Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.07.2018 року у справі №711/5885/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року

Київ

справа №711/5885/17

адміністративне провадження №К/9901/34211/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №711/5885/17

за позовом ОСОБА_1 до інспектор роти № 5 батальйону Управління патрульної поліції в м. Черкаси Онученка Олексія Миколайовича, третя особа - Управління патрульної поліції в м. Черкаси про скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2017 року (головуючий суддя - Колода Л.Д.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Беспалова О. О. судді: Грибан І. О., Губської О. А.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора роти № 5 батальону Управління патрульної поліції в м. Черкаси Онученка О. М., в якому просив визнати протиправним та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії АР № 740765 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення шрафу в розмірі 255 грн.

2.Позовна заява мотивована відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, встановленого частиною 1 статті 122 КУпАП, оскільки зупинка транспортного засобу позивача у забороненому місці була вимушеною у зв'язку із технічною несправністю його автомобіля.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

4.Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не доведено того факту, що зупинка його автомобіля у забороненому місці була здійснена із об'єктивних причин. Натомість, матеріалами справи підтверджується факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

5.Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6.Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 жовтня 2017 року відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року.

7.Верховний Суд ухвалою від 2 липня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8.Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

9.Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

9.1. Позивач дотримався вимог Правил дорожнього руху України, автомобіль у зв'язку з вимушеною зупинкою розмістив на проїжджій частині таким чином, щоб він не заважав іншому транспорту. Враховуючи виявлену несправність автомобіля, діяв у стані крайньої необхідності з метою усунення небезпеки його власності - автомобілю, а тому його дії, із врахуванням положень статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням.

9.2. Оскаржувана постанова серії АР №740765 не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки не містить зазначення доказів скоєння правопорушення, пояснень свідків, а також технічних засобів, якими здійснено фото чи відеозапис, якщо такі записи здійснювалися.

9.3.Оскаржувана постанова не відповідає вимогам, встановленим для її складання в частині запису в графі «До постанови додаються:». Як вбачається із запису в даній графі, в ній зазначено, що до постанови додаються матеріали справи, при цьому не зрозуміло, матеріали якої справи додано інспектором, на скількох аркушах, коли вони складені. Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач здійснив саме стоянку, та не зазначено, яким чином інспектор патрульної поліції встановив, що позивач здійснив саме стоянку транспортного засобу, тобто зупинку руху транспортного засобу більш ніж на 5 хвилин.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10.14 липня 2017 року близько 16 год. 15 хв. інспектор УПП в м.Черкаси Онученко О.М. ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку в м.Черкаси, шляхом патрулювання на службовому автомобілі Toyota Priys та виконував службові обов'язки відповідно до положень передбачених Законом України «Про Національну поліцію».

11. В цей час, відповідач, за адресою вул..Смілянська, 38, м.Черкаси, став свідком, як водій автомобіля BMW-Х5 д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку транспортного засобу в межах дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив Правила дорожнього руху.

12.Відповідач підійшов до позивача та у відповідності до п.п.1 п.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» роз'яснив йому причину зупинки автомобіля та повідомив про необхідність пред'явити посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу загальнообов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів. В результаті чого, інспектором роти №5 батальйону УПП в м.Черкаси, було винесено постанову серії АР №740765 за ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

13.Дії позивача було кваліфіковано як стоянку в розумінні п.15.10 ПДР зокрема через те, що відповідач бачив, що він поставив автомобіль в межах дії знаку «Зупинку заборонено» та продовжував стояти тривалий час. Відповідно до п.15.14 Правил дорожнього руху у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил (згідно п.9.9. а ПДР - ввімкнути аварійну сигналізацію).

14.14.07.2017 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за чт.1 ст. 122 КУпАП, про що винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії СА №740765 та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15.Конституція України.

15.1.Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16.Кодекс адміністративного судочинства України.

16.1.Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16.2.Пункт 19 статті 4. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

16.3.Стаття 5. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

16.4.Стаття 19. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

16.5.Стаття 341. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16.6.Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16.7.Стаття 77. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

17. Кодекс про адміністративні правопорушення України.

17.1.Стаття 245. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

17.2.Стаття 7. Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

17.3.Стаття 254. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

17.4. Стаття 258. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

17.5.Стаття 251. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

17.6. Стаття 283. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

18.Закону України «Про дорожній рух».

18.1.Стаття 16. Водій зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

18.2.Стаття 52. Контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

19.Закон України «Про національну поліцію».

19.1.Частина 1 статті 23. Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

19.2.Стаття 40. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

20. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395).

20.1.Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

20.2.Пункти 4, 5 розділу I. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

21.Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2013 р. № 111.

21.1.Пункт 1.1. Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

21.2.Пункт 1.9. Особи (далі ПДР України), які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

21.3.Пункт 15.14. У разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.

21.4.Пункти 9.9-9.11. Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі. Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м. Якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар: а) ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9 ("в", "г", "ґ") цих Правил; б) з боку гіршої видимості для інших учасників дорожнього руху у випадку, зазначеному в підпункті "б" пункту 9.10 цих Правил.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

24. Наведені вище норми Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395 в їх взаємодії із нормами Закону України «Про дорожній рух» та Закону України «Про національну поліцію» дають підстави для висновку про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП.

25. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

26.Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.

27. Суди попередніх інстанцій дослідили відеозаписи із місця події та дійшли висновків про відсутність доказів того, що зупинка позивача була аварійною. Крім того, ОСОБА_1 не повідомляв патрульного про наявність будь-яких технічних несправностей із автомобілем.

Як вірно встановлено судами, позивачем не було дотримано вимог пунктів 9.9 - 9.11 ПДР, якими врегульовано питання щодо аварійної зупинки транспортного засобу у забороненому місці. Посилання ОСОБА_1 на несправність аварійного сигналу не підтверджена жодними належними та допустимими доказами та не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

28.З огляду на вищезазначене, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність об'єктивних підстав вважати, що зупинка позивачем транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» була вимушеною, що виключає наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, визначеного частиною 1 статті 122 КУпАП.

29. Посилання касатора на недоліки оскаржуваної постанови спрямовані на переоцінку доказів та встановлених по справі обставин, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом дослідження суду касаційної інстанції та не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

30.Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31.З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

32.Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

33. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх