Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/14749/17

адміністративне провадження №К/9901/36277/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенко В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року (суддя - Каракашьян С.К.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді - Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі

за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит»

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 13 листопада 2017 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження №54222133 від 04.07.2017р. Також просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, мотивуючи це зверненням 15.09.2017р. до державного виконавця із заявою про закриття виконавчого провадження 15.09.2017р.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року залишено без розгляду позовну заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови №54222133 від 04.07.2017р.

3. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що в позовній заяві позивач зазначає, що дізнався про порушення свого права 10 липня 2017 року, та просить поновити встановлений статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України строк, мотивуючи це зверненням із заявою про закриття виконавчого провадження 15.09.2017р. Суд зазначене клопотання вважає таким, що задоволенню не підлягає, з огляду на те, що на момент звернення строк оскарження вже минув, а можливостей скасування постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою боржника чинним законодавством не передбачено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року - без змін.

6. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Зокрема, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Адміністративний позов був пред'явлений до суду лише 13.11.2017 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.2 ст.181 КАС України (у редакції, чинній на момент подання адміністративного позову). Посилання суду першої інстанції щодо відсутності права у боржника на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження не впливає на вирішення питання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку без поважних причин на звернення до адміністративного суду. Також, суд не прийняв до уваги, як підставу для скасування оскаржуваної ухвали, посилання апелянта на те, що фактично боржником у виконавчому провадженні визначено юридичну особу, оскільки державним виконавцем, на підставі виконавчого листа №824/234/16, виданого 15.02.2017 року Чернівецьким окружним адміністративним судом, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій боржником зазначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

7. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - скаржник) у березні 2018 року звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року.

8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2017р. №54222133 надійшла на адресу банка 10.07.2017р. Фактично боржником у виконавчому провадженні №54222133 визначено АТ «Банк «Фінанси та Кредит». 15.09.2017р. на адресу начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві направлена заява про закінчення виконавчого провадження, але 25.10.2017 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу. Скаржник вважає, що наведені обставини вказують на поважність причин пропуску строку звернення до суду. Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що можливостей скасування постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою боржника чинним законодавством не передбачено.

10. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. На підставі виконавчого листа №824/234/16, виданого 15.02.2017 року Чернівецьким окружним адміністративним судом, винесено постанову від 04.07.2017р. про відкриття виконавчого провадження №54222133, у якій боржником зазначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

12. 13 листопада 2017 року позивач подав адміністративний позов щодо оскарження постанови державного виконавця від 04.07.2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП №54222133 за виконавчим листом №824/234/16-а, виданим Чернівецьким окружним адміністративним судом 15.02.2017 року

13. Позивачем у адміністративному позові вказано, що про порушення свого права він дізнався 10.07.2017 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції від 10.07.2017 року №6905 на супровідному листі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

14. Частина 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

15. Частина 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України: позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

16. Частина 5 статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження»: рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 100 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

20. Судами попередніх інстанцій, встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження №54222133 від 04.07.2017р. скаржник отримав 10.07.2017р.

21. З огляду на те, що з вимогою про скасування вказаної постанови скаржник звернувся до суду 13.11.2017 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про пропуск 10 денного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.2 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017р.).

22. Суд касаційної інстанції акцентує увагу на тому, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

23. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

24. При цьому строк у десять днів визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця.

25. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду в розумінні статей 100, 155 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) могли визнаватись лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулася до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

26. Наведені скаржником обставини щодо звернення 15.09.2017р. з заявою про закінчення виконавчого провадження та прийняття 25.10.2017р. державним виконавцем постанови про накладення на скаржника штрафу жодним чином не перешкоджали зверненню до суду у встановлений законом строк та, відповідно, не є поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.

27. Також Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що посилання суду першої інстанції на відсутність у боржника права на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження не впливає на правильність вирішення питання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску без поважних причин строку звернення до адміністративного суду. Посилання скаржника на те, що виконавче провадження фактично відкрите відносно юридичної особи спростовується встановленими судом апеляційної інстанції обставинами та не є тією обставиною, яка б унеможливлювала подати до суду адміністративний позов у встановлений законом строк.

28. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

29. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

31. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

32. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

33. В задоволенні касаційної скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» - відмовити.

34. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року - залишити без змін.

35. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа