ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 461/210/17

адміністративне провадження № К/9901/34498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року у складі судді Зубачик Н.Б. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М., Святецького В.В. у справі № 461/210/17 за позовом ОСОБА_1 до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа - Львівська митниця Державної фіскальної служби України, про скасування постанови,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач), третя особа - Львівська митниця Державної фіскальної служби України, в якому просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №53156332 від 19.12.2016, винесену заступником начальника Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Мудраком Петром Миколайовичем.

2. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. На виконанні в Яворівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області знаходиться виконавчий документ №461/955/16-п (№33/783/321/16), виданий Апеляційним судом Львівської області 26.05.2017.

3.2. 19 грудня 2016 року заступником начальника Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Мудраком П.М. відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом.

3.3. Уважаючи зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду із указаним позовом.

4. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем обгрунтовано прийнято виконавчий документ до виконання та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, тобто з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

5.1. Доводи касаційної скарги обгрунтовані, зокрема, тим, що суди першої та апеляційної інстанції залишили поза увагою те, що у даному випадку виконавчий документ, пред`явлено до виконання з пропуском передбаченого законом тримісячного строку; виконавчиий документ не відповідає вимогам закону; заяву подала та підписала посадова особа, яка не має таких повноважень; виконавче провадження відкрито з порушенням місця виконання рішення; стягувач не подав належним чином завірену копію протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації. Тому оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.

6. Відзиву на касаційну скаргу відповідачем подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

9. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

10. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

11. Частиною 5 статті 26 Закону №1404 передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

12. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі Закон № 606-ХІV) (у редакції чинній на початок перебігу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема, посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців.

13. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

14. У пункті 1 частини 1 статті 23 Закону № 606-ХІV зазначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання

15. Аналогічна норма щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання пред`явленням виконавчого документа до виконання міститься і у пункті 1 частини 4 статті 12 Закону №1404-VIII.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівською митницею ДФС постанова №461/955/16-п, видана 26.05.2016 Апеляційним судом Львівської області в частині конфіскації автомобіля пред`являлась до виконання 11.07.2016, на підставі якої державним виконавцем 13.07.2016 відкрито виконавче провадження ВП №51660511, яке тривало до 26.09.2016. У той же час, строк пред`явлення до виконання виконавчого документа було перервано, та такий почав обчислюватись повторно з 26.09.2016.

18. 31 жовтня 2016 року вищевказаний виконавчий документ пред`явлено повторно та 03.11.2016 державним виконавцем винесено постанову ВП № 52813321 про відмову у відкритті виконавчого провадження, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

19. Викладене свідчить про повторне переривання строку пред`явлення до виконання вищевказаного виконавчого документа, та початок його обчислення з 03.11.2016.

20. Після цього, зазначений виконавчий документ пред`явлений до виконання 19.12.2016, тобто в передбачений законом тримісячний строк.

21. Ураховучи викладене, Верховний Суд погоджуться з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність твердження позивача щодо пропуску відповідачем тримісячного строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

22. Разом із цим відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1404 у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

23. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що виконавчий документ, про який йде мова вище, повністю відповідає вимогам статті 4 Закону №1404, а саме в ньому зазначені: орган, який видав виконавчий документ, тобто Апеляційний суд Львівської області; суддя, який виніс рішення - Марітчак Т.М. ; дата прийняття виконавчого документу - 26.05.2016, номер 461/955/16-п, та у виконавчому документі повністю вказані всі дані боржника, а саме прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, адреса проживання та ідентифікаційний номер платника податку.

24. Стягувачем за даним виконавчим документом є держава в особі Львівської митниці ДФС. Також, всі дані Львівської митниці ДФС наявні у заяві про відкриття виконавчого провадження.

25. Викладене відповідає положенням частини 4 статті 15 Закону №1404, згідно з якими за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

26. Разом із цим у виконавчому документі зазначено дату набрання чинності, строк пред`явлення до виконання та в матеріалах виконавчого провадження наявний оригінал виконавчого документа з мокрою печаткою суду.

27. Судами попередніх інстанцій також вірно зазначено, що Апеляційним судом Львівської області прийнято рішення у формі постанови, яка одночасно і є виконавчим документом, а згідно з вимогами Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді АРК та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оригінал постанови виготовляється в одному примірнику і міститься в матеріалах справи, а тому як виконавчий документ видається інший примірник постанови, який відповідає вимогам пунктів 5, 6, 7 ч. 1 ст. 4 Закону №1404

28. Зазначені обставини спростовують доводи позивача щодо невідповідності виконавчого документа положенням статті 4 Закону №1404.

29. Крім того, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги посилання позивача на те, що заяву подала та підписала особа, яка не має таких повноважень.

30. Так, згідно з частиною 3 статті 16 Закону №1404 представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що заступник начальника УБзМП є посадовою особою державного органу (юридичної особи), тобто Львівської митниці ДФС, вправі діяти від її імені згідно з наданих йому повноважень та є державним службовцем, відповідно до статей 7, 8, 9 Закону України «Про державну службу», за якими державний службовець виконує (здійснює) права, обов`язки відповідно до положень про відповідні структурні підрозділи, посадових інструкцій, наказів (розпоряджень).

32. Водночас, відповідно до наказу Львівської митниці ДФС від 06.04.2016 №189 заступник начальника УБзМП Репецький Р.М. уповноважений підписувати листи митниці до органів Державної виконавчої служби щодо виконання постанов суду та митниці. Тобто Репецький Р.М. має повноваження в частині підписання документів, адресованих органам державної виконавчої служби.

33. Твердження позивача про відкриття виконавчого провадження з порушенням місця виконання рішення, суди також правильно вважали такими, що не грунтуються на законі, виходячи з положень частини 1 статті 24 Закону №1404, за якии виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

34. У той же час, як установлено судами попередніх інстанцій, з постанови Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 року та протоколу про порушення митних правил №3048/20900/15, конфіскації підлягає автомобіль, який знаходиться на м/п «Краковець», смт. Краковець, Яворівського району, Львівської області, що територіально розташована у Яворівському районі, на яку відповідно поширюється діяльність Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

35. Щодо посилання позивача на неможливість конфіскації майна на підставі постанови суду, у зв`язку з належністю права власності на це майно не позивачу, а іншим особам, суперечить положенням частини 3 статті 465 Митного кодексу України, відповідно до яких конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

36. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №1404 під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються, зокрема, у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

37. Згідно з частиною 2 статті 265 Кодексу України про адміністративні правопоршення про вилучення речей і документів при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, робиться запис в цьому протоколі, і такий протокол одночасно є і протоколом вилучення речей і документів.

38. Судами ж встановлено, що в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія такого протоколу, в якому відповідно до вимог ст. 511 Митного кодексу України, також зазначено і про вилучене майно при його складанн.

39. Тому державним виконавцем також було дотримано і положення пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №1404.

40. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо законності оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

41. На переконання колегії суддів, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, та не містять належних обґрунтувань протиправності спірної постанови про відкриття виконавчого провадження.

42. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій дотримано норми матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень.

43. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

46. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

47. Постанову Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі № 461/210/17 - залишити без змін.

48. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко