Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №334/3681/17

адміністративне провадження №К/9901/5610/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., Прокопчук Т.С. від 06.12.2017 у справі №334/3681/17 за позовом ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В червні 2017 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просила: визнати дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії протиправними, зобов'язати відповідача відновити виплату їй пенсії з моменту припинення, тобто з грудня 2016 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що з лютого 2013 року позивач здобула право на отримання пенсії за віком, У 2015 році перемістилася до м. Запоріжжя, проте в листопаді 2016 року відповідач припинив виплату пенсії позивача згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО Запорізької міської ради по Дніпровському району. Позивач вважає таке припинення виплати пенсії протиправним, оскільки право на отримання пенсії не залежить від перебування особи в Україні або за її межами.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено: визнано дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії протиправними, зобов'язано відповідача відновити позивачу виплату пенсії з моменту припинення, тобто з грудня 2016 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутня така підстава для припинення виплати пенсії як скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зазначає, що має право на отримання пенсії, яке не залежить від місця перебування.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 01.11.2014 року перебуває на обліку у Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач перемістилася до м. Запоріжжя, що потверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2303005626 від 03 серпня 2015 року виданою УПСЗН Запорізької міської ради по Ленінському району.

З 01 грудня 2016 року виплату пенсії позивачу припинено на підставі того, що довідка позивача про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 03.08.2015 р. №2303005626, скасована. Та 19.05.2017 року комісією з питань призначення (відновлення/припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Запорізької міської ради по Дніпровському району прийнято рішення відмовити у поновленні виплати пенсії у зв'язку з скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Вважаючи дії відповідача з приводу припинення виплати пенсії протиправними позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, покликався на безпідставність посилання відповідача, як на підставу для припинення виплати пенсії, скасування довідки ВПО, оскільки зазначеної підстави для припинення виплати пенсії діючим Законом не передбачено.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходи з того, що ст. 49 Закону № 1058 передбачено невичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, тому скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є належною підставою.

Колегія суддів з висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.7.1 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

У статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії. Скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території не є підставою для припинення пенсії позивачу.

Колегія суддів звертає увагу суду апеляційної інстанції про пріоритетність застосування вимоги ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки з грудня 2016 року позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.ст. 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року скасувати.

Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2017 року залишити в силі.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду