Опитування дитини в суді: процедура та практика

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Опитування дитини в суді: процедура та практика - 0_72035300_1636467007_618a813fafe2f.jpg

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На сьогоднішній день в сімейних спорах є поширеним виявлення думки дитини у справах, які безпосередньо стосуються її інтересів, зокрема в таких як визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

І. Таке опитування відбувається з врахуванням положень ст. 171 Сімейного кодексу України, та має проводитися з урахуванням її віку та розвитку, у присутності психолога (судового експерта психолога), в обстановці, що виключає вплив на неї батьків та інших зацікавлених осіб.

Організація та проведення опитування, отримання свідчень, заяв від дитини під час судового провадження у суді в країнах державах-членах Ради Європи здійснюється згідно з Керівними принципами Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя дружнього до дітей, прийнятими Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року. Україна як держава приєдналася до держав-членів Ради Європи на підставі Закону України "Про приєднання України до Статуту Ради Європи" від 31 жовтня 1995 р. № 398/95-ВР.

Що варто пам’ятати при проведенні опитування дитини:

1) під час опитування дитини в суді, можуть бути видалені із зали засідання особи, які зацікавлені в результатах справи (наприклад, батьки, усиновлювачі, опікуни);

2) перед опитуванням дитини, необхідно з’ясувати в останньої, чи не є її думка сформованою під впливом третіх осіб, застосуванням насильства, загроз, психологічного тиску, а також чи усвідомлює дитина свої власні інтереси при висловленні цієї думки, і як вона її обґрунтовує, та інші обставини, що заслуговують на увагу;

3) також перед опитуванням необхідно з’ясувати чи можна провести опитування дитини, яка не досягла 10 річного віку. У ході такого з'ясування враховується позиція представника органу опіки та піклування, яка має ґрунтуватися на результатах проведених щодо дитини психологічних тестувань, висновків лікарів, психолога у зв'язку з тим, чи має дитина достатній рівень розвитку та чи здатна сформулювати свої власні погляди, а також чи не позначиться негативно опитування дитини в суді на її психічному чи фізичному стані;

4) залучити до участі в опитуванні дитини психолога, який бере участь у ході судового засідання, допоможе суду у встановленні психологічного контакту з дитиною, виявленні основних потреб дитини та її особистої позиції в ході сімейного конфлікту про питання її місця проживання з використанням можливостей знань у галузі дитячої (вікової) психології.

5) згідно з пунктом 64 розділу IV.D.6 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи з правосуддя дружнього до дітей, інтерв'ю або свідчення у дітей у суді повинні брати, по можливості, спеціально підготовлені фахівці та суду необхідно докласти всіх можливих зусиль для збору показань дітей у найбільш сприятливому оточенні та умовах, що враховують їх вік, рівень зрілості та розуміння, та будь-які труднощі у спілкуванні, які вони можуть мати.

Щодо позицій Верховного Суду, то варто зосередити увагу на постанові від 20 липня 2021 р. у справі №480/3093/20: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98493714, у Керівних принципах Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, закріплено, що держави-члени повинні гарантувати ефективне здійснення прав дітей, щоб їх найкращі інтереси мали першочергову увагу у всьому, що стосується або зачіпає їх інтереси.

Найкращі інтереси всіх дітей, які беруть участь в тій же процедурі або справі, мають бути окремо оцінені та збалансовані з метою узгодження можливого конфлікту інтересів дітей. У той час як судові органи мають кінцеву компетентність і відповідальність за прийняття остаточного рішення, держави-члени повинні, при необхідності, направити спільні зусилля на створення міждисциплінарних підходів з метою оцінки найкращих інтересів дітей під час процедури, пов`язаної з ними.

Також зазначається, що всі фахівці, які працюють з дітьми і для дітей, повинні отримувати необхідну міждисциплінарну підготовку з питань прав і потреб дітей різних вікових груп, а також щодо процедур, які адаптовані до них.

Аналогічної позиції притримується і судова практика. Зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №357/17852/15-ц визначено, що: «Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Натомість суди на порушення вимог закону не з`ясували й не зазначили думку дитини стосовно обставин, що безпосередньо стосуються її життя, адже на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції дитина перебувала у віці, що дозволяє сформулювати власні погляди».

ІІ. Щодо проведення допиту дитини як свідка, то такий допит має відбуватись з врахуванням положень ст. 232 ЦПК України в цивільному процесі, та з урахуванням ст. 226 КПК України в кримінальному.

Щодо допиту дитини в цивільній справі:

  1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.
  2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.
  3. Особи (батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники), можуть з дозволу суду ставити свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.
  4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалений той чи інший учасник справи. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість ставити йому питання.
  5. Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, після закінчення його допиту видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідка в залі судового засідання.

Відповідно до ст. 147 ЦПК України, малолітні та неповнолітні особи не підлягають приводу в суд у разі, якщо вони є свідками, що були належно викликані, але без поважних причин не з’явились на судове засідання або не повідомили про причини неявки.

Щодо допиту в кримінальному процесі:

  1. Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.
  2. Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день.
  3. Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.
  4. До початку допиту особам (законному представнику, педагогу, психологу), роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання.
  5. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника.

Таким чином, в законодавстві чітко визначається порядок допиту неповнолітніх, яких мають дотримуватись як сторони процесу, так і суд, оскільки це є процесуальною дією, яка регламентована законом. Основними вимогами є те, що допит дітей проводиться за участі батьків, педагога або психолога, а також неповнолітні до 16 років не повідомляються про кримінальну відповідальність.

Крім того, такий допит спрямований на з’ясування обставин справи, певних фактів. Тому велике значення має суд, який виступає «модератором» цього процесу, а також наділений правом ставити свідку питання після закінчення його допиту учасниками справи і з’ясовувати суть відповіді свідка на питання учасників справи.

Необхідно виважено та детально підходити до кожного опитування/допиту дитини в суді. Так як кожна дитина має індивідуальні особливості, перед її приходом до суду необхідно обов’язково проконсультуватись у психолога, щоб не травмувати дитину та не завдати їй жодних страждань. Тому під час допиту необхідно сформувати спокійну обстановку, зробити спілкування безконфліктним, запобігти появи у неповнолітнього травматизації, яка може виникнути в ході її допиту.

Автор статті: Адвокатське об'єднання "Вишневий і Партнери"

4635
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0