Особа не може набути статусу обвинуваченого (підсудного), якщо прокурор направив обвинувальний акт до суду поза межами строку досудового розслідування

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Особа не може набути статусу обвинуваченого (підсудного), якщо прокурор направив обвинувальний акт до суду поза межами строку досудового розслідування - 0_36163400_1632228369_6149d411584fc.png

"Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України" – такого висновку дійшла колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду при постановленні рішення від 15.09.2021 у справі № 711/3111/19.

Крім того, у цьому рішенні найвищою судовою інстанцією було підтверджено компетенцію суду щодо закриття кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування на момент направлення обвинувального акта до суду, тобто на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Більше того, у разі неприйняття судом рішення про закриття кримінального провадження на відповідній стадії судового провадження це має стати безумовною підставою для скасування вироку, постановленого за результатами судового розгляду, та прийняття судами апеляційної чи касаційної інстанцій рішення про таке закриття.

Звертаю увагу на те, що вказаний правовий висновок було сформовано у кримінальному провадженні, відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2018.

Так, Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 частину першу статті 284 КПК було доповнено пунктом 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Вказана норма була введена в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не має зворотньої дії в часі та застосовується до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Вищенаведений висновок Верховного Суду наштовхує на ряд питань, пов'язаних із реалізацією права на закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, зокрема:

  • що робити у разі направлення прокурором обвинувального акту до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відомості про які були внесені до ЄРДР до моменту набрання чинності законом № 2147-VIII?
  • що робити, якщо обставини, які обумовлюють закриття кримінального провадження, стали відомі лише на стадії судового розгляду?

Щодо першого запитання, то слід звернути увагу на те, що внесені законом № 2147-VIII зміни кореспондують загальній засаді кримінального провадження, закріпленій у статті 28 КПК України, відповідно до якої розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

При цьому зміст самої статті 28 КПК України, яка встановлювала необхідність дотримання процесуальних строків та виключала можливість проведення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень поза межами визначених КПК України строків як до, так і після прийняття закону 2147-VIII, лишався незмінним.

Не змінився і зміст інших статей КПК України, які регулювали відповідне питання та встановлювали правові наслідки вчинення процесуальних дій поза межами строків досудового розслідування, зокрема:

  • ст. 219 КПК України, яка визначала правила обчислення строку досудового розслідування та момент його закінчення - день звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або день ухвалення рішення про закриття кримінального провадження;
  • ст. 110 КПК України, яка визначала, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування;
  • ст. 283 КПК України, яка визначала, що звернення до суду з обвинувальним актом є однією з процесуальних дій, які прокурор зобов'язаний вчинити у найкоротший строк із дня повідомлення особі про підозру;
  • ст. 294 КПК України, яка визначала, що строк досудового розслідування, який закінчився, поновленню не підлягає;
  • ст. 337 КПК України, яка визначала, що судовий розгляд може бути проведений виключно стосовно особи, яка набула статусу обвинуваченого в порядку, передбаченому Законом;
  • ст. 42 КПК України, як визначала, що обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу;
  • ст. 2 КПК України, яка визначала, що до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура;
  • ст. 8 КПК України, яка закріплювала принцип верховенства права та визначала, що цей принцип у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Лишалася незмінною і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, офіційне тлумачення якої неодноразово здійснював у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Так, у справі «Іванов проти України» зазначено, що ця стаття Конвенції в кримінальному провадженні застосовується у такий спосіб, щоб особа, яку звинувачено, не залишалася тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (пункт 71). Аналогічні позиції ЄСПЛ висловив у справах «Карт проти Туреччини» (пункт 68) і «Вемхофф проти Німеччини» (пункт 18). При цьому ЄСПЛ у справі «Іванов проти України» вказав, що період, який має прийматися до уваги, повинен відраховуватися саме з порушення кримінальної справи проти особи (пункт 63).

Окрім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 752/3218/20, ухвали Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 712/6375/18, від 15.03.2021 у справі
№ 676/6116/18, від 05.04.2021 у справі № 676/804/20, від 21.04.2021 у справі № 991/6516/20).

Виходячи із наведеного, дата внесення відомостей про конкретне кримінальне правопорушення до ЄРДР не має жодного значення при визначенні правових наслідків звернення до суду із обвинувальним актом поза межами строків досудового розслідування, а єдиним законним рішенням суду у такому випадку повинно бути закриття кримінального провадження, оскільки воно здатне найбільш ефективно поновити порушені права особи.

Щодо другого питання слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Таким чином, ст. 284 КПК України прямо не передбачає можливості закриття кримінального провадження судом на стадії судового розгляду з підстав закінчення строків досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

Оскільки КПК України прямо не врегульовує дії суду у випадку встановлення в ході судового розгляду факту закінчення строків досудового розслідування, має застосовуватись ч. 6 ст. 9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Виходячи із засад, визначених ст. ст. 8, 9, 28 КПК України, та положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у такому випадку суд має закрити кримінальне провадження з метою відновлення порушених прав обвинувачених.

Такі висновки підтверджуються і практикою Верховного Суду.

Так, у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 556/1381/18 суд дійшов наступного висновку:

"Твердження у касаційній скарзі про те, що суд не дотримався процесуальної форми розгляду провадження, чим допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, оскільки прийняв рішення про закриття провадження не в підготовчому судовому засіданні, а під час судового розгляду, є безпідставними, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь-якій стадії процесу (до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті)".

З огляду на наведене вище, незакриття судом кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування після повідомлення особі про підозру на будь-якій стадій судового провадження свідчитиме про грубе порушенням прав обвинувачених та слугуватиме безумовною підставою для скасування судового рішення і закриття кримінального провадження судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Автор статті: Чаюн Віталій

9030
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0