ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 810/1314/18

адміністративне провадження № К/9901/2265/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, за участю третіх осіб - Міністерства доходів і зборів України, Генічеської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, про стягнення заборгованості із заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Касьянової О. В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Шурка О. І., суддів: Василенка Я. М., Кузьменка В. В.

І. Суть спору

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), за участю третіх осіб - Міністерства доходів і зборів України, Генічеської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

1.1. стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати за період з 17 березня 2014 року по 28 жовтня 2014 року;

1.2. стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних коштів з 28 квітня 2017 року по день фактичного розрахунку в сумі 210585,49 гривень.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що він, починаючи з 24 травня 2013 року, обіймав посаду начальника Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

2.1. В подальшому, 28 жовтня 2014 року позивача призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області.

2.2. Однак, як стверджує позивач, йому за період з 17 березня 2014 року по 28 жовтня 2014 року не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата.

2.3. Наголошує, що фактичний роботодавець Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим є органом, який фактично припинив свою діяльність, розміщений на окупованій території та не здатний був виконувати свої безпосередні функції роботодавця та бюджетного розпорядника.

2.4. Вважаючи дії відповідача щодо утворення заборгованості по заробітній платі протиправними, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про стягнення коштів.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до наказу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 24 травня 2013 року № 822-о ОСОБА_1 призначено у порядку переведення на посаду начальника Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

4. Наказом ДФС України від 28 жовтня 2014 року № 1075-о ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку з переведенням до Головного управління ДФС у Київській області та призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області.

5. На час виникнення спірних правовідносин (березень 2014 року) Російською Федерацією вчинялись дії щодо окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також інші дії, що виходили за рамки чинного українського законодавства. Початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з українським законодавством, вважається дата набрання чинності Резолюцією № 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України. Наведені обставини визнаються судом загальновідомими, а відтак не потребують доказування.

6. У зв`язку з анексією Автономної Республіки Крим та окупацією Автономної Республіки Крим Російською Федерацією ОСОБА_1 у березні 2014 року переїхав на материкову частину України.

7. Останню заробітну плату на території Автономної Республіки Крим позивач отримав на його особовий рахунок, відкритий у ПАТ "ВБР". Згідно із отриманої виписки слідує, що остання виплата грошових коштів з призначенням платежу "зарахування заробітної плати та інших видів оплати праці" на користь позивача відбулась 19 лютого 2014 року у розмірі 2090,00 гривень.

8. На підставі розпорядження Міністерства доходів та зборів України від 24 березня 2014 року № 55-р створено робочу групу з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі з числа працівників цих органів Міндоходів згідно зі списком; керівником даної робочої групи призначено начальника ГУ Міндоходів в АР Крим Кондрашова О. М. Зобов`язано директора Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних органів Міндоходів забезпечити надання робочій групі кабінетів для виконання покладених на неї завдань, здійснити заходи щодо облаштування робочих місць членів робочої групи засобами зв`язку та необхідною оргтехнікою. Зобов`язано Департамент інфраструктури забезпечити керівника робочої групи Кондрашова О. М. кабінетом в адміністративному приміщенні Міндоходів за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, тощо.

9. До списку робочої групи із сорока осіб включено також і позивача.

10. Пунктом 6 розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 24 березня 2014 року № 55-р "Про створення робочої групи" керівника робочої групи Кондрашова О. М. зобов`язано забезпечити відрядження членів робочої групи.

11. Так, відповідно до наказу ГУ Міндоходів в АР Крим від 24 березня 2014 року № 121-о ОСОБА_1 відряджено до Міністерства доходів і зборів України на період функціонування такої робочої групи.

12. В подальшому Міністерством доходів і зборів України видано розпорядження від 17 квітня 2014 року № 76-р "У зв`язку з втратою актуальності", яким зобов`язано вважати таким, що втратило чинність, зокрема, розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 24 березня 2014 року № 55-р.

13. Згідно з листом Міндоходів України від 28 травня 2014 року № 1081/5/99-99-04-01-01-16 погоджено питання участі у роботі міжвідомчої робочої групи при Міністерстві юстиції України працівників територіальних органів АР Крим, зокрема, й позивача.

14. Таким чином відповідно до наказу ГУ Міндоходів в АР Крим від 28 травня 2014 року № 126-о ОСОБА_1 відряджено до Міністерства юстиції України на період функціонування міжвідомчої робочої групи.

15. Згідно з наказом ГУ Міндоходів в АР Крим "Про покладення обов`язків" від 24 березня 2014 року № 122-о покладено обов`язки по веденню табелю обліку робочого часу на заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим Сібірцева М. В . Крім того вказаним наказом погоджено, що до створення належних умов для праці або припинення окупації АР Крим, табель обліку робочого часу ведеться відповідальною особою в електронному вигляді за типовою формою, затвердженою наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці".

16. За період з 17 березня 2014 року по 28 жовтня 2014 року включно позивачу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, що не заперечується відповідачем та третьою особою по справі.

17. Відповідно до наданого до суду розрахунку заробітної плати (за аналогічною посадою) начальника державної податкової інспекції за період з 17 березня 2014 року по 28 жовтня 2014 року нараховано 31542,11 грн. заробітної плати, виходячи із посадового окладу начальника ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим, доплати державного службовця 9 рангу, надбавки за вислугу державного службовця - 20 % до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (спеціальне звання), надбавки за високі досягнення - 50% до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років, а також з урахуванням середнього розміру премії по Генічеській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області за березень 2014 року - жовтень 2014 року за аналогічною посадою.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

18. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, позовні вимоги задоволено.

18.1. Стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 суму заборгованості із заробітної плати за період роботи у Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим з 17 березня 2014 року по 28 жовтня 2014 року у розмірі 31542,11 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

18.2. Стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 212930,54 гривень.

19. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних і достатніх доказів, які б свідчили про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості із заробітної плати.

20. Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

21. У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

22. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилкове врахування судами першої та апеляційної інстанцій довідки ГУ ДФС у Київській області від 18 липня 2018 року № 10-36-05-20/267, у якій зазначено два останні місяці роботи, що передують звільненню позивача, а саме березень та квітень 2017 року у іншій юридичній особі, з якою він перебував у трудових відносинах та не мав заборгованості по виплаті заробітної плати.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

23. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

25. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

26. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

27. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

30. Визначення заробітної плати міститься у статті 1 Закону України "Про оплату праці" та означає винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

31. Статтею 115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

32. Відповідно до підпункту 33 пункту 11 Положення про Міністерство доходів та зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013, Міністр як керівник Міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.

33. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

34. Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

35. Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

36. Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

37. За приписами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

VI. Позиція Верховного Суду

38. Зміст спірних правовідносин, що склались у цій справі зводиться до питання наявності заборгованості з невиплаченої заробітної плати у період з 17 березня 2014 року по 28 жовтня 2014 року під час перебування позивача на посаді начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

39. Судами встановлено, що у спірний період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, що не заперечується ДФС України.

40. При цьому аргументація, зазначена у касаційній скарзі зводиться до того, що ДФС України не відповідає за нарахування та виплату заробітної плати працівникам територіальних органів, які є окремими юридичними особами, відповідно інформація про табелі робочого часу ОСОБА_1 , які є підставою для нарахування і виплати йому заробітної плати у відповідача відсутня.

41. Водночас за приписами Положення про Міністерство доходів та зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013, зокрема підпунктів 1, 3, 18, 19, 25 пункту 5 обумовлено, що Міндоходів України з метою організації своєї діяльності: організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи; здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Міндоходів України; здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов`язків у Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління організовує планово-фінансову роботу в Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

42. Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (далі - Постанова КМ України № 311) визначено перелік територіальних органів Міндоходів, які реорганізуються.

43. Згідно з Додатком № 2 до Постанови КМ України № 311 ДПІ у м. Сімферополі реорганізується в Генічеську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Херсонській області. На виконання вказаної постанови КМ України № 311 Міністерством доходів та зборів розпочато відповідний процес реорганізації.

44. З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається внесення запису про проведення державної реєстрації новоутвореної шляхом заснування юридичної особи Генічеської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, дата запису: 03.11.2014, номер запису: 1 487 102 0000 001370.

45. Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, дата запису: 17.08.2016; номер запису: 18821120003020673.

46. 09 липня 2014 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження № 630-р, яким утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів та затверджений її Голова.

47. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року № 651-р "Питання Державної фіскальної служби" відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" підтримано пропозицію Голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів, що припиняється.

48. З наведеного вбачається, що ДФС України є правонаступником Міністерства доходів і зборів України, яке згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 29 липня 2014 року за рішенням засновників перебуває в стані припинення, не має відкритих рахунків в органах Державного казначейства, а відтак не має й коштів для виплати заробітної плати позивачу.

49. Повертаючись до обставин справи, судами встановлено, що останню заробітну плату на території Автономної Республіки Крим позивач отримав на його особовий рахунок, відкритий у ПАТ "ВБР".

50. Згідно з отриманої виписки слідує, що остання виплата грошових коштів з призначенням платежу "зарахування заробітної плати та інших видів оплати праці" на користь позивача відбулась 19 лютого 2014 року у розмірі 2090,00 гривень.

51. Верховний Суд зауважує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про відсутність підстав для стягнення із відповідача заборгованості із заробітної плати, надано не було.

52. Натомість згідно з розрахунком заробітної плати (за аналогічною посадою) начальника державної податкової інспекції за період з 17 березня 2014 року по 28 жовтня 2014 року нараховано 31542,11 грн. заробітної плати, виходячи із посадового окладу начальника ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим, доплати державного службовця 9 рангу, надбавки за вислугу державного службовця - 20 % до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (спеціальне звання), надбавки за високі досягнення - 50 % до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років, а також з урахуванням середнього розміру премії по Генічеській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області за березень - жовтень 2014 року за аналогічною посадою.

53. Слід зазначити, що саме наведена сума у вигляді 31542,11 грн. врахована судами попередніх інстанцій під час обчислення, що є цілком правомірно.

54. Таким чином, установивши під час розгляду цієї справи наявність заборгованості по виплаті позивачу належних йому коштів, Верховний Суд вважає правильними висновки судів щодо застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпП України, та як наслідок, стягнення на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

55. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

56. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

57. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

58. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова