Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 638/2713/17

адміністративне провадження № К/9901/20256/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.05.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про проведення безоплатної заміни автомобіля,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов'язати відповідача позачергово безоплатно провести йому заміну автомобіля, як інваліду війни, на підставі раніше виданого висновку МСЕК про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов'язковим врахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у 1996 році йому встановлено ІІ групу інвалідності та постановлено на облік для безоплатного забезпечення автомобілем на підставі висновку МСЕК. В грудні 2005 року його забезпечено безоплатно автомобілем, технічний паспорт видано у березні 2006 року. У зв'язку з тим, що у березні 2016 року сплив десятирічний строк експлуатації автомобіля, він звернувся до відповідного управління соціального захисту населення із заявою та доданим пакетом необхідних документів для постановки на облік для повторного забезпечення автомобілем (заміна на новий автомобіль), проте відповідачем повідомлено його про необхідність проходження повторного переогляду інвалідності, оскільки на момент первинної видачі автомобіля йому встановлено інвалідність не безстроково, а із терміном такого переогляду. Вважає, що відповідач порушив його право на позачергову безоплатну заміну автомобіля, оскільки інвалідність йому встановлено безстроково, а тому він має право на заміну автомобіля після закінчення десятирічного строку експлуатації на підставі раніше виданого висновку МСЕК без повторного медичного огляду.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.05.2017р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017р., позов задоволено.

Зобов'язано відповідача позачергово безоплатно провести заміну автомобіля позивачу, як інваліду війни І групи, на підставі раніше виданого висновку МСЕК про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов'язковим врахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для вчинення дій відповідно до частини 1 статті 22 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.).

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та розглянуто справу з порушенням правил предметної підсудності.

Також відповідач посилається на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про підсудність даної справи Дзержинському районному суду м. Харкова з тих підстав, що місцевому загальному суду, як адміністративному суду, підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу надання пільг, а позачергове безоплатне забезпечення автомобілем на термін експлуатації до десяти років з наступною заміною на новий є пільгою, яка надається інвалідам війни та прирівняним до них осіб.

Вважає, що предметом спору у даній справі є не пільга інваліду у вигляді позачергового безоплатного забезпечення автомобілем, а заміна автомобіля, тобто прийняття рішення про можливість вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій, які стосуються пільгового автомобіля.

Позивач у поданому на касаційну скаргу запереченні посилається на те, що юрисдикція суду на вирішення тієї чи іншої справи визначається з урахуванням суб'єктивного складу сторін та з урахуванням характеру спірних правовідносин, а тому оскільки відповідач є державним органом - суб'єктом владних повноважень у зв'язку із здійсненням ним владних управлінських функцій щодо надання соціальних пільг, то зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства місцевим загальним судом як адміністративним.

Крім того, посилається на те, що згідно довідки МСЕК від 11.10.2000р. №038160 інвалідність І групи йому встановлено безстроково, а тому він має право на заміну автомобіля після закінчення десятирічного строку експлуатації на підставі раніше виданого висновку МСЕК про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов'язковим урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем. Просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 22 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги на позачергове безоплатне забезпечення автомобілем (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем) на термін експлуатації до десяти років (з наступною заміною на новий), виплата компенсації на бензин (пальне), ремонт, технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзаців 1, 2 пункту 14 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006р. №999, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, заміна автомобілів, отриманих інвалідами, законними представниками недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів через головні управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції, яким групу інвалідності встановлено безстроково, провадиться на підставі заяви інваліда, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда після закінчення десятирічного строку експлуатації на підставі раніше виданого висновку облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов'язковим урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем (крім випадків, передбачених пунктом 241 цього Порядку).

Для вирішення питання про заміну автомобіля інваліди (крім тих, кому групу інвалідності встановлено безстроково) проходять повторний огляд в облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) після закінчення встановленого строку експлуатації автомобіля.

Пунктом 25 Порядку №999 передбачено, що позачергово автомобілі отримують за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем інваліди війни.

Абзацом 1 пункту 6 Порядку №999 інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його головному управлінню соціального захисту чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 1996 році позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.

Згідно довідки Харківського обласного відділу охорони здоров'я від 27.02.1996р. позивачу на підставі висновку МСЕК від 21.02.1996р. та переліку медичних показань Міністерства оборони здоров'я України від 23.01.1995р. дозволено автотранспорт з ручним керуванням, та протипоказано керування автомобілем.

Відповідно до довідки МСЕК від 11.10.2000р. серії МСЕ №038160 позивачу після проведення повторного огляду встановлено І групу інвалідності з 01.10.2000р. безстроково.

Крім того, згідно посвідчення інваліда від 20.11.2000р. серії НОМЕР_2 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Судами встановлено, що у грудні 2005 року позивача забезпечено безоплатно автомобілем ЗАЗ 110206 модель 2005 року.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 18.03.2006р. за позивачем зареєстровано автомобіль ЗАЗ 110206 модель 2005 року зелений колір державний номер НОМЕР_1.

Судами встановлено, що у зв'язку з тим, що у березні 2016 року сплив десятирічний строк експлуатації зазначеного автомобіля, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою та документами про заміну раніше виданого йому автомобіля на новий.

Листом Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації від 19.12.2016р. позивача повідомлено про те, що відповідно до пункту 14 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006р. №999, нормами якого департамент керується при вирішенні питань щодо забезпечення інвалідів автомобілями, заміна автомобілів, отриманих інвалідами, через головні управління соціального захисту, яким групу інвалідності встановлено безстроково, провадиться на підставі заяви інваліда після закінчення десятирічного строку експлуатації на підставі раніше виданого висновку обласної МСЕК про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов'язковим урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем.

При цьому позивача також повідомлено, що для вирішення питання про заміну автомобіля інваліди (крім тих, кому групу інвалідності встановлено безстроково), проходять повторний огляд в обласній МСЕК після закінчення встановленого строку експлуатації автомобіля, а тому оскільки при первинному обстеженні на обласній МСЕК позивачу встановлено інвалідність з терміном переогляду, тобто заявник не мав безстрокової групи інвалідності, а тому при заміні автомобіля застосовуються положення пункту 14 цього Порядку №999.

Позивачу запропоновано звернутись до управління соціального захисту населення за місцем реєстрації та оформити пакет документів для повторного обстеження на обласній МСЕК відповідно до вимог Порядку, та у разі отримання позитивного висновку МСЕК питання прийняття позивача на облік для забезпечення автомобілем буде розглянуто в установленому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачу групу інвалідності встановлено безстроково, а тому він має право на заміну автомобіля після закінчення десятирічного строку експлуатації на підставі раніше виданого висновку МСЕК про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов'язковим урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем.

Апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 18 КАС України, предметом розгляду даної справ є вимоги позивача про проведення безоплатної заміни автомобіля як інваліду війни І групи, тобто відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавець визначає безоплатне забезпечення автомобілем, як пільгу, яка надається інвалідам війни та прирівняним до них особам, а тому даний спір підсудний загальному місцевому суду, як адміністративному.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що інвалідність позивачу встановлена безстроково, за правилами пункту 14 Порядку №999 позивач має право на заміну раніше отриманого автомобіля, термін експлуатації якого становить більше 10 років, відповідач протиправно відмовив позивачу у заміні раніше отриманого автомобіля, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що при розгляді справи судами порушено правила предметної підсудності також є безпідставним, оскільки предметом спору у даній справі є надання пільги інваліду війни, а за правилами пункту 4 частини 1 статті 18 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) такі справи були підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.05.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук