ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №815/4254/15

адміністративне провадження №К/9901/28352/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року у складі судді Бойко О.Я.

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у складі суддів Крусяна А.В., Вербицької Н.В., Джабурія О.В.

у справі № 815/4254/15

за позовом Приватного підприємства «Унікон»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафної санкції,

У С Т А Н О В И В :

24 липня 2015 року Приватне підприємство «Унікон» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Головного управління ДФС в Одеській області (далі - другий відповідач у справі), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо складання акта перевірки від 16 березня 2015 року № 000003/15-54-22-01/30692311; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 05 червня 2015 року №0001052101 про застосування до Підприємства суми штрафної санкції у розмірі 181037,10 грн.

24 листопада 2015 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, не доведення податковим органом порушення Підприємством вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), висновуючись на тому, що податковій було відомо про здійснення відповідачем виробництва харчової добавки - оцту із сировини, якою є спиртовмісні рідини, відходи згідно з ДСТУ 2450:2006, при цьому спростовуючи доводи відповідача про те, що спиртовмісна рідина, про яку йде мова в акті перевірки № 43/15-32-21-01/30692311 від 25 лютого 2015 року, є алкогольним напоєм в розумінні положень зазначеного Закону.

У жовтні 2016 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України на рішення судів попередніх інстанцій, в якій відповідач просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач викладає фактичні обставини справи, жодних мотивів того, в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, касаційна скарга не утримує.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано справу №815/4254/15 з суду першої інстанції.

30 грудня 2016 року до Вищого адміністративного суду України від Підприємства надійшло заперечення на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач спростовує доводи скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

05 січня 2017 року справа №815/4254/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

23 лютого 2018 року справа №815/4254/15 та матеріали касаційної скарги №К/9901/28352/18 передані до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство, як юридична особа, зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради з 16 грудня 1999 року, з 14 вересня 2000 року перебуває на обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси.

25 лютого 2015 року відповідно до статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, частини 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 09 лютого 2015 року № 96 та направлень від 10 лютого 2015 року № 82 та №83 посадовими особами Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері зберігання та обігу спирту, рідини із вмістом спирту, алкогольних напоїв, організаційних, технічних і технологічних вимог провадження діяльності з питань переробки спиртовмісних рідин, за результатами якої складений акт №43/15-32-21-01/30692311 від 25 лютого 2015 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Підприємством вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР, вимог пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року №1340 «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1266 «Про затвердження Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом»; вимог підпункту 212.1.8 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України.

16 березня 2015 року на підставі акта перевірки податковим органом прийнято зокрема рішення про застосування до Підприємства фінансових санкцій № 000003/15-54-22-01/30692311 у розмірі 181 037,10 грн.

Не погоджуючись з цим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги рішенням від 20 травня 2015 року № 10/15-32-10-02-07 Головне управління ДФС в Одеській області скасувало рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 16 березня 2015 року № 000003/15-54-22-01/30692311 та зобов'язало ДПІ у Суворовському районі м. Одеси винести податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій на суму 181 037, 10 грн за формою «С».

05 червня 2015 року на підставі акта перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги за порушення Підприємством вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР - зберігання спирту або алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення №000003/15-54-22-01/30692311 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 181037,10 грн.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов суд попередніх інстанцій вказали на те, що алкогольні напої в розумінні статті 1 Закону № 481/95-ВР це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД, а місце зберігання в розумінні цієї статті це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Згідно зі статтею 15 Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14 січня 2000 року № 1393-XIV (далі - Закон № 1393-XIV) визначено, що утилізація вилученої з обігу продукції, використання продукції, як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів; переробка вилученої з обігу продукції, будь-які технологічні операції, пов'язані із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей вилученої з обігу продукції з метою підготовки її до утилізації або подальшого використання цієї продукції за умови приведення її у відповідність з вимогами нормативно-правових актів і нормативних документів.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1393-XIV загальні вимоги щодо порядку, умов та правил переробки, утилізації, знищення або подальшого використання вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 13 пункту 9 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року №1340, спирт етиловий та алкогольні напої підлягають промисловій переробці або знищенню, а тютюнові вироби знищенню.

Порядок проведення атестації виробництва підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції затверджено наказом державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 571 від 25 вересня 2000 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, одним із основних видів діяльності позивача є виробництво харчової добавки оцту. Основою для виробництва оцту є сировина неякісні алкогольні напої, спиртовмісні рідини, відходи згідно з ДСТУ 2450:2006.

Позивач здійснює свою господарську діяльність на підставі атестату виробництва Міністерства економічного розвитку і торгівлі України UА 3.033.0453-13 від 30 грудня 2013 року, виданого ДП «Одесастандартметрологія», сертифікату № 010 на право проведення робіт із знищення або утилізації неякісних алкогольних напоїв та тютюнових виробів підприємством, виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, у відповідності до вимог Закону України від 14 січня 2000 року № 1393 «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції».

Одним із джерел надходження до позивача сировини для виготовлення оцту є конфісковані та такі, що перейшли у власність держави неякісні алкогольні напої, які є неякісними або небезпечними та не можуть бути реалізовані як алкогольні напої, підлягають утилізації (знищенню) у подальшому (після прийняття рішення суду та комісії з питань утилізації або знищення неякісних або небезпечних напоїв).

Суди першої та апеляційної інстанцій також врахували те, зі змісту актів прийому-передачі від 12 лютого 2011 року, від 05 квітня 2012 року та від 23 травня 2014 року та листа Головного управління ДФС в Одеській області № 1053/10/15-32-09-02-04 від 23 березня 2015 року вбачається, що компетентні правоохоронні органи передали позивачу на відповідальне зберігання спиртовмісну рідину, яку було вилучено з обігу.

При цьому, з 01 січня 2011 року контролюючими органами щороку здійснюється інвентаризація залишків таких товарно-матеріальних цінностей.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податковій було відомо про здійснення відповідачем виробництва харчової добавки - оцту із сировини, якою є неякісні алкогольні напої, спиртовмісні рідини, відходи згідно з ДСТУ 2450:2006. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не прийнято доводи податкового органу про те, що спиртовмісна рідина, про яку йде мова в акті перевірки № 43/15-32-21-01/30692311 від 25 лютого 2015 року, є алкогольним напоєм в розумінні положень Закону № 481/95-ВР.

Суд визнає, що позивач не є суб'єктом інкримінованого відповідачем порушення з огляду на відсутність необхідності ліцензування діяльності, якою займається Підприємство, а відтак положення статті 15 Закону № 481/95-ВР не можуть бути застосовані до спірних правовідносин з огляду на відсутність обов'язку у позивача здійснювати дії з метою включення місць зберігання підприємством продукції, яка містить спиртовмісні рідини до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі № 815/4254/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер