ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

справа № 2а-457/08/1570

касаційне провадження № К/9901/27187/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального ГУ ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 (суддя Cтефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (головуючий суддя - Кравченко К.В., судді - Лук`янчук О.В, Градовський Ю.М.) у справі за позовом Державного підприємства "Куліндоровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального ГУ ДФС, треті особи: Комінтернівська селищна рада Одеської області, Одеська міська рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Управління Держземагенства у місті Одесі Одеської області, управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області, Комінтернівська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області, Одеська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Куліндоровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального ГУ Міндоходів (далі - СДПІ, відповідач, контролюючий орган), треті особи: Комінтернівська селищна рада Одеської області (далі - селищна рада), Одеська міська рада (далі - міська рада), Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - Держгеокадастр), Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області (далі - Держземагенство), Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція), Одеська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру» (далі - Земельний кадастр), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2007 №0000291620/0, від 15.08.2007 №0000291620/1, від 17.09.2007 №0000291620/2.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що керуючись Законом України «Про плату за землю», та на підставі даних державного земельного кадастру, до 01.02.2006 платник подав розрахунок земельного податку на 2006 рік до ДПІ у Комінтернівському районі та своєчасно і в повному обсязі сплачував його до бюджету, тому висновки контролюючого роргану про недоплату земельного податку, зроблені на підставі статистичних даних, є безпідставними і не відповідають дійсності.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 18.08.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 17.09.2007 №0000291620/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач протиправно самостійно визначив належність земельної ділянки та самостійно обрав розмір земельного податку, що стало підставою для необґрунтованого нарахування спірної суми податкового зобов`язання.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, СДПІ подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: положень Закону України «Про плату за землю», статей 11 159 КАС України, просить скасувати судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про неврахування судами, що підставою для визначення платнику земельного податку є ненадання позивачем до СДПІ податкового розрахунку земельного податку за 2006 рік.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.01.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 03.07.2023 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 04.07.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки зазначені вимоги не є предметом касаційного оскарження.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Підприємством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт від 04.06.2007 №488/16-20/05519327/6 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 17 Закону України «Про плату за землю», що призвело до несплати земельного податку за період 01.09.2006 по 31.12.2006 у сумі 42105,32 грн.

На підставі висновків акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.06.2007 №0000291620/0, від 15.08.2007 №0000291620/1, від 17.09.2007 №0000291620/2, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 63157,98 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 42105,32 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21052,66 грн.

Судами також установлено, що на запит податкового органу від 15.05.2006 №2419/10/13-3.2/354 Міським управлінням земельних ресурсів листом від 30.05.2006 №851-ДР (вх. № 406/9 від 26.06.2006) повідомлено, що згідно Державної статистичної звітності форми № 6-ЗЕМ станом на 01.01.2006 земельна ділянка за адресою: Куліндорівський промвузол знаходиться в адміністративно-територіальних межах міста Одеси.

На запит від 30.05.2006 №3246/9/13-31.2/569 отримано відповідь від Одеської міської ради від 21.07.2006 №02-05/939-04, відповідно до якої позивач знаходиться у межах міста Одеси.

Одеським обласним управлінням земельних ресурсів Держкомзему України повідомлено 15.09.2006 (вихідний № 2-6-05/0103 від 11.09.2006), що згідно наданої інформації Одеського міського управління земельних ресурсів та Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів земельна ділянка, якою користується ДП «Куліндорівський КХП», згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми № 6-ЗЕМ «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» станом на 01.01.2006 виключена із земель Комінтернівського району та включена до меж міста Одеси.

30.01.2006 позивач надав податковий розрахунок земельного податку до ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області на 2006 рік, відповідно до якого загальна сума земельного податку на 2006 рік, яка підлягає сплаті, за даними платника складає 7258,78 грн та відповідно цього розрахунку земельний податок сплачувався позивачем до ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області.

Відповідно до листа платника від 20.01.2006 №46, адресованого до СДПІ, адміністрація підприємства доводить до відома, що відповідно до листа Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів № 13-02-14 від 20.01.2006 земельна ділянка, якою користується позивач, згідно річної статистичної звітності форми № 6-ЗЕМ станом на 01.01.2006 входить у межі Комінтернівського району Одеської області та у зв`язку з цим, починаючи з 01.01.2006 земельний податок підприємство буде сплачувати до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачами оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній скаржниками частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями статті 13 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначено, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов`язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов`язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами статті 17 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податкове зобов`язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов`язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Таким чином, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати. Податкове зобов`язання по земельному податку визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗК України).

За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

Таким чином, незалежно від оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, юридична особа, яка є - власником будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачує земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини).

Відтак, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Підприємства, як його власника, виник обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані відповідні об`єкти нерухомості.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно державного акту на право постійного користування землею від 17.10.2003 серії II-Од №000010 Підприємству надано у постійне користування 17,049 га землі для експлуатації та обслуговування комбінату хлібопродуктів.

Платником 30.01.2006 надано до контролюючого органу податковий розрахунок земельного податку на 2006 рік, відповідно до якого загальна сума земельного податку на 2006 рік, яка підлягає сплаті, за даними платника складає 7258,78 грн, відповідно до вказаного розрахунку земельний податок сплачувався позивачем до ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області.

Відповідно до листа Підприємства від 20.01.2006 року №46, направленого на адресу СДПІ, Підприємство доводить до відома контролюючого органу, що відповідно до листа Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів від 20.01.2006 №13-02-14 земельна ділянка, якою користується позивач, згідно річної статистичної звітності форми № 6-ЗЕМ станом на 01.01.2006 входить в межі Комінтернівського району Одеської області та у зв`язку з цим, починаючи з 01.01.2006 земельний податок Підприємство буде сплачувати до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області.

Вищезазначена земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні позивача на підставі відповідного державного акту, який видано Підприємству Комінтернівською РДА згідно з рішенням від 07.10.2003 №755, тобто станом на момент отримання правовстановлюючого документу дана ділянка належала до земель Комінтернівського району Одеської області.

В свою чергу, між суб`єктами владних повноважень міста Одеси та Комінтернівського району Одеської області наявний спір щодо належності певних земель Комінтернівського району Одеської області до міста Одеси, оскільки Постановою Верховної Ради України «Про зміну меж міста Одеси Одеської області» від 07.02.2002 №3064-III включено до меж міста Одеси, зокрема, й певну кількість земель Комінтернівського району Одеської області, до якої входить й земельна ділянка позивача, проте відсутній державний акт про право власності на землю.

За даними Публічної кадастрової карти України, станом на липень 2016 року, спірна земельна ділянка позивача за кадастровим номером 5122782600:00:001:00008 належить до земель саме Комінтернівського району Одеської області, а не міста Одеси, що підтверджено відповідним Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.07.2016, наявним в матеріалах справи.

З метою правильного визначення своїх грошових зобов`язань зі сплати земельного податку у 2006 році, позивачем було направлено численні запити до відповідних суб`єктів владних повноважень, зокрема, й до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, яким надано відповіді від 20.07.2005 №3673/10/15, від 15.08.2005 №4256/10/15, у яких вказано, що земельна ділянка позивача належить до земель саме Комінтернівського району. Позивачу також направлено попередження від Красносільської сільської ради, у якому вказано про необхідність сплати податку до Комінтернівського району, повідомлення від Комінтернівської РДА з аналогічним змістом та листи від Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів, у яких прямо вказано про приналежність даної земельної ділянки до Комінтернівського району.

Враховуючи наведені відповіді державних органів та з урахуванням державного акту на право постійного користування землею, Підприємством було встановлено належність своєї земельної ділянки до земель Комінтернівського району Одеської області, а тому ставка земельного податку у спірному періоді (розмір нормативної грошової оцінки) було розраховано за даними Комінтернівського району, а сам податок, у розмірі 4839,20 грн, сплачено до ДПІ у Комінтернівському районі, що підтверджено відповідними платіжними документами, правильність розрахунку та сплату якого також підтверджено представником Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Вищевказаними нормами земельного законодавства прямо передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а відтак при наявності державного акту від Комінтернівської РДА та відповіді від Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів - у спірному періоді підприємством правомірно сплачено суми земельного податку саме до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 17.09.2007 №0000291620/2.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній судами частині.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального ГУ ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк