Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №826/10794/16

адміністративне провадження №К/9901/55924/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року (суддя Васильченко І.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року (судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі №826/10794/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Беррі Мор» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Беррі Мор" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №0008311201, яким до позивача за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України застосовано штраф в розмірі 10%, 20 % та 30% суми податку згідно податкових накладних на загальну суму 182 506,40 грн - з мотивів його протиправності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведеності податковим органом складу правопорушення, покладеного в основу його винесення.

У липні 2018 року відповідачем подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 14 серпня, справу №808/2195/17 витребувано з чуду першої інстанції.

23 серпня 2018 року справа №808/2195/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

В касаційній скарзі податковий орган посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме пунктів 201.1 статті 201, підпункту 120.1.1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник доводить правомірність своїх дій, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

3 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

28 грудня 2015 року між Товариством та податковим органом укладено договір №281220151 про визнання електронних документів. Предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Листом податкового органу від 28 січня 2016 року №3247/10 позивача повідомлено про розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №281220151 з підстав невстановлення місцезнаходження Товариства за податковою адресою.

У зв'язку із розірванням договору про визнання електронних документів, починаючи із 28 січня до 16 березня 2016 року відповідачем не приймалися податкові накладні Товариства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2016 року у справі № 826/3292/16 дії податкового органу щодо розірвання договору від 28 грудня 2015 року №281220151 визнано протиправними.

Товариство, як платник податків, зареєстровано та фактично знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 12, оф. 194, місце реєстрації не змінювалося.

На підставі акта перевірки №831/26-55-12-01 від 21 квітня 2016 року за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за період січень-лютий 2016 позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 182 506,40 грн, про що 30 червня 2016 року винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0008311201.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, доводиться податковим органом на підставі того, що Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій до складу податкових зобов'язань віднесено податкові накладні, зареєстровані в Реєстрі податкових накладних з порушенням 15-денного строку.

За змістом положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) на платника податків - продавця при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно з вимогами пункту 1201.1. статті 120 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі, серед іншого 10 відсотків, 20 відсотків та 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів та до 30 календарних днів відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що матеріали справи містять докази належного виконання позивачем обов'язку щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, разом з тим, така реєстрація не відбулася внаслідок розірвання податковим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 28 грудня 2015 року (що визнано судом протиправним) з підстав зміни платником місця реєстрації.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відсутність посадових осіб юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, не охоплюється дією пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів, і не є підставою для одностороннього розірвання цього договору.

Крім того, обставини протиправності розірвання договору про визнання електронних документів від 28 грудня 2015 року, встановлені судовим рішенням у справі №826/3292/16, що, з урахуванням вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, має преюдиційне значення для вирішення цієї справи.

Зокрема згідно зазначеного судового рішення у справі №826/3292/16 податковим органом не встановлено факт відсутності Товариства за місцезнаходженням (зміна місця реєстрації) у встановленому законом порядку із дотриманням відповідних процедур.

Відтак, затримка термінів реєстрації податкових накладних відбулася не з вини Товариства, склад податкового правопорушення відсутній.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі №826/10794/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер