ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №2а-9038/12/1370

адміністративне провадження №К/9901/27520/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 (суддя А.Г. Гулик)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 (колегія у складі суддів: С.П.Нос, І.О.Яворський, В.П.Сапіга)у справі №2а-9038/12/1370 (876/6240/13)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доДержавної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся із позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010: № 0027021750/1, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 313610,00 грн., з яких 157146,00 грн. - основний платіж, 156464,00 - штрафні санкції; № 0027221750/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 72724,00 грн.; № 0027211750/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1530,00 грн.; №0026881750/1, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з власників транспортних засобів у сумі 6020,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом 2008 року позивач був платником єдиного податку та сплатив єдиний податок у повному обсязі. Відтак, висновок відповідача про необхідність оподатковувати прибуток у 2008 році за правилами загальної системи є безпідставним. Протягом 2009 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Свідоцтвом про сплату єдиного податку передбачено, що позивач діє у сфері переробки деревини. Суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони. Режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Вважає також, що оскільки перевищення обсягу виручки від наданих послуг було допущено позивачем у 2009 році, відповідно перехід на загальну систему оподаткування повинен здійснюватись починаючи з І кварталу 2010 року. У зв'язку з тим, що позивач протягом 2009 року знаходився на спрощеній системі оподаткування і сплачував єдиний податок, то він не може бути одночасно платником податку на додану вартість за цей період.

Протиправним, на думку позивача, є також накладення штрафу за неподання податкової декларації у строки, визначені законом, оскільки всі операції, які були вчинені позивачем у 2009 - 2010 роках, не підлягали оподаткуванню податком на додану вартість. Позивач не був платником ПДВ та не зобов'язувався ним бути, у зв'язку з чим у нього не виник обов'язок подавати до податкового органу і декларації платника ПДВ.

Стосовно визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок з власників транспортних засобів у сумі 6020,15 грн., позивач відзначає, що із самого акту перевірки (п. 1.19) вбачається відсутність факту використання транспортних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. Також відповідачем не враховано і того факту, що транспортні засоби ГАЗ 5314 н.з. НОМЕР_2 та ЛАЗ 42021 н.з. НОМЕР_3 не експлуатувалися взагалі, та їх експлуатація технічно неможлива, до того ж право користування транспортними засобами ВАЗ 1111 н.з. НОМЕР_4, Сеат IBIZA н.з. НОМЕР_5 передано позивачем за дорученням іншим особам.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби від 30 грудня 2010 року № 0027021750/1, від 30 грудня 2010 року № 0027221750/1, від 30 грудня 2010 року № 0027211750/1. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з одного боку позивач зобов'язаний був сплачувати цей податок, оскільки перевищив суму виручки для застосування спрощеної системи оподаткування, а з іншого боку, податковим органом не доведено правомірність нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій в тому обсязі, в якому вони були визначені відповідачем.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткову обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 10.12.2010 № 1458/172/18316157795, в якому встановлено, що позивачем порушено:

- ст. 13 та ст. 14 розділу IV Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» внаслідок чого визначено розмір податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 9506,50 грн., за 2009 рік в сумі 63217,50 грн.;

- пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 157146,00 грн.;

- п. 1.2 та п 2.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за N 250/2054 - неподання податкових декларацій з ПДВ за грудень 2009 року - вересень 2010 року;

- ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» - занижено податок з власників транспортних засобів на суму 6871,40 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010:

-№ 0027021750/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 313610,00 грн., з яких 157146,00 грн. - основний платіж, 156464,00 - штрафні санкції;

-№ 0027221750/1, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 72724,00 грн.;

-№ 0027211750/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1530,00 грн.

-№ 0026881750/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з власників транспортних засобів у сумі 6020,15 грн.

Судами також встановлено, що перший, другий та третій квартали 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується і актом перевірки від 10.12.2010 № 1458/172/НОМЕР_1.

Позивач не працював та, відповідно, доходів від здійснення підприємницької діяльності не отримував.

У четвертому кварталі 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування та сплатив єдиний податок у повному обсязі.

Упродовж 2009 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність у сфері переробки деревини.

Суму грошових коштів у розмірі 62600,00 грн., за рахунок якої позивач перевищив обсяг виручки від виконання робіт 500 000,00 грн. за календарний рік, позивач отримав на розрахунковий рахунок в четвертому кварталі 2009 року, що підтверджується поданими звітами малого підприємства - фізичної особи - платника єдиного податку за другий, третій та четвертий кварталами.

З І кварталу 2010 року правомірно перейшов на загальну систему оподаткування, що вбачається із заяви від 11.01.2010 про перехід на загальну систему оподаткування.

Позивач у другому та третьому кварталі 2010 року перебував на спрощеній системі оподаткування.

Сума валового доходу за вищевказаний період від підприємницької діяльності позивача згідно декларації про доходи склала 602325 грн., відповідно сума перевищення складає 102325 грн.

Згідно із декларацією про доходи, одержані за січень - березень 2010 року, сума валового доходу від підприємницької діяльності позивача за вказаний період склала 00,000 грн. (нуль гривень), оскільки останній у той час не працював та, відповідно, доходів не одержував.

Відповідач визначив до оподаткування увесь дохід, одержаний ФОП ОСОБА_2 у 2009 році, за правилами загальної системи оподаткування, обліку та звітності, а не виручку понад 500000 грн. Не правильно обчислив суму донарахування з податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік, оскільки позивач за перший та другий квартали 2008 року від здійснення підприємницької діяльності доходів не одержував, а у четвертому кварталі 2008 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Судом встановлено помилковість підрахунку визначеної суми податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб як за 2008 рік, так і за 2009 рік.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування обліку та звітності поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 цієї статті).

Статтею 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Частиною першою статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Підпунктами «а», «в» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов'язані, вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.

Відповідно до підпункту 2.3.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно пункту 9.3 статті 9 цього ж Закону особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає не тільки обов`язок перейти у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, а й обов'язок оподаткувати суму такого перевищення (500000 грн.) за ставкою податком з доходів фізичних осіб і дотримуватись вимог, регламентованих Законом України «Про податок на додану вартість», зокрема, щодо реєстрації платником податку на додану вартість. У разі перебування суб'єкта господарювання на загальній системі оподаткування, такий обов'язок виникає при сукупному перевищенні суми 300000 гривень від здійснення операцій (без урахування податку на додану вартість).

В розрізі вищенаведеного, касаційний суд вбачає законні підстави погодитись з правовою позицією апеляційного та місцевого судів, які при розв'язанні даного спору надавши належну оцінку усім доказам та обставинам в їх сукупності, дійшли висновку про те, що податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій позивачу в тому обсязі, в якому вони були ним визначені.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду