Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.12.2018 року у справі №816/4239/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2021 року

Київ

справа №816/4239/15

адміністративне провадження № К/9901/23452/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бившевої Л. І.

суддів: Васильєвої І. А., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацентр" (далі - Товариство) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - Інспекція) про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Товариство у грудні 2016 року звернулось до Верховного суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 у справі в зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме - пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Верховний Суд України ухвалою від 28.12.2016 відкрив провадження у справі.
15.02.2018 справу передано до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд, з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Згідно з приписами частини 1 статті Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов: про повне або часткове задоволення заяви; про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

Постанова про відмову у задоволенні заяви має бути вмотивованою.

Так, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.10.2016, про перегляд якої подано заяву, задовольнив касаційну скаргу Інспекції, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 скасував та залишив в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від
17.11.2015.

За результатами касаційного перегляду справи Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 250 Господарського кодексу України до правовідносин, що виникли у зв'язку із застосуванням податковим органом штрафних санкцій, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотримання яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи, за порушення, які вчинені з 01.01.2011.

В якості прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права Товариство посилалось на ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.01.2009 у справі № 2-23/16484/2007А (К-5523/08), від 18.09.2013 у справі № 2а-5573/12/0170/25 (К/9991/64049/12), від
20.11.2012 у справі № 2а-1670/2723/11 (К/9991/65704/11), від 20.11.2012 у справі № 2а-1670/3833/11 (К/9991/65711/11) та постанови Верховного Суду України від
30.09.2014 та від 01.04.2014.

Так, у вказаних ухвалах Вищого адміністративного суду України та у постанові Верховного Суду України від 01.04.2014, суд касаційної інстанції застосовував норму матеріального права - пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, до встановлених у таких справах обставин. У постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 суд касаційної інстанції не викладав висновку про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована, оскільки Верховний Суд України не виявив однакових правовідносин, до яких би суд касаційної інстанції неоднаково застосував норми матеріального права.

В свою чергу, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04.10.2016, про перегляд якої подано заяву, висновку щодо застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права - пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, до встановлених у справі обставин не викладав.

Оскільки на підставі аналізу судових рішень неможливо зробити висновок про неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заява Товариства про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) та пунктом 1 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до
15.12.2017),

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацентр" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від
04.10.2016 у справі № 816/4239/15.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л. І. Бившева

І. А. Васильєва

В. В. Хохуляк