Історія справи

Постанова КАС ВП від 02.07.2025 року у справі №520/22187/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 520/22187/23

провадження № К/990/5201/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третіх осіб - Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Сергія Олександровича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді Панова М. М., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого судді - Бегунца А. О., суддів: Катунова В. В., Ральченка І. М.

І. Суть спору

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третіх осіб - Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати водію 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова 168), в розрахунку до 100 000,00 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 07 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року;

1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити водію 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 07 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

2. На обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови № 168 у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи на службі як водій господарчого відділення 1 зенітного ракетного дивізіону, який виконував бойові завдання у районах ведення бойових дій.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 проходить військову службу на посаді водія 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 (наказ № 154 від 16.07.2021).

4. Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 18.05.2023 № 816 за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 у період з 06 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в АДРЕСА_1 .

5. Зазначена довідка складена на підставі копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 про виконання бойових завдань вх. № 439 від 31.03.2022, № 438 від 31.03.2022, № 437 від 31.03.2022, № 436 від 31.03.2023, № 434 від 31.03.2023, № 435 від 31.03.2023 (зареєстровані в книзі реєстрації вхідної документації р.н. № 57 від 01.01.2023); витягів із журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 (р.н. № 64/86дск від 21.03.2023, р.н. № 67/87дск від 21.03.2023) та є підставою для надання статусу учасника бойових дій.

6. Відповідно до вимог Постанови № 168 та наказів Головнокомандувача Збройних Сил України позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 виплачувалась додаткова винагорода в сумі 30 000 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, в позові відмовлено.

8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Військова частина НОМЕР_1 не входить до Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій, а лише перебуває у їхньому оперативному підпорядкуванні, тобто не веде бойові дії у складі діючих угруповань Сил оборони (за абзацом 1 пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (Окреме доручення № 912/з/29).

Враховуючи, що додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 грн виплачується за безпосередню участь військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, а не будь-яких завдань в умовах режиму воєнного часу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн за вказаний період.

9. Зазначена позиція підтримана Другим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Водночас судом апеляційної інстанції досліджено рапорти командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 про виконання бойових завдань № № 434 - 439, відповідно до яких зазначено, що особовий склад 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 у період з 06 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року виконував бойові завдання з метою забезпечення протиповітряної оборони об`єктів критичної інфраструктури та прикриття військ від ударів з повітря в межах реалізуємої зони ураження з районів населених пунктів Харківської області.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт перебування у визначених позиційних районах недостатньо для виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 водію господарчого відділення, збільшеної додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., оскільки окрім такого перебування військовослужбовцем частини мають виконуватись бойові завдання, а з урахуванням функціонального призначення 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей.

Водночас відповідно до журналів бойових дій 1 зенітного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 № 64т1/дск, № 64т2/63дск встановлено, що у спірний період з 07 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року до бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 належали дії з переміщення комплексу згідно з бойовими розпорядженнями командира полку, дії з розгортання та налаштування ОВТ, заступлення на бойове чергування із переведенням у готовність № 1, дії з покриття об`єктів в межах зони поразки дивізіону із переведенням у готовність № 1, дії за сигналами "Ракетна небезпека", "Повітряна тривога", "ОРК-200", "ОРЛАН 10", "Град 21", "Повітря 34", "ТУМАН", забезпечення прольоту своєї авіації, та дії з зовнішньої периметрової охорони, дії щодо захоплення цілей на супроводження, здійснення пуску ракет. При цьому, журнали бойових дій не містять інформації про виконання саме позивачем бойових завдань, вогневих уражень тощо.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Представник позивача - адвокат Кузьмін С. О. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої, підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

11. Так, автор скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 Постанови № 168 в контексті правовідносин, що виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин з приводу (не)виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої цим пунктом; пункту 21 Постанови № 168, абзаців 3, 4 пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно Постанови № 168.

Доводи касаційної скарги зводяться до фактичного позбавлення позивача судами попередніх інстанцій належного судового захисту, адже не з`ясовано обставин щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, які велися на території Харківської області у період з 07 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року коли позивач виконував завдання у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника, із прикриття угруповань військ і об`єктів цивільної та військової інфраструктури від ударів противника з повітря, ураження повітряних цілей противника (ракет та безпілотних літальних апаратів). Зважаючи на обов`язок відповідача як суб`єкта владних повноважень у цьому спорі доводити правомірність своїх рішень/дій, підхід судів попередніх інстанцій до вирішення справи, за яким доводити свої твердження мав би позивач, на думку автора касаційної скарги, суперечить завданням і принципам адміністративного судочинства.

Також зазначає, що судами попередніх інстанцій не спростовується той факт, що позивач у період з 07 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 .

Разом з цим зазначає, що військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 постійно перебувають у зоні розгортання зенітних- ракетних комплексів, несуть бойові чергування.

Наголошує, що військовослужбовцями 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 виконуються бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей, бойові завдання у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей, що відповідає Окремому дорученню Міністерства оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, відповідно до якого під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» необхідно розуміти виконання військовослужбовцем, у тому числі і зазначених вище бойових завдань.

12. Верховний Суд ухвалою від 29 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна С. О. на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді Панова М. М., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

13. Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

17. Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

18. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

19. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 цієї Постанови (в редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

20. Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

21. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пункту 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.

22. У телеграмі від 25 березня 2022 року № 248/1298 Міністр оборони визначив, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

23. За пунктом 3 телеграми від 25 березня 2022 року № 248/1298 ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

24. Відповідно до пункту 5 телеграми від 25 березня 2022 року № 248/1298 виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн необхідно здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

25. У пункті 1 окремого доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив, що «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), охоплює виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

26. Згідно з пунктом 3 цього окремого доручення, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

VI. Позиція Верховного Суду

27. Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

28. При цьому, правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

29. В умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

30. Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

31. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

32. Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.

33. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

34. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв`язку з невиплатою збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди військовослужбовцю Повітряних Сил Збройних Сил України, який служить у 1 зенітному ракетному дивізіоні Військової частини НОМЕР_1 .

35. Як установлено судами попередніх інстанцій у спірний період ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія господарчого відділення 1 зенітного ракетного дивізіону.

Ця частина підпорядковується повітряному командуванню " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", яке підпорядковується командуванню ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Військова частини НОМЕР_1 входить до складу зенітних ракетних військ (ЗРВ) Повітряних Сил.

36. Суди попередніх інстанцій зазначили, що у спірний період указана військова частина не вела бойових дій у складі діючих угрупувань у районі бойових дій, а тому виконання в ній завдань не підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях. У зв`язку з цим та через відсутність підтверджуючих доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач не має права на підвищену винагороду за періоди указані в довідці від 18 травня 2023 року № 816.

37. Надаючи оцінку доводам позивача щодо відсутності висновків про застосування абзаців 3, 4 пункту 3 Окремого доручення у правовідносинах між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням цих військових частин щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 (пункти 1, 1-2), необхідно зазначити, що порядок виплати такої винагороди військовослужбовцям Зенітних ракетних військ Збройних Сил України вже був досліджений Верховним Судом.

Так, Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2025 року у справі № 520/17681/23 зазначив, що саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою «безпосередньої участі» у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями (абзац 9 пункту 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу). За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі. При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань - не може уважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати, відповідно до Постанови № 168.

Підсумовуючи, Верховний Суд у справі № 520/17681/23 дійшов висновку, що безпосередня участь військовослужбовців 1 зенітного ракетного дивізіону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися - виконанням завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі), які мають бути належним чином підтвердженими відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.

38. Повертаючись до обставин цієї справи, варто зазначити, що довідка, яка видана позивачу про безпосередню його участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 18 травня 2023 року № 816 за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 підтверджує, що солдат ОСОБА_1 у період з 06 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в АДРЕСА_1 .

При цьому вказана довідка складена на підставі копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 про виконання бойових завдань вх. № 439 від 31.03.2022, № 438 від 31.03.2022, № 437 від 31.03.2022, № 436 від 31.03.2023, № 434 від 31.03.2023, № 435 від 31.03.2023 (зареєстровані в книзі реєстрації вхідної документації р.н. № 57 від 01.01.2023); витягів із журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 (р.н. № 64/86дск від 21.03.2023, р.н. № 67/87дск від 21.03.2023) та є підставою для надання статусу учасника бойових дій.

39. Отже, 1 зенітний ракетний дивізіон Військової частини НОМЕР_1 зенітного ракетного полку протягом періоду часу з 06 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року постійно та безперервно дислокувався на території, яка згадана у розпорядженнях Головнокомандувача Збройних Сил України як територія ведення бойових дій.

Бойові розпорядження (накази) командиром Військової частини НОМЕР_1 відносно 1 зенітного ракетного дивізіону видавалися, стосувалися здійснення зенітного ракетного прикриття об`єктів, територій, населених пунктів, дія цих бойових розпоряджень у часі повністю поглинає весь часовий проміжок з 06 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

40. Варто зазначити, що усі періоди, зазначені у довідці від 18 травня 2023 року № 816, не можуть бути підставою для нарахування додаткової винагороди, оскільки така винагорода виплачується лише за фактичне виконання бойових завдань (вогневе ураження повітряних цілей) що є "безпосередньою участю" та відповідно до пункту 1 Постанови № 168 підлягає підвищеній оплаті.

Водночас така довідка не виключає днів, що є підставою для отримання грошової виплати.

41. З дослідженого судами попередніх інстанцій журналу ведення бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 висновується, що цей журнал заповнювався щоденно, водночас достатньо конкретизованих відомостей про особисту та безпосередню участь кожного конкретного військовослужбовця у бойових діях він не містить.

42. У справі, що розглядається, з урахуванням військової частини, у якій позивач проходить службу, залежно від роду військ і характеру бойових завдань, має місце інший порядок виконання та оплати підвищеної винагороди, а тому безпосередня участь військовослужбовців 1-го зенітного ракетного дивізіону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися - виконанням завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі), які мають бути належним чином підтвердженими відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.

43. Натомість як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, не дослідили питання щодо випадків з вогневого ураження повітряних цілей у певні дні за спірний період.

Оскільки діяльність позивача пов`язана із виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає положенням Окремого доручення, ураховуючи дані довідки від 18 травня 2023 року № 816 за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 із зазначенням періоду участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, ключовим аспектом у цій справі є з`ясування епізодів пуску ракет зенітного ракетного комплексу та фактів ураження повітряних цілей противника у певні дні за спірний період.

44. За приписами статей 2 9 КАС України адміністративний суд зобов`язаний вжити визначені законом заходи для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд не вправі обмежуватися пасивним прийняттям та розглядом доказів, поданих сторонами, а зобов`язаний за власною ініціативою досліджувати важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучати їх до провадження та визначати їх правдивість.

Тобто адміністративний суд, поряд із забезпеченням процесуальної рівності сторін у наданні доказів для доведенні їх тверджень, зобов`язаний брати на себе ініціативу під час розгляду справи. Такий підхід включає обов`язок адміністративного суду здійснювати активні процесуальні дії для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, керуючись встановленими процесуальним законом механізмами.

45. Наведене в сукупності свідчить про передчасність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові у цій справі, адже судами не досліджено усіх обставин цієї справи.

46. Враховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

47. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

48. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

49. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

50. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

51. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

ІV. Судові витрати

52. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Сергія Олександровича задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року скасувати, а справу № 520/22187/23 направити на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська