нанесенням на продукцію знака відповідності технічним регламентам.

29. Під час перевірки характеристик продукції підприємця ОСОБА_1 Інспекцією встановлено відсутність на зазначеному товарі, розміщеному на вітрині торговельного (демонстраційного) залу у розпакованому вигляді, знаку відповідності технічним регламентам.

30. Пунктом 14 Розділу 1 «Загальні положення» Порядку №104 передбачено, що у торговельному (демонстраційному) залі мають бути виставлені наявні в суб`єкта господарювання товари або їх зразки в повному асортименті.

Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.

31. Таким чином, на момент розміщення товару у торговельному (демонстраційному) залі такий товар повинен мати відповідне маркування, або ж інформація з маркування на дублікат товарного ярлика, та нанесення на електрообладнання знаку відповідності технічним регламентам.

32. За викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного по суті висновку про відсутність підстав для скасування постанови Держспоживінспекції від 11.03.2016 №000026 про притягнення підприємця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності .

33. Між тим, вживання у рішенні суду апеляційної інстанції словосполучень «<…> щодо розміщення його у торговельному (демонстраційному) залі <…> не виключає факту розповсюдження позивачем неналежної продукції» є некоректним, оскільки диспозиція п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону №2735-ІV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає для констатації складу такого правопорушення встановлення факту розповсюдження, чим є виставлення товару у торговельному (демонстраційному) залі.

34. Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що відповідач повинен був підтвердити продаж товару. Поняття «розповсюдження» та «продаж» товару не є тотожним. Розповсюдженням товару, зокрема, є його розміщення у торговельному (демонстраційному) залі, що саме й є предметом державного ринкового нагляду і контролю у розрізі дотримання суб`єктом господарювання вимог технічних регламентів щодо маркування та нанесення на електрообладнання знаку відповідності. Під час перевірки наявності національного знаку відповідності на електрообладнанні встановлення факту продажу товару не вимагається.

35. Посилання у касаційній скарзі на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.01.2009 у справі №К-24128/07, яка не має преюдиційне значення, не є релевантним, оскільки стосувалася інших фактичних обставин, а саме, притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

36. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, зазначені у пункті 19-А, оскільки на момент подання апеляційної скарги (вересень 2016 року) Держпродспоживслужба відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №260-р «Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» здійснює функції і повноваження Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.

37. Щодо порушення судом апеляційної інстанції статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та статті 186 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), доводи касаційної скарги, що містяться у пунктах 19-Б та 19-Е , також підлягають відхиленню, оскільки питання відкриття апеляційного провадження належало до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції, яким вирішувалося заявлене Держпродспоживслужбою клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

38. Довід, що міститься у пункті 19-В, є неприйнятним, оскільки у випадку оскарження до суду прийнятих за результатами перевірки рішень Держспоживінспекції, правонаступником якого є Держпродспоживслужба, виконуючий обов`язки начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Боєв К.Ю. не може вважатися самостійним суб`єктом владних повноважень, оскільки як посадова особа діє лише від імені державного органу.

39. Покликання у касаційної скарги на вихід судом за межі вимог апеляційної скарги (пункт 19-Г), є безпідставним, оскільки реалізація судом апеляційної інстанції прав за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову чи ухвалу суду першої інстанції не може обмежуватися лише вимогами апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи (частина перша статті 195 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017); аналогічні за змістом положення містяться у статті 308 КАС України).

40. Довід касаційної скарги, зазначений у пункті 19-Д, зводиться до оцінки обставин справи, що виходить за межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 341 КАС України.

41. Разом з тим, Суд доходить до висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання розподілу судових витрат.

42. Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

43. Отже, суб`єкту владних повноважень, на користь якого ухвалено судове рішення, можуть відшкодуватися лише витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

44. Подібне положення містить у ч. 2 ст. 139 КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017

45. За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області та відмовив у задоволенні позову. Тобто, ухвалив судове рішення на користь суб`єкта владних повноважень.

46. Зважаючи на це, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України у редакції, чинній до 08.02.2020, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

48. За викладених обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного суду від 23.02.2017 у частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат зі сплати судового збору підлягає скасуванню. У іншій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області витрат зі сплати судового збору у розмірі 606,32 грн, скасувати.

3. У іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб