Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

Київ

справа №308/10212/17

адміністративне провадження №К/9901/949/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу громадянина Республіки Сенегал ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.10.2017 у складі судді Монич О.В. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у складі колегії суддів: Гінди О.М. (головуючий), Качмара В.Я., Ніколіна В.В. у справі №308/10212/17 за позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Республіки Сенегал ОСОБА_3 про примусове видворення іноземця з України,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Позивач - Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, звернувся до суду з позовом до громадянина Республіки Сенегал ОСОБА_3 про примусове видворення відповідача.

2. Постановою Ужгородського районного суду Закарпатської області від 18.10.2017, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, позов задоволено. Примусово видворено з України громадянина Республіки Сенегал ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. 13.10.2017 прикордонним нарядом відділу прикордонної служби "Ужгород" виявлений та затриманий при спробі незаконного перетину державного кордону у складі групи осіб з України в Словацьку Республіку поза пунктом пропуску громадянин Республіки Сенегал ОСОБА_3.

3.2. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність в'їзду відповідача на територію України є закордонний паспорт громадянина Республіки Сенегал серії НОМЕР_1 від 01.09.2015. Право перебувати на законних підставах на території України відповідач втратив 02.10.2017.

3.3. Як вбачається з пояснень відповідача, він хотів перетнути кордон з України в Словацьку Республіку.

3.4. У зв'язку з порушенням статті 9 Закону України "Про державний кордон України" було складено протокол про адміністративне правопорушення від 13.10.2017.

3.5. Рішенням від 15.10.2017 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства вирішено громадянина Республіки Сенегал ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1 примусово повернути за межі України та враховуючи те, що він українською мовою не володіє, родичів на території України, які б могли надати правову допомогу у поверненні до країни походження немає, наявністю наміру будь-яким шляхом потрапити до країн Західної Європи, є всі підстави вважати, що відповідач всілякими можливостями буде ухилятися від виїзду за межі території України, із його слів на батьківщину повертатись не має бажання, тому, з метою реалізації державної політики у сфері міграції його розміщено у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України і подано позов про примусове видворення.

4. Приймаючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що примусове видворення з України іноземців чи осіб без громадянства проводиться лише на підставі постанови адміністративного суду, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Обов'язок щодо прийняття рішення про примусове повернення позивачем виконано. При цьому, суди попередніх інстанцій вважають обґрунтованим звернення позивача до суду з відповідними вимогами, оскільки відповідач на території України перебуває без законних підстав, у нього недостатньо коштів, які б давали можливість придбати проїзний документ, щоб покинути територію України, а тому є підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення його за межі України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу на постанову Ужгородського районного суду Закарпатської області від 18.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

6. Аргументи скаржника полягають у тому, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права і процесуального права. Зокрема скаржник вказує, що його вина у спробі незаконного перетину кордону України не встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, за вчинення якого він затриманий. Рішення позивача про примусове повернення відповідача за межі України від 15.10.2017 не містить терміну його виконання. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження наявності у нього обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення за межі України. Скаржник наголошує, що йому не забезпечили перекладача під час розгляду справи.

7. Позивачу відзиву на касаційну скаргу не подав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948:

Стаття 29

"…2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві".

9. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція):

Стаття 5 Право на свободу та особисту недоторканність

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

&l ;…&gs; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції".

10. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (надалі - Закон №3773-VI):

Стаття 26. Примусове повернення іноземців та осіб без громадянства

"1. Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

…5. Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення".

Стаття 30. Примусове видворення іноземців та осіб без громадянства

"1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Позов про примусове видворення не подається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України".

Стаття 31. Заборона щодо примусового повернення чи примусового видворення

або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства

"1. Іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

11. З наведених вище норм частини 1 статті 30 Закону №3773-VI слідує, що примусове видворення з України іноземців чи осіб без громадянства проводиться на підставі винесеної за позовом уповноваженого суб'єкта владних повноважень постанови адміністративного суду, якщо останні не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

12. Тобто, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинно передувати прийняття рішення компетентним органом про примусове повернення і невиконання іноземцем або особою без громадянства такого рішення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що останній ухилятиметься від його виконання.

13. Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України) в редакції, що була чинною на час прийняття оскаржуваних судових рішень, розподілявся таким чином, що позивач повинен був довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач - обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

14. Тому, обов'язок доказування у справах про примусове видворення іноземця чи осіб без громадянства покладається на суб'єкта владних повноважень, який звернувся з відповідним позовом. Неприпустимою є відмова у задоволенні позову у зв'язку із недоведенням іноземцем чи особою без громадянства неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

15. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що 15.10.2017 начальником Чопського прикордонного загону затверджено рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства, складене начальником відділу по роботі з іноземцями і адміністративного провадження штабу Олійником А.В., яким громадянина Республіки Сенегал ОСОБА_3 вирішено примусово повернути за межі України.

16. Підставою для прийняття цього рішення стало те, що вказана особа 13.10.2017 була затримана за спробу незаконного перетину кордону з України в Словаччину, поза пунктом пропуску, в складі групи осіб.

17. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості звернення позивача до адміністративного суду з вимогами примусово видворити відповідача за межі території України. Так, відповідач перебував на території України без законних на те підстав українською мовою не володів, у нього не було родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження та були відсутні кошти, які б давали можливість придбати проїзний документ, щоб покинути територію України. Отже, мають місце підстави вважати, що громадянин Республіки Сенегал ОСОБА_3 ухилятиметься від виконання рішення про його примусове повернення.

18. Також, на позивача не поширюються заборони, передбачені частиною 1 статті 31 Закону №3773-VI щодо примусового повернення чи примусового видворення.

19. За змістом частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника з приводу відсутності встановленої постановою суду у справі про адміністративне правопорушення вини відповідача у спробі незаконного перетину кордону України, оскільки статтею 30 Закону №3773-VI передбачені самостійні підстави для видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України, які не залежать від наведених обставин.

21. Не заслуговують на увагу суду посилання скаржника на те, що у рішенні про примусове повернення від 15.10.2017 відсутня вказівка на строк його виконання, адже підставою звернення позивача до суду з адміністративним позовом не було невиконання даного рішення у встановлений строк без поважних причин.

22. Твердження скаржника щодо незабезпечення його перекладачем під час розгляду справи у суді першої інстанції спростовуються наявною у матеріалах справи присягою та розпискою гр. ОСОБА_7, що виступала перекладачем відповідача.

23. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

24. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Ужгородського районного суду Закарпатської області від 18.10.2017 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017- залишенню без змін.

ПОСТАНОВИВ:

25. Касаційну скаргу громадянина Республіки Сенегал ОСОБА_3 залишити без задоволення.

26. Постанову Ужгородського районного суду Закарпатської області від 18.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 в справі №308/10212/17 за позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Республіки Сенегал ОСОБА_3 про примусове видворення - залишити без змін.

27. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду