ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №808/2561/17

адміністративне провадження №К/9901/22767/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аґея» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року (суддя Лазаренко М.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (судді: Ясенова Т.І. (головуючий), Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі №808/2561/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аґея» до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аґея» (далі - позивач, ТОВ «Аґея») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006221404 від 17.05.2017, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 125 530,68 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, позов залишено без задоволення.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивоване тим, що оскільки зовнішньоекономічний контракт №3006/1 від 30.06.2014, за яким допущено порушення термінів відстрочення поставки, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР, від 23 вересня 1994 року (далі - Закон № 185/94-ВР), був укладений під час дії Податкового кодексу України та змін до Господарського кодексу України, у контролюючого органу були належні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення № 0006221404 від 17.05.2017 та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції за порушення термінів визначених Законом № 185/94-ВР.

Не погодившись із судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Аґея». У касаційній скарзі позивач посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз судами обставин справи та оцінку поданих доказів, а також на те, що судами невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №1055 від 24.04.2017 доручено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аґея» щодо дотримання вимог валютного законодавства по контракту №3006/1 від 30.06.2014 з нерезидентом «VYZHOD-2009» (Болгарія) за період з 07.07.2014 по 26.04.2017. Співробітниками контролюючого органу в період з 26.04.2017 по 27.04.2017 було проведено зазначену перевірку, за результатами якої складено акт №241/08-01-14-04/37359165 від 28.04.2017.

Згідно з висновками викладеними у вказаному акті перевірки, було встановлено порушення ТОВ «Аґея» статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням вимог п.1 постанови Правління Національного банку України № 270 від 12.05.2014 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п.1постанови Правління Національного банку України № 515 від 20.08.2014 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» в частині порушення строків розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме - по зовнішньоекономічному імпортному контракту №3006/1 від 30.06.2014 з нерезидентом «VYZHOD-2009» (Болгарія), за яким товар в сумі 7680,00 євро не надійшов в законодавчо встановлений 90-денний строк.

ТОВ «Аґея» подало до контролюючого органу письмові заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких, контролюючий орган повідомив позивача про те, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Контролюючим органом на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення № 0006221404 від 17 травня 2017 року про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 125 530,68 грн.

ТОВ «Аґея» було оскаржено податкове повідомлення рішення № 0006221404 від 17 травня 2017 року в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, проте Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.07.2017 №15896/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення рішення без змін.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 2 Закону № 185/94-ВР (у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ч.4 ст. 2 Закону № 185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У пункті 1 постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 12.05.2014 №270 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Аналогічні строки розрахунків також передбачені у пункті 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» від 20.08.2014 №515.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цьогоЗакону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що нарахування пені здійснюється за кожний день прострочення розрахунків у сфері зовнішньоекономічній діяльності у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Аґея» та компанією «VYZHOD-2009» (Болгарія) 30 червня 2014 року було укладено контракт №3006/1, відповідно до пункту 1.1 якого продавець - «VYZHOD-2009» (Болгарія) зобов'язується поставити, а покупець ТОВ «Аґея» прийняти та оплатити товар: свіжий персик, нектарин поіменовані далі товар, в асортименті, кількості, по цінах та в строки, зазначені в Специфікаціях до даного контракту та які є його невід'ємною частиною. 4 липня 2014 року сторонами було узгоджено специфікацію №1 до контракту №3006/1 від 30.06.2014, на поставку персика у кількості 15000 кг; ціна 0,46 євро; сума 6900,00 євро; та нектарину у кількості 5000 кг.; ціна 0,54 євро; сума 2700,00 євро.

На виконання умов імпортного контракту №3006/1 від 30.06.2014 ТОВ «Аґея» здійснило перерахування грошових коштів на користь постачальника товару «VYZHOD-2009» (Болгарія) згідно платіжного доручення № 2 від 07.07.2014.

Проте, товар за контрактом №3006/1 від 30.06.2014 на адресу ТОВ «Аґея» не надійшов та згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» по контрагенту «VYZHOD-2009» (Болгарія) станом на 26.04.2017 на ТОВ «Аґея» рахується дебіторська заборгованість в сумі 7 680,00 євро, що не заперечувалось сторонами в процесі розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області діяло правомірно щодо нарахування пені позивачу за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 2 грудня 2010 року статтю 250 ГК України доповнено частиною 2, яка набрала законної сили з 1 січня 2011 року. Відповідно до частини 2 статті 250 ГК України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Згідно ч.5 ст.4 Закону № 185/94-ВР органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що набранням чинності ПК України, положення ч.1 ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контракт № 3006/1 від 30.06.2014 з «VYZHOD-2009» (Болгарія) ТОВ «Аґея» уклало вже під час дії норм Податкового кодексу України та на час набрання чинності змін, внесених до Господарського кодексу України.

Таким чином, враховуючи зазначене та встановлені обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що контролюючим органом в межах повноважень, наданих йому Законами України, та у відповідності до них було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0006221404 від 17 травня 2017 року про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 125 530,68 грн. передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аґея» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аґея» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі № 808/2561/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду