ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 815/4658/16

касаційне провадження № К/9901/31290/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року (головуючий суддя - Бойко О. Я.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Милосердний М. М. ; судді - Лук'янчук О. В., Ступакова І. Г. )

у справі № 815/4658/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргумент Бізнес Груп"

до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргумент Бізнес Груп" (далі - ТОВ "Аргумент Бізнес Груп"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Галицька ОДПІ; відповідач; контролюючий орган), в якому просило визнати протиправною відмову відповідача у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період липень 2016 року, а зазначену податкову звітність з додатками - вважати такою, що подана ТОВ "Аргумент Бізнес Груп" у день її фактичного отримання Галицькою ОДПІ, а саме 25 серпня 2016 року.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 02 листопада 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Галицька ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що саме в результаті неукладення договору про визнання електронних документів із контролюючим органом позивач унеможливив подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронному вигляді.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Галицької ОДПІ.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 серпня 2016 року позивачем надіслано до Галицької ОДПІ засобами поштового зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року з додатками.

Листом від 25 серпня 2016 року № 10063/1304-08 відповідач повідомив ТОВ "Аргумент Бізнес Груп" про відмову в прийнятті зазначеної податкової звітності з посиланням на службову записку Державної податкової інспекції у Малиновському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 11 квітня 2016 року № 193/11/15.52.21.06, водночас без зазначення конкретного порушення норм Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

За правилами пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено пункту 49.3 статті 49 ПК України, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Водночас пунктом 49.4 статті 49 ПК України передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а " і "б" пункту 49.3 цієї статті.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 29 березня 2016 року ТОВ "Аргумент Бізнес Груп" змінило своє місцезнаходження з м. Львів, Галицький район, вул. Устияновича, буд. 8А/1, на м. Одеса, Малиновський район, вул.

Генерала Цвєтаєва, буд. 3/5.

Додатком 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено примірний договір про визнання електронних документів, згідно з пунктом 6.4 якого орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Після зміни місця реєстрації новий договір про визнання електронних документів позивачем з органом ДПС не укладено, а тому він цілком правомірно надіслав податкову звітність з податку на додану вартість за липень 2016 року поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення в порядку підпункту "б" пункту
49.3, пункту 49.4 статті 49 ПК України.

Натомість відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пункту 49.8 статті 49 ПК України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За правилами пункту 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених пункту 48.3 статті 48 ПК України, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 ПК України).

За наслідками безпосереднього дослідження поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року судами встановлено її відповідність наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов'язкових реквізитів, що відповідачем не заперечується.

Щодо посилання контролюючого органу на незаконну бездіяльність позивача в частині неукладення договору про визнання електронних документів, то відповідачем на підтвердження своєї позиції не представлено жодних доказів, у той час як за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність неприйняття поданої ТОВ "Аргумент Бізнес Груп" податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2016 року з додатками.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Галицької ОДПІ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова