Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №812/1672/16

адміністративне провадження №К/9901/37203/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (суддя - Борзаниця С.В.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (судді- Чебанов О.О., Сіваченко І.В., Шишов О.О.)

у справі №812/1672/16а

за позовом Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (далі - Університет) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДПІ) від 14.12.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржувану вимогу, оскільки Університет звільнено від сплати єдиного внеску у період проведення антитерористичної операції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року , залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ №0014291302 від 14.12.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, в частині застосування штрафу у розмірі 651 559, 13 грн. за період з 14.04.2014 до 30.11.2015, та нарахування пені у розмірі 23 939, 01 грн. за період з 14.04.2014 до 30.11.2015 (0,1% від суми недоїмки), всього на загальну суму 675 498, 14 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

- стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 9 628, 72 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Університет відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

13.03.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням ДПІ № 0014291302 від 14.12.2016 позивачу на підставі частини 10 та пункту 2 часини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI) нараховано штраф у сумі 66 904, 78 грн. за період з 21.01.2014 до 25.12.2014, штраф у сумі 584 853, 47 грн. за період з 21.01.2015 до 30.11.2015 та пеню у розмірі 23 941, 00 грн. (0,1% від суми недоїмки), всього на загальну суму 675 699, 25 грн.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Університет перереєструвався на підконтрольній Україні території в листопаді 2014 року за адресою: м. Сєверодонецьк, Луганська область, пр-т. Радянський, 59-А та був взятий на облік до ДПІ в якості платника єдиного внеску.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом №2464-VI).

Обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок встановлено частиною другою статті 6 цього Закону, а порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

В той же час, частиною 1 статті 25 Закону №2464-VІ обумовлено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон №1669-VII) встановлено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

При цьому, статтею 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, відповідно до яких підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 94 :

94 Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач із заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VІ звернувся до органу доходів і зборів у грудні 2016 року, надавши при цьому сертифікати Торгово-промислової палати України, що підтверджують настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.

Відтак, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що рішення ДПІ про застосування до позивача штрафу та пені за неналежне виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску період з 14.04.2014 до 30.11.2015 підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято всупереч приписів Закону №2464-VІ, який звільняє Університет від відповідальності за несвоєчасність сплати єдиного внеску на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Доводи касаційної скарги ДПІ не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді: І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер