ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №826/16772/14

касаційне провадження №К/9901/8933/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Весна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Ключкович В.Ю., Петрик І.Й.) у справі № 826/16772/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Весна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Весна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 0002792204.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.01.2015 позов задовольнив з підстави подання позивачем відповідної скарги на контрагента до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, до якої включено спірну суму податку на додану вартість у розмірі 16734,00 грн., з копією акта-рахунка, що підтверджує законність формування податкового кредиту.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.05.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2015 скасував та прийняв нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство «Весна» оскаржило його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2015.

В обґрунтування своїх вимог Публічне акціонерне товариство «Весна» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

При цьому зазначає, що поданий ним на підтвердження реального характеру здійсненої операції акт-рахунок відповідає вимогам до первинного документа, встановленим частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих Публічним акціонерним товариством «Весна» у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2014 року, результати якої оформлено актом від 21.05.2014 № 234/26-53-22-04-21.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 16734,00 грн. на підставі податкової накладної від 03.02.2014 № 20, виписаної на його адресу Комунальним підприємством «Водоканал», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі зазначеного акта перевірки органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 0002792204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16734,00 грн. за основним платежем та 4184,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операції з придбання товарів, робіт, послуг надає право такому платнику на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість й за відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі такої операції.

Утім, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, представлений позивачем акт-рахунок від 03.02.2014 № 192/1 жодним чином не пов'язаний з незареєстрованою податковою накладною від 03.02.2014 № 20, а саме: зміст номенклатури послуг в податковій накладній - «послуга з відпустки води», а в акті-рахунку - «акт технічного обстеження від 03.02.2014 № 44/1-ТІ»; підстава для виписки незареєстрованої податкової накладної - договір від 01.01.2010 № 192/1, водночас акт-рахунок не містить посилання на цей договір, що могло б підтвердити його зв'язок зі спірною податковою накладною. Не вказано також і місце складання названого акта-рахунка, не зазначено посади відповідальної особи Комунального підприємства «Водоканал», відсутня печатка контрагента позивача.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність формування Публічним акціонерним товариством «Весна» податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 03.02.2014 № 20, виписаної на його адресу Комунальним підприємством «Водоканал», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Весна» без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Весна» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі № 826/16772/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова