ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

справа №804/241/17

адміністративне провадження №К/9901/20838/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

при секретарі - Мовчан А.В.,

за участю:

представників позивача - Кравець Р.Ю., Мартиненко А.В.,

представника відповідача - Кундельський В.І.

розглянув у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року (головуючий суддя - Олійник В.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді - Мельник В.В., Сафронова С.В.) .

І. Суть спору

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач, ДВБ НПУ, скаржник), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість за час вимушеного прогулу за період з 28.07.2016 по 28.09.2016 у сумі 24012,60 грн. (двадцять чотири тисячі дванадцять гривень 60 коп.);

визнати період з 29.01.2016 по 28.07.2016 часом вимушеного прогулу та зарахувати його до загального трудового стажу ОСОБА_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 28.07.2016 року по 28.09.2016 року у сумі 24412,20 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста дванадцять гривень двадцять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення періоду часу вимушеного прогулу, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, взяв до уваги всі обставини справи та рішення суду від 28.07.2016 у справі № 804/1353/16, що набрало законної сили станом на 15.11.2016. Цим рішенням позивача було поновлено на службі в поліції саме з 28.07.2016, а часом вимушеного прогулу вважається час, в період якого працівник був позбавлений можливості працювати з підстав його незаконного звільнення за рішенням роботодавця, до моменту поновлення на роботі. З огляду на викладене, суд не взяв до уваги твердження позивача щодо визначення ним періоду часу вимушеного прогулу з 02.02.2016 (або 29.01.2016) по 28.09.2016, бо це питання вже було вирішено в судовому порядку, про що винесено рішення, яке набрало законної сили, по справі № 804/1353/16. Крім того, суд дійшов висновку, що розмір грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу складає 24412,20 грн. (400,20 грн. х 61 календарний день вимушеного прогулу = 24412,20 грн.).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано вимушеним прогулом період часу з 02.02.2016 по 28.07.2016 та стягнуто з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу у розмірі 39619 грн. 80 коп.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним (наприклад, пишеться: «Запис за таким-то № є недійсним, поновлений на попередній роботі»). Отже, поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною. Таким чином вимушеним прогулом позивача є період з дати його звільнення, а саме з 02 лютого 2016 року по час поновлення на посаді, а саме 28 липня 2016 року за який підлягає стягненню сума середнього заробітку. Також колегія зазначила, що відсутність доказів щодо обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу не свідчить про відсутність підстав для стягнення цих сум на які має право позивач. Крім того, суд вказав, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 02.02.2016 по дату прийняття судового рішення у справі про поновлення позивача на посаді та видачі відповідного наказу про його поновлення (28.07.2016 року) дорівнює 39619,80 грн. (400,2 грн. * 99 дні). Оскільки, згідно з листа Мінсоцполітики України від 20.07.2015 №10846/0/14-15/13 про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік, кількість робочих днів з 02.02.2016 по 28.07.2016 року становить 99 днів. Крім того, суд зазначив, що, оскільки наказом Національної поліції України від 28.09.2016 № 724 о/с позивач був поновлений на попередній посаді з 28 липня 2016 року, а тому підстав вважати вимушеним прогулом час з моменту його поновлення до часу видання відповідного наказу немає законних підстав, враховуючи що з 28 липня 2016 року він поновлений на посаді і з цього часу йому нараховується та виплачується грошове забезпечення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

12 вересня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України вказує на те, що оскільки позивач не скористався своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у справі № 804/1353/16, погоджувався з поновленням на службі в поліції з 28.07.2016, а тому у нього відсутнє процесуальне право на звернення до суду з позовом про визнання часу вимушеного прогулу з дати його звільнення. Скаржник також зазначив, що грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховується та оплачується з дати поновлення на службі, тобто з 28.07.2016, а тому взагалі - відсутній період вимушеного прогулу. Крім того, скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції припустився помилкового висновку про початок періоду вимушеного прогулу - 02.02.2016, адже вказана дата є останнім робочим днем позивача, а відтак і його останнім робочим днем, за який він отримав грошове забезпечення.

02 листопада 2017 року та 25 червня 2020 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли заперечення ОСОБА_1 , в яких позивач вважає подану касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року касаційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі наказу Національної поліції України від 29.01.2016 № 68 о/с позивач був звільнений з посади заступника начальника Управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 02.02.2016 на підставі пп. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Проте, не погодившись із цим, 29.02.2016 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2016 № 68 о/с.

28.07.2016 Дніпропетровським окружним адміністративним судом була прийнята постанова в адміністративній справі № 804/1353/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії України про визнання протиправним та скасування наказу, згідно з якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнаний протиправним та скасований наказ Національної поліції від 29.01.2016 № 68 о/с «по особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України; визнане протиправним та скасоване рішення Центральної атестаційної комісії Національної поліції України від 24.12.2015 ОП № 24/12/15-3 щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 28.07.2016.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 в адміністративній справі № 804/1353/16 позивачу відмовлено у задоволенні позовної вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в силу відсутності належних доказів, на підставі яких можливо було обрахувати розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказане рішення суду першої інстанції було залишено в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 та набрало законної сили 15.11.2016 відповідно.

Наказом Національної поліції України від 28.09.2016 № 724 о/с на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, справа № 804/1353/16, був скасований наказ Національної поліції України від 29.01.2016 № 68 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 та поновлено його на службі в поліції на посаді заступника начальника Управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 28.07.2016 .

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Пункт 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260): поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пункт 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58): Днем звільнення вважається останній день роботи.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зауважує, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року та проголошено нове рішення у справі. Відтак, перегляду підлягає правильність скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції.

Суд, аналізуючи зміст пункту 6 розділу ІІІ Порядку №260 зауважує, що поновлений на службі поліцейський має право на грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення до його поновлення на службі уповноваженим керівником органу поліції.

Тому посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції стягнуто грошове забезпечення за період, який не є періодом вимушеного прогулу, оскільки рішенням суду у справі № 804/1353/16 позивача поновлено з 28.07.2016 - не впливає на наявність у позивача права на грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за весь період вимушеного прогулу, тобто з дня фактичного звільнення.

Суд звертає увагу на те, що наведений обов`язок виплатити поновленому на службі поліцейському грошове забезпечення за час вимушеного прогулу не залежить від обставин поновлення позивача за судовим рішенням про поновлення такого поліцейського на службі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2019 у справі №815/1829/17.

Водночас, Суд погоджується з доводами скаржника, що обраховуючи період вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції припустився помилки у визначенні початкової дати даного періоду.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Національної поліції України від 29.01.2016 № 68 о/с позивач був звільнений з посади заступника начальника Управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 02.02.2016 на підставі пп. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) та в подальшому, поновлений на вказаній посаді судовим рішенням у справі № 804/1353/16.

Відтак, враховуючи приписи пункту 2.27 Інструкції № 58, останнім робочим днем позивача вважається 02.02.2016. Тому період вимушеного прогулу повинен обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення - 03.02.2016, а не 02.02.2016, як це зазначено судом апеляційної інстанції.

Таким чином, зважаючи на встановлений судами попередніх інстанцій середньоденний заробіток позивача, який складає 400,20 грн., то Суд приходить до переконання про необхідність корегування суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу у розмірі 39619,80 грн, визначеної судом апеляційної інстанції, шляхом її зменшення на 400, 20 грн.

Відтак, сума середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 складатиме 39219,60 грн.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно частини 4 статті 351 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог є помилковим лише в частині визначення дати, з якої обраховується період вимушеного прогулу позивача, та, відповідно, невірної кількості днів вимушеного прогулу, і стягнення заробітної плати за цей час, тому, відповідно до ч.4 ст.351 КАС України, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення в даних позовних вимогах в мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349-355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року змінити в мотивувальній частині, а також в резолютивній частині, виклавши абзац 4 рішення суду апеляційної інстанції в наступній редакції: «Визнати вимушеним прогулом період часу з 03.02.2016 по 28.07.2016 року та стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу у розмірі 39219 грн. 60 коп ».

В решті - вказану постанову залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01.07.2020

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова