Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.10.2018 року у справі №813/508/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року

м. Київ

справа № 813/508/17

адміністративне провадження № К/9901/16774/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №813/508/17

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства "Мікроприлад" про стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Братичак У. В., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Курильця А. Р., суддів:

Качмара В. Я., Мікули О. І.,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова ззвернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мікроприлад" про стягнення заборгованості в розмірі 37 445,91 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що колишнім працівникам відповідача призначено наукові пенсії і відповідачу направлені повідомлення та повідомлення-уточнення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за січень-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року. Проте відповідач добровільно визначену у вказаних повідомленнях різницю у сумах пенсій не сплачує.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди встановили, що позивачем надіслано відповідачеві повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за січень- грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року.

Відповідно до вказаних повідомлень відповідачу нараховано до сплати за січень- грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року різницю у сумах пенсій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 37 445,91 грн.

Проте відповідач добровільно визначену у вказаних повідомленнях різницю у сумах пенсій не сплатив, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження підстав призначення наукових пенсій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період роботи на ВАТ "Мікроприлад" та відсутні докази державної атестації Відкритого акціонерного товариства "Мікроприлад", тобто підтвердження наукового напряму роботи даної установи шляхом надання витягу (довідки) з Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року N 380.

Позивач не погодився із зазначеними рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що ПАТ "Мікроприлад" не відноситься до наукових установ, проте згідно чинного законодавства це не позбавляло його працівників права на призначення наукових пенсій, оскільки стаж наукової роботи вони набули, перебуваючи на посадах, передбачених ~law4~, затвердженого постановою КМ України №1571 від 22.11.2001. Оскільки ПАТ "Мікроприлад" не було науковою установою, то атестації як наукової установи не підлягало.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.

Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" 26 листопада 2015 року №848-VIII (далі - ~law6~), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (січень-червень 2017 року) визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності, створює умови для провадження наукової і науково-технічної діяльності, задоволення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку шляхом взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади.

Відповідно до положень ~law7~ наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження; наукова (науково-технічна) робота - наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки, проведені з метою одержання наукового, науково-технічного (прикладного) результату. Основними видами наукової (науково-технічної) роботи є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, дослідно-технологічні, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням нових наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання; наукова (науково-дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною; основна діяльність наукових установ - проведення фундаментальних досліджень, прикладних наукових і науково-технічних (експериментальних) розробок, надання науково-технічних послуг, проведення наукової і науково-технічної експертизи, підготовка наукових кадрів, розвиток і збереження наукової інфраструктури.

~law8~ визначено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці.

Відповідно до ~law9~ різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до ~law10~, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною 9 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для цієї категорії працівників;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

Згідно з пунктами 5,10,11 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень частиною 9 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної згідно з частиною 9 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

До приведення законодавства України у відповідність із частиною 9 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить частиною 9 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Питання, не врегульовані частиною 9 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вирішуються відповідно до законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2016 року № 472 "Про реалізацію пункту 5 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" установлено, що до 1 січня 2017 року різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 "Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи" (далі - Порядок №372).

Пунктом 2 цього Порядку №372 визначено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

У пунктах 5,8,9 Порядку №372 передбачено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до ~law22~, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Ці підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

У разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації фінансування різниці у розмірі пенсії здійснюється за рахунок коштів їх правонаступників.

Якщо підприємство є правонаступником підприємства, робота на якому дає право на призначення наукової пенсії та яке до перетворення перебувало на госпрозрахунковій формі фінансування, то вищезазначена різниця фінансується за рахунок коштів правонаступника.

Різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3-8 цього Порядку.

З огляду на викладене, у випадках, коли відбувається перетворення в процесі приватизації державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, до правонаступника переходять права і обов'язки державного підприємства, що приватизується, у тому числі й обов'язок зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 813/1470/15 та від 29.03.2019 у справі №813/720/17, від 08.11.2019 у справі №813/1667/15.

Як уже зазначалось, позивачем здійснювалось нарахування та виплата наукової пенсії, зокрема, громадянину ОСОБА_3, який отримав стаж наукової роботи в ПАТ "Мікроприлад", у зв'язку з чим Личаківським об'єднаним УПФ України м. Львова було надіслано ПАТ "Мікроприлад" повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

В матеріалах справи міститься довідка від 26.03.2002, підписана директором ДНБП "Еталон-Мікро" ВАТ "Мікроприлад", в якій вказано, що ОСОБА_3 дійсно з 01.09.1992 по 11.08.1994 і з 01.04.1995 по 01.07.1997 працював в державному Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро во "Мікроприлад", яке згідно статуту є науково-дослідною і дослідно-конструкторською організацією. Довідка видана на підставі ухвали Науково-технічної ради (протокол №5 від 25.03.2002) в районне управління Пенсійного фонду м. Львова для перерахунку пенсії згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання правомірності видачі довідок для призначення наукових пенсій.

Також, не встановлено чи відповідач у даній справі (ТОВ "Мікроприлад") є правонаступником підприємства, яке видало довідку на підтвердження стажу наукової роботи ОСОБА_3. Не встановлено також організаційно-правову форму господарювання підприємства, яке видало вищезазначену довідку, та чи не являється дане підприємство самостійною юридичною особою, яка згідно п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є страхувальником та на яке може бути покладено обов'язок зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Вищевказані обставини судами попередніх інстанцій залишені поза увагою, без перевірки та відповідної оцінки, хоча вони є суттєвими при вирішенні питання щодо виникнення у ПАТ "Мікроприлад" обов'язку зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення, що призвело до прийняття необґрунтованих судових рішень.

Суд касаційної інстанції, відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року - скасувати, а справу №813/508/17 направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду