Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.02.2018 року у справі №818/1391/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

Київ

справа №818/1391/17

адміністративне провадження №К/9901/24156/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 у складі судді Соп'яненка О.В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 у складі колегії суддів: Мінаєвої О.М. (головуючий), Макаренко Я.М., Бартош Н.С. у справі №818/1391/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Міністерства соціальної політики України (надалі Мінсоцполітики), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача, допущену під час розгляду заяви позивача від 29.07.2017;

1.2. стягнути з відповідача грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

2. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2017, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, позовні вимоги задоволено частково.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність Мінсоцполітики, допущену під час розгляду заяви ОСОБА_2 від 29.07.2017 стосовно надання одноразової щорічної допомоги як учаснику бойових дій.

2.2. У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. 29.07.2017 ОСОБА_2 звернувся до Мінсоцполітики із заявою про отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 рік.

3.2. Листом Мінсоцполітики від 31.08.2017 №750/0/167-17/401 ОСОБА_2 повідомлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 №223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" розміри грошової допомоги на 2017 рік визначено, виходячи з обсягу бюджетних призначень на цю мету, що є гарантією своєчасної та в повному обсязі виплати цієї допомоги ветеранам війни, зокрема учасникам бойових дій - у розмірі 1200 гривень.

4. Приймаючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідь на звернення позивача відповідачем надана з порушенням строку, встановленого Законом України "Про звернення громадян", підписана неналежною посадовою особою, та, крім цього, у відповіді не роз'яснено право її оскарження. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій послались на їх необґрунтованість.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач - ОСОБА_2, подав касаційну скаргу на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити. В решті оскаржувані судові рішення просить залишити без змін.

6. Аргументи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушили норми матеріального права і процесуального права. Зокрема скаржник вказує, що станом на 09.02.2018 (дата підписання касаційної скарги) Мінсоцполітики не надало відповіді на його звернення, в якій би були усунуті недоліки, про які зазначено в оскаржуваних судових рішеннях. Скаржник наголошує, що за приписами статей 4, 18-19, 24-25 Закону України "Про звернення громадян", відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді моральної шкоди, розмір яких повинен визначити суд. Наполягає, що обов'язок відшкодування шкоди покладається не на посадову особу, а на державу, що узгоджується з позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25.05.2016 по справі №6-440цс16. Скаржник посилається на завдання йому моральних страждань та психологічних переживань неправомірними діями Мінсоцполітики, які призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків.

7. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Конституція України:

"Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень".

9. Цивільний кодекс України (надалі - ЦК України):

Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

"1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

10. Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (надалі - Закон №393/96-ВР):

Стаття 4. Рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені

"До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності".

Стаття 18. Права громадянина при розгляді заяви чи скарги

"Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

…вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень".

Стаття 19. Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб

щодо розгляду заяв чи скарг

"Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

…вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина".

Стаття 24. Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян

"Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України".

Стаття 25. Відшкодування збитків громадянину у зв'язку з порушенням вимог

цього Закону при розгляді його скарги

"У разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

11. Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Таким чином, перевірці колегією суддів підлягає правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

13. Обов'язок відшкодувати особі моральну шкоду у випадку її заподіяння внаслідок неправомірних рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень під час розгляду звернень громадян випливає зі статей 18-19, 24-25 Закону №393/96-ВР, що є спеціальним і регулює правовідносини щодо порядку і строків їх розгляду.

14. Разом з тим, виходячи з аналізу норм статей 23, 1167 ЦК України, які регулюють загальні підстави і порядок відшкодування моральної шкоди, під останньою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2005 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

15. Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.

16. Зокрема, суди повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

17. Суди попередніх інстанцій на основі досліджених під час розгляду справи доказів встановили, що позивачем не доведено заподіяння йому або членам його сім'ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача, зокрема, у вигляді погіршення здоров'я та/або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, що настали у результаті незаконних дій (бездіяльності) відповідача.

18. Згідно з частиною 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Тому, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості самостійно з'ясовувати обставини заподіяння скаржнику моральної шкоди та перевіряти їх шляхом дослідження доказів на користь цих обставин.

20. З цих підстав, колегія суддів не перевіряє твердження скаржника на завдання йому моральних страждань та психологічних переживань неправомірними діями Мінсоцполітики, які призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків.

21. Колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій визначилися з характером спірних правовідносин, правильно встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки останній не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт її заподіяння і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

22. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

23. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 - залишенню без змін.

ПОСТАНОВИВ:

24. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

25. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 в справі №818/1391/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

26. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду